Жінки почали переймати їх в сімнадцятому столітті разом з іншими елементами чоловічого вбрання, і підбори моментально втратили сенс влади та набули сенсу прикраси. Чоловіки після Французької революції скинули підбори як ознаку ненависної аристократії, обрали собі практичне пласке взуття, в якому зручно ходити, працювати та тікати, а нам лишили високі, оздоблені, незручні підбори, перепризначивши їх зі знаку сили на знак жіночності.

Це універсальний закон, про який я вже писала: щойно річ стає жіночою, вона з інструмента влади перетворюється на доказ несерйозності. Чоловіки знайшли собі зручність та забули про підбори. Жінкам лишили обовʼязок бути гарною та біль, який до цього обовʼязку додається бонусом.

Бо коли ви стаєте на підбори, центр ваги зміщується вперед, тож щоб не впасти, тіло вигинає поперек, посилюючи прогин, нахиляє таз, перерозподіляє все навантаження на передній відділ стопи, не призначений тримати на собі вагу всього тіла. Звідси метатарзалгія, біль у плюсні, звідси неврома Мортона, защемлення нерва між пальцями, звідси hallux valgus, та сама кісточка, яку потім тільки видаляти хірургічно.

Литковий мʼяз та ахіллове сухожилля при постійному носінні адаптивно скорочуються, це означає, що жінка, яка десятиліттями ходила на підборах, з часом відчуває біль вже й у пласкому взутті, бо її тіло перебудувалося під носіння підборів та назад вже налаштуватися не може. Колінний суглоб отримує підвищене навантаження, тож регулярне носіння високих підборів повʼязують зі зростанням ризику остеоартрозу коліна. Плюс мозолі, пухирі та кров, ті самі скривавлені ступні, фото яких японки масово викладали в мережу, про що нижче. Це не незручне взуття. Це накопичувана роками біомеханічна шкода, яку ми вирішили вважати нормою, бо гарно.

Тут в коментарях обов'язково знайдеться хтось, хто скаже про вибір. Жінка сама обирає підбори, ніхто її не змушує. Зосереджуся на виборі окремо.

В 2015 році на Каннському кінофестивалі вибухнув скандал, який назвали флетгейтом. Кількох жінок, частині з яких було вже далеко за пʼятдесят, не пустили на червону доріжку за пласке взуття. Серед них була продюсерка та сценаристка Валерія Ріхтер, у якої ампутована частина стопи, і вона фізично не може ходити на підборах, її особисто розвертали чотири рази. Особлива насолода ситуації в тому, що завертали жінок з прем’єри фільму «Carol», стрічки про двох жінок, знятої жіночим знімальним складом. А поряд чоловікам, яких не пускали за коричневі черевики замість чорних, ввічливо пропонували піти переодягнутися. Розумієте різницю? Чоловіка просили змінити колір взуття. Жінку просили змінити будову власного хребта та стопи. Директор фестивалю все заперечував, актриси протестували, Кристен Стюарт демонстративно роззулася на доріжці, Джулія Робертс теж пройшла босоніж, кілька акторів-чоловіків погрожували вийти на каблуках на знак солідарності, і це було смішно рівно тому, що для них підбори були жартом, а для жінок як виявилося непорушним правилом.

А в Японії того ж 2019 року актриса та працівниця похоронного бюро Юмі Ішікава запустила рух під назвою #KuToo, побудований на грі японських слів кутсу, взуття, та кутсуу, біль, з кивком у бік #MeToo. Привід простий: японські компанії масово вимагали від співробітниць підбори висотою пʼять-сім сантиметрів, і Ішікава, яка цілий день на ногах біля трун, зібрала майже двадцять тисяч підписів під петицією про заборону примусу до підборів та віднесла її до міністерства праці. Опитування показало, що шістдесят відсотків японок сприймають підбори на роботі саме як примус. А одна з причин, чому депутати так мляво реагували, полягала в тому, що при владі сидять переважно чоловіки, які підборів ніколи не носили, тому й болю цього не уявляють, для них це абстракція, жіноча примха. Ішікава, до речі, прямо порівняла обовʼязкові підбори із бинтуванням ніг у старому Китаї, коли дівчаткам ламали та стягували стопи, щоб ті лишалися маленькими та милими для майбутнього чоловіка. Логіка та сама: понівечене жіноче тіло як умова жіночої привабливості.