Трохи несподівано й дуже приємно, що хтось користується нашими напрацюваннями.Цього року у Мультиверсумі. Філософському альманасі (2025, вип. 1(181), т. 1, с. 200–211) вийшла стаття О. І. Пономаренка «Межі свідомого в анімізмі», де схвально згадується наша книга «Новий анімізм: хрестоматія».Втім, дещо незрозумілим для мене залишилося критичне зауваження щодо статті «Християнський анімізм як теоретичний конструкт і релігійна практика». Якщо правильно зрозумів, йдеться про брак уваги до особистісного виміру анімістичної взаємодії. Тут, певно, автор має на увазі неофеноменологічний підхід (як, скажімо, у Ваарденбурга).Це слушне зауваження. Адже основна мета моєї статті полягала передусім у теоретичному окресленні поняття «християнського анімізму» як аналітичного інструмента, з акцентом на міждисциплінарну співвіднесеність із богослов’ям, філософією релігії та новою анімістичною парадигмою в антропології.Досвід віруючого чи практика свідомо залишалися поза фокусом — але це справді перспективний напрям подальших досліджень. Особливо якщо звертатися до таких питань:- як саме християнин усвідомлює свою участь в анімістичній практиці;- чи рефлексує він цю взаємодію як духовний або релігійний досвід;- який сенс має така взаємодія для самої особи — а не лише як об’єкт зовнішнього опису;- і що взагалі відбувається «за кадром» цього переживання — чи усвідомлює віруючий «християнин-аніміст», що чинить щось «анімізоване»?Над цим ще варто думати. 🧐 Однак, таке дослідження потребує роботи в "полі", що поки, на жаль, неможливо здійснити. А хтось знає анімістичні християнські церкви в Україні?