Обранці духів ✙

The Light upon the Candlestick — анонімний релігійно-філософський тракт XVII століття, вперше опублікований у Нідерландах 🇳🇱 (1662) і через рік в Англій 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿 (1663) р. Текст пов’язаний із колом нідерландських колегіантів і набув значного поширення серед англійських квакерів.Твір репрезентує одну з ключових ідей раннього протестантського містицизму — доктрину «внутрішнього світла 🕯», згідно з якою істинне пізнання Бога можливе не через зовнішні авторитети чи інституції, а через безпосередній внутрішній досвід індивіда. Бог постає як першооснова будь-якого знання, а звернення до «світла всередині» є необхідною умовою осягнення істини та морального самовдосконалення.У концептуальному вимірі трактат заперечує виключну роль церковної догматики, наголошуючи на універсальності духовного досвіду: «внутрішнє світло» доступне кожній людині незалежно від її конфесійної належності. Дотримання цього світла веде до єдності з Богом і становить основу істинної релігії як внутрішнього, а не інституціоналізованого явища.З українським перекладом можна ознайомитися у нас на Патреоні: https://www.patreon.com/posts/svitlo-na-157496239?utm_medium=clipboard_copy&utm_source=copyLink&utm_campaign=postshare_creator&utm_content=join_link

1 травня в Ірландії🇮🇪 традиційно вважалося початком літа ☘️У цей день громади виганяли худобу на літні пасовища, символічно утверджували межі та прагнули забезпечити добробут родини на сезон. Поширеним звичаєм було збирання квітів до світанку — первоцвітів, жовтців, нагідок — якими прикрашали оселі, двері й підвіконня, а також створювали невеликі вівтарі на честь Богородиці. У святкуваннях фігурували й «травневі кущі» і жердини.Водночас обрядовість супроводжувалася апотропеїчними практиками 👀Напередодні поля кропили «великодньою водою» для захисту від магії. Вранці уникали позик чи винесення речей з дому, аби не втратити удачу. Навіть розпалювання вогню вважалося ризикованим — разом із димом могли «викрасти» достаток.Окреме місце займали уявлення про «викрадення молока»: відьми могли набувати подоби зайців або здійснювати ритуали, щоб привласнити продуктивність худоби 🐇Cornecassa Demesne, графство Монахан; опис звичаїв, зафіксований у середині ХХ ст. (зібрання Michael J. Murphy, червень 1965 р.).

Тільки-но побував на презентації книги «Практичний гайд до критичного релігієзнавства», яка об’єднує кілька розділів критичних дослідників релігії. Серед авторів розділів — Тімоті Фіджерельд, Наомі Голденберг, Рассел Маккатчен, Сюзана Оувен, Тііму Таіра та ін. Редактором збірника та автором перших розділів виступив Александр Хейнлей.Завдяки презентації я відкрив для себе такого дослідника, як Мітсутоші Хоріі, який є автором двох книг — одна про категорію «релігія» в Японії, а друга — про категорії «релігія» і «секулярне» в соціології релігії.Слухати презентантів було цікаво — я так зрозумів, що вони по 10–15 хв. просто розповідали про себе (як вони дійшли до критичного релігієзнавства) і про те, про що їхній розділ.Ну, а щоб ви не думали, що це все відбувається десь далеко і що ви в житті не прочитаєте цієї книги, бо $30 — це дорого, можу вас порадувати: розділ Рассела Маккатчена, який був надрукований у цій книзі, уже перекладений українською і виданий в останньому числі журналу «Релігієзнавчі нариси».

🕊️ Вежа тишіНа фото — дахма поблизу Тегерана, Іран 🇮🇷, знята мандрівником Свеном Гедіном у 1890-х рр.Дахма — кругла піднесена споруда, зведена зороастрійцями для «екскарнації»: тіло залишали просто неба, щоб воно розклалося природним шляхом і не забруднило землю, воду чи вогонь. Платформа ділилася на три кола — для чоловіків, жінок і дітей; після птахів і сонця кістки збирали в центральну яму. Англійський термін Tower of Silence придумав Роберт Мерфі, перекладач британської колоніальної адміністрації в Індії 🇮🇳на початку XIX ст. — до того споруди мали десятки місцевих назв залежно від регіону.В Ірані вежі поступово вийшли з ужитку на початку XX ст. через розростання міст і тиск держави; в Язді їх закрили 1974 р. Нині традицію зберігають майже виключно парси Індії — зороастрійці, чиї предки втекли з Персії після арабського завоювання. Але й там є криза: популяція стерв'ятників різко скоротилась через отруєння диклофенаком — знеболювальним для худоби, — і птахи вже не встигають виконувати свою роль.

Лекція. Релігієзнавство у пошуках духовної екологіїЛЕКЦІЯ ВЖЕ У ЦЮ СУБОТУ!Зустріч відбудеться 18 квітня у суботу о 13:00 2026 року!Місце проведення: офлайн (Печера Платона) + онлайн (Zoom)Тривалість: до 2 годинЗапис: так, для учасниківМова: українськаЯкщо ви хочете отримати тільки запис, то реєструйтесь через «онлайн-участь»Сучасне релігієзнавство дедалі частіше звертається до питання взаємозв’язку релігії та довкілля. Йдеться не лише про «екологію релігії» як окремий напрям, а про ширший зсув у бік реляційного мислення, де людина розглядається як частина більшого, понад-людського світу. У цьому контексті релігійний досвід постає як спосіб взаємодії з ландшафтами, середовищем і формами життя, які не зводяться виключно до людської оптики.На лекції простежимо, як формувався цей підхід — від класичних досліджень Оке Гульткранца до сучасних концепцій реляційної онтології (Грем Гарві, Брон Тайлор) та духовної екології (Леслі Споунсел). Окрему увагу приділимо тому, як змінюється саме розуміння релігії в умовах екологічної чутливості.Поговоримо про:• перехід від «екології релігії» до духовної екології як міждисциплінарного підходу;• релігійний досвід як тілесну, емоційну та просторову взаємодію з довкіллям;• сакральні ландшафти та об’єкти як місця реляційності, а не лише символічні структури;• ідею понад-людського світу (more-than-human) у сучасному релігієзнавстві;• поєднання антропології релігії, філософії довкілля та екологічної чутливості.Після реєстрації вас перекине в чат телеграм-групи, де буде вся потрібна інформація. Напередодні зустрічі надійде нагадування на пошту.Лектор:Віталій Щепанський — кандидат філософських наук (Ph.D), релігієзнавець, засновник телеграм-каналу «Обранці духів».Посилання на реєстрацію:https://secure.wayforpay.com/payment/sa28473982f52

Ворожіння Іфа є центральною практикою релігійно-філософської традиції народу Йоруба (Нігерія🇳🇬), що функціонує як ритуал інтерпретації знаків і форма комунікації між людиною, божествами (оріша) та предками. Консультація відбувається як структурований процес, у якому фахівець (бабалаво) через спеціальні техніки отримує символічні конфігурації (оду), що тлумачаться на основі корпусу усної традиції — міфів, поетичних текстів і наративів.Іфа можна розглядати як комплексну систему знання, що поєднує космологію, етичні настанови та практичну орієнтацію в життєвих ситуаціях. Ворожіння не стільки «розкриває істину», скільки пропонує рамку для осмислення проблем, визначення можливих дій і відновлення рівноваги. Водночас через тексти оду передається досвід попередніх поколінь, що надає практиці функцію збереження колективної пам’яті.Поширення Іфа за межами Африки пов’язане з історичними процесами, зокрема Трансатлантична работоргівля, унаслідок яких носії традиції зберегли й трансформували її в нових контекстах.

🏰🔥 Злий бог, поети та вогнища Монсегюра: Таємна історія катарівЧи може цей світ бути в’язницею, створеною злим деміургом? ⛓️👁 Чому середньовічні лицарі та поети-трубадури раптом зреклися офіційної церкви заради суворої аскези? ⚔️📜 Сьогодні ми вирушаємо у подорож крізь віки, щоб розплутати вузол Великої катарської єресі — історії, де філософія, віра і кров переплітаються в один темний, але захопливий сюжет 🧵🕰🔥Ми пройдемо шлях від пісків давнього Ірану 🏜, де Заратустра вперше розділив світ на Світло та Темряву ✨🌑, до квітучих садів Окситанії 🌿🌹, які згодом потонули в крові Альбігойського хрестового походу 🩸⚔️ Тут оживають стародавні міфи про Арімана і Сета 👹, що поступово перетворюються на образ середньовічного Сатанаїла — темного творця матеріального світу, який тримає людство у пастці матерії та ілюзій 🌍⛓️Це також історія про ідеї, що мандрують крізь кордони і століття 🌍⚡️ Богомили та павлікіани приносять на Балкани східний гностичний вогонь 🔥, який згодом спалахує в самому серці Європи, змінюючи уявлення про добро і зло, Бога і світ, істину і спасіння 🧠✨ Навіть витончена поезія трубадурів 🎶🌹 може виявитися не просто історією про кохання, а зашифрованою мовою таємного знання, прихованого від очей інквізиції 💌👁Але ця історія веде і до катастрофи 🛡🔥 Альбігойський хрестовий похід знищує не лише єресь, а й цілу культуру, перетворюючи південь Франції на поле руїн і страху 🩸🏰 Фортеця Монсегюр стає останнім притулком і символом опору, місцем, де вогонь інквізиції не зміг остаточно спалити ідею, яка пережила своїх носіїв 🔥🏔✨І навіть тут нитка не обривається 🌲🏔 У Карпатах з’являється загадковий Арідник, а легенди натякають, що воїни Святослава могли принести богомильські ідеї до Київської Русі ⚔️🛶 Чи це лише міф, чи відгомін великого духовного руху, який простягнувся від Ірану до Європи? 🤔🌍Це історія про боротьбу за «істинне знання» — гнозис 🧠✨ про Церкву Любові (AMOR) ❤️ проти влади Рима (ROMA) 🏛 і про ідеї, які не горять навіть на найвищих багаттях інквізиції 🔥📖https://youtu.be/ZKnIquPiZec

Ілюстрація з Кодексу Ріос (XVI ст.) зображує сцену транспортування тіла, пов'язану з міфологічними уявленнями про Тулу (Толлан). Зображення містить два підписи: праворуч — «Толтека Толлан», що позначає групу людей із мотузками, ліворуч — «Макашокемікі / il peccato» («гріх» науатлем та італійською), що позначає велику фігуру. Кодекс укладався за участю італійського ченця, звідси двомовні підписи.У популярних інтерпретаціях цю постать ототожнюють із Кінамецін — расою велетнів, які, згідно з ацтекською міфологією, були покарані богами за неналежне шанування. Візуально фігура справді може сприйматися як гігантська — через масштаб сцени та її композиційне вирішення.Утім, самі підписи кодексу спростовують цю версію: велика фігура позначена не як велетень, а просто як «грішник». Толлан згадується окремо — як місце дії, до якого належать тольтеки з мотузками. Таким чином, зображення лишається відкритим для інтерпретацій і є виявом типової для мезоамериканських кодексів багатозначності візуального наративу.

Раді представити вам перший український переклад книги Девіда Ґребера "Піратське Просвітництво, або Справжня Ліберталія"! Вихід якого став можливим завдяки спільним зусиллям каналів НеоАрхаїка, Imara Notia і видавництва Утопія.Відомий американський антрополог провів захопливе дослідження теми, оповитої багатьма легендами й художніми вигадками, - піратської республіки на Мадагаскарі, що існувала 300 років тому.Текст книги буквально переносить читача на віддалений тропічний острів, де бурхливо перепліталися культури й політичні практики місцевого населення (малагасійців) та різноманітних прибульців, зокрема і європейських піратів. Ґребер доводить, що важливу роль у постанні нової спільноти відіграли місцеві жінки, часто вони були самостійними та активними гравцями у локальній політиці. В результаті контакту малагасійців та піратів з'явилась егалітарна й схильна до демократичного урядування спільнота Бецімісарака, що як невелика народність існує й сьогодні. Але що найдивовижніше, міф про піратську Ліберталію на Мадагаскарі, як показує Ґребер, набув поширення у Європі, про неї жваво писала й говорила та сама публіка, що закладе основи Просвітництва XVIII століття. Чи могли вплинути на модерні теорії демократії та соціальної справедливості мадагаскарські пірати, а також індіанці з племені гуронів?Ґребер впевнений, що так - і щедро ділиться своїми дивовижними пошуками із читачем. Книга була вперше опублікована у 2023 році, вже після смерті автора. Слід зазначити, що це - перший повний переклад котроїсь із монографій Ґребера українською мовою. Хоча "Піратське Просвітництво" - наукова робота, вона написана живою мовою та захоплює так, як і повинна захоплювати гарна книжка про піратів. В якості бонусу український читач зможе легко побачити яскраві паралелі в устрої та практиках морських піратів "золотої доби" та їхніх сучасників - запорозьких козаків.Ціна: 320грнЗамовити книгу можна, написавши нам за посиланням: https://t.me/Utopia_Distro?direct

Книга Хмара незнанняПереклад та коментарі: Андрій СкібіцькийЛітературний редактор: Богдан ПередрійВидавництво Печери ПлатонаМова: українськаФормат: Обкладинка тверда; 384 с., білінгвальне виданняРік видання: 2026 (орієнтовно травень місяць)Орієнтовне отримання накладу: травень 2026 року«Хмара незнання» — один з найвідоміших англомовних містичних трактатів XIV століття про шлях до Бога через споглядання, позбавлене будь-яких зовнішніх і внутрішніх перешкод. У ньому пильний читач зможе простежити як спадкоємність традиції християнського містицизму у Середньовіччі, так і духовні зміни, які видніються на зорі Реформації та внутрішніх церковних перетворень наступних століть.Перед вами білінгвальне видання: оригінальний середньоанглійський текст розміщено поруч з українським перекладом для самостійного звіряння сенсів і відтворення ритму оригіналу читачем. Автор закликає до радикальної простоти: «сліпого зважання на оголене буття виключно Самого Бога» задля поєднання люблячої душі, не обмеженої природними здібностями, зі своїм Творцем. Вступ, глосарій та посилання на згадані біблійні уривки роблять читання легким і глибоким.Це текст-пауза у світі шуму: відкрийте його, якщо шукаєте не чергову теорію, а практику справжньої внутрішньої тиші.Зробити ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ ви можете за цим посиланням (тисніть на текст синього кольору)