Горіха Зерня

Що вам сказати про сьогоднішній день, крім того, що я скинула ці дрімучі босоніжки іще у парку і пройшла повз швейцара боса і з незалежним виглядом, позвякуючи пляшкою мінералки у кишені? BestsellerFest прекрасний і дуже теплий. Кілька разів намагалася збігати поїсти, але так і не знайшла часу. Одна пані побачила мене на вулиці і розплакалася від зворушення, чим мене саму засоромила до сліз.З Галя Кудь безнадійно шукали тренінговий центр, де мала проходити зустріч з Максимом Буткевичем. На карті не позначено, ми обійшли всі локації і зневірилися. Від зневіри повернули у їдальню, аж раптом - тренінговий центр теж там! Аудиторія забита, люди стояли, і я слухала, не дихаючи. Потім підійшла до Макса і абсолютно серйозно сказала, що потрібна книга. У кожного полоненого свій досвід пережитого, от ми у Видавництво Білка зараз готуємо до друку один чудовий рукопис на цю тему. Але Макс - він особливий, таким є і завжди був. Я впевнена, з ним у камері були і всі апостоли, і філософи, і європейські письменники, і Котляревський, і Тарас... І те, що він бачив, осмислив і пережив у підсумку може дати гуманістичний текст світового рівня, щось таке, шо може стати знаковою книгою покоління.Щиро бажаю Maksym Moses , щоб ця робота була розпочата і завершена. Далі до власної презентації. Я у захваті від Богдан Тихолоз як модератора. Мені здається, ми могли б стати добрими приятелями і годинами говорити про літературу - ось такий ефект і враження від його модерування. Люди, які прийшли на зустріч, дуже щирі, уважні і доброзичливі. Мені страшенно пощастило з читачами, всі найкращі. Так щемко слухати історії їхньої взмємодії з моїми персонажами, хто на що звернув увагу, у яких обставинах читав. Як би я хотіла писати ще багато років, і щоб ці люди ще довго приходили за новими книжками. Загальна думка така, що фестиваль вдався. Вітаю з цим команду левів і левиць, вітаю Marjana Savka , дякую усім менеджерам, адміністраторам, дякую пані Зоряні, яка незворушно витримала мої дивацтва, дякую львів'янам, які прийшли і підтримали організаторів та авторів. Ну а дівчата з видавництва, Ірина Білоцерковська і Веселка Веселка , ви любов мого серця, ви знаєте. Я готова поряд з вами працювати на будь-яких роботах .

Несподівана послуга у Львові. У номері готелю, як виявилося, є гучномовець, який оповіщує про початок повітряної тривоги і пропонує іти в укриття. А потім! Потім тим самим голосом кричить про завершення тривоги. Причому я не можу зрозуміти, де він захований, таке враження, що у кондиціонері. Всю тривогу совала стілець і заглядала у вентиляційні отвори, мені ж цікаво, як воно працює (і як цю штуку відключити). Перший день Bestseller.Fest минув у страшенній спеці. Так ніби ми десь у Каїрі. Від розмаїття подій розбігаються очі. Оскільки супер-цікаві спікери виступають одночасно на чотирьох локаціях, я намагалася потрошки побути на кожній лекції. Запізніло здогадалася, що це погана тактика. Тому що чотири різних письменники помітили, як я потайки крадуся з їхньої події, ганьба. Бігла до ятки з лимонадом як верблюд до оази. Продавець насипав льодяних кубиків з горою, а коли я потягнулася за напоєм, раптом вирішив показати коронний фокус: дістав з ящика шматок сухого льоду і вкинув у склянку. Ефектно, звичайно. Дуже красиво, дуже нравицця. Лимонад на очах перейшов у газоподібну форму і випарувався через отвір у кришечці. Маса знайомих облич. На таких подіях дуже помітно, як нас багато. І водночас як мало. Це тільки на перший погляд здається, що літпроцес у нас велелюдний, має тисячі штиків. Насправді нас стільки, що ми всі одне одного знаємо. І коли когось не стає, це відразу помітно. Локація фестивалю - те саме місце, де ми востаннє бачилися з Руфом. Ми тоді ходили вечеряти у цю реберню, що на території арт простору. Мені здається, я чую його голос на кожному кроці і думаю, що він обов'язково пробив би окрему подію для військових поетів.Як же мені бракує тих, кого нема.

Оскільки я весь день у дорозі, то тільки поглядала у фб, без можливості щось написати. Тому вибачайте, якщо у свинячий голос. Жінки, які топлять іншу жінку, яка наважилася розповісти про пережите насилля - це така ницість. Незалежно від того, що вас на це штовхає - власні страхи, стокгольмський синдром, віра у те, що вас ніколи не зачепить, сором, минулі травми, які ви так глибоко заховали, що не витримуєте навіть натяку... Що б там не було, але ви дорослі люди і вчиняєте підло. Блокую всіх, хто поширив те простирадло про теорію змови проти видатного актора. Не приходьте через треті руки і не запитуйте, за що бан. У даному випадку я навіть запам'ятала ніки, щоб випадково не повернути. Далі. Дівчата, які мали такий трагічний досвід, зараз долають наслідки і вагаються, чи розповісти публічно. Нікого не слухайте, крім себе і свого терапевта, якщо у вас є. Якщо вам здається, що це закриє старі рахунки, полегшить тягар на душі, наблизить справедливість - пишіть, знімайте відео, розповідайте. Вас обов'язково засудить якась тьотя Мотя у фейсбуці, яку ви в житті не бачили і не побачите, але ви плюньте на неї. Хтось почне говорити, що ви неправильна жертва, зробили і робите все не так. Це дуже боляче чути. Але хай вас підтримує думка про те, що ви як Україна.Весь світ звинувачує нашу країну, що ми не так воюємо, що у нас не такі біженці - посміли приїхати у Європу на машинах і понавідкривали бізнесів, замість того, щоб іти босими і посипати голову попелом. І хати у нас не такі, і відео наших загиблих постановочні, і у розбомблених лікарнях та школах у нас були військові штаби.Якщо всіх слухати, треба опустити руки і повзти на кладовище. Але серед десятка тих, хто кине камінь, знайдеться хтось один, хто простягне руку допомоги. І цієї допомоги б ніколи не було, якби жертва мовчала і все носила у собі.

Ви ж знаєте, напевно, що Справа Громад разом з Фондом Порошенка має власну виробничу базу, або скоріше мережу майстерень, де виготовляють продукцію для фронту різного рівня складності.Також знаєте, що санкції, накладені на Петра Порошенка Зеленським, суттєво ускладнили цю діяльність. Вочевидь, Зеленський був зацікавлений у повній зупинці волонтерського виробництва, але йому поки що не вдалося цього зробити. Але СГ стало у рази складніше працювати, обсяги фінансування скоротилися. Найближчими днями Справа повезе на фронт нову партію удосконалених детекторів дронів, Аспірин-2. З опису пристрою:"Він чує максимально широкий діапазон — від сотень мегагерц до багатьох гігагерц. В ньому вбудоване програмне забезпечення, яке відрізняє сигнатури різних типів дронів. Він показує не лише силу сигналу, а ще й каже про наближення або віддалення. Програмне забезпечення у вигляді додатка на Android, так, з push-повідомленнями."Наступна партія буде готова за два місяці. СГ могла б виробляти більше цих пристроїв і швидше, але на виготовлення і логістику мікросхем потрібні грошіВи можете підтримати наступну партію фінансово.Зараз також є можливість оплатити детектори для своїх підопічних.Більш детальна інформація тут:https://forms.gle/bhhfZRjfezZkzE657Реквізити ПРИВАТ245169 3305 3948 0845💳 Посилання на банку МОНОhttps://send.monobank.ua/jar/5QZhma2F8k💳 ІНШІ БАНКИ5375 4112 1895 1692

Володимир Зеленський підписав закон 4540-IX щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944-1951 роках були примусово переселені з територій, які на той час входили до складу Польської Республіки – вони та їх спадкоємці отримають право на компенсації і повернення майна. Зокрема йдеться про так звану «Операцію «Вісла» або Akcja Wisła. Особи та спадкоємці осіб, які у 1944-1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, зможуть отримати компенсації з українського бюджету. Також вони отримають низку прав як депортовані. Зокрема, права на вилучені внаслідок депортації будівлі та інше майно.****Я все розумію і підтримую, крім одного. Українців кидали у товарні вагони і вивозили з дому за угодами між Сталіним, тобто ссср, і Польщею. То чому ж тепер компенсація їм має виплачуватися з українського бюджету? В умовах війни у нас є на це гроші?

Ще вчора Петро Порошенко був у суді з приводу санкцій, де представники уряду крутилися як вужі на сковорідці, максимально затягуючи процес. А сьогодні ПП уже на Запорізькому напрямку з черговою партією військового дефіциту. Уявіть, наскільки було б легше, якби не доводилося постійно відбиватися від зазіхань опешки, а можна було спокійно працювати на системному рівні. Не гасити точково пожежі по всьому фронту, а запускати і вести систему підтримки війська. Кому легше? Ну не Порошенку ж, він трудоголік, працює за межею людських сил на будь-якій посаді. Нам із вами було б легше. Пам'ятаєте те відчуття, коли ми знали, що обороною займаються дорослі люди. Коли ми уявлення не мали, що таке клістрони, звідки вони беруться і для чого потрібні, але вони були. Хай хтось із прихильників Зе спробує заперечити. Рулив би Порошенко країною, у нас би і снаряди, і ракети, і дрони, і вся мислима техніка була б у надлишку. Армія була б упакована звідси і по саму маківку. Питання, чим стріляти, взагалі б не стояло, і ми б з вами навіть не уявляли, що це таке - шахеди летять через усю країну, а їх нема кому збивати. Ну по телевізору і на фейсбуці його б кляли нещадно. Прохід би по Банковій був відкритий, так там би мітинги не припинялися. Особливо активні борцуни б двері підпалювати і самі самозаймалися від обурення злочинною владою.

У селі мені все подобається. Крім двох речей.Ні, навіть не так. Крім однієї глобальної речі - що люди тут проявляють свої риси, і це проявлення тебе зачіпає, неможливо сховатися. А все інше - вже наслідки.Повно бродячих тварин, худючі, засмоктані та блохасті цуценята і кошенята заполонили увесь простір. Коти лізуть у необачно залишені вікна, шмигають у двері, голодні собаки зазирають у пошуках хоч чогось їстівного. Тварин не стерилізують, десятками викидають на вулиці, "хай собі мишей ловить". Вночі околиці заповнює їдкий хімічний дим. Хтось палить чи то гуму, чи то пластик. У цих божественних краєвидах, у місці, де нема жодного виробництва, довкола тільки ліси та лугові трави, токсичні відходи утилізують спаленням самі ж місцеві жителі. Деякі речі неможливо виправити очікуванням, доки електорат порозумнішає. Потрібна відповідальна, активна влада, яка виписуватиме штрафи для всіх, а не дозволятиме умовному кумові робити що завгодно. Якщо у громаді хтось один має карт-бланш на вседозволеність, псується вся громада, люди проявляють найгірші якості. І навпаки, якщо на чолі громади є актив зі здоровими намірами, раціональним підходом і хоч мінімальними повноваженнями, то все суспільство тягнеться вгору. Це не про конкретне село спостереження, а взагалі.

"Я не критикую владу, до якої у мене не було очікувань. Я критикую опозицію, від якої я хотів чогось більшого, аніж від влади"У початковій школі у мене була вчителька - садистка. Те що вона кончена садистка, яку на гарматний постріл не можна було підпускати до дітей, і яка виклала собі шлях до пекла сотнями скалічених доль, я зрозуміла значно пізніше, уже у дорослому віці. А тоді це сприймалося як норма, ми у цьому жили.У першому класі, тобто у перший рік навчання, коли ми тільки вчилися писати палички і гачечки, вона чомусь заявила, що я погано стараюся. Що з моїм потенціалом я можу більше і краще. І тому за кожну помилку вона буде мені ставити одиницю. (Тоді у початковій школі ставили оцінки). І так і зробила. За кожну кривульку у перших прописах я отримувала одиницю. Це закінчилося погано для мене, першим нервовим зривом у сім років. Мене обсипало червоними плямами по типу псоріазу, які страшенно свербіли. Звісно, я на все життя отримала страх перед помилками, і досі все нове роблю, долаючи і ламаючи себе, на кожне рішення витрачаю значно більше душевних сил, ніж нормальна людина. Звісно, я вразлива перед нарцисами, психопатами і маніпуляторами, це все звідти, з початкової школи. Ну і так, у мене жахливий почерк, усі хто брав автографи, це знають. Галино Степанівно, будь ти проклята, стара совкова вівчарка.Але повернімося до відомого політолога із завищеними претензіями. Ваша позиція ница, боягузлива і дуже несправедлива. Я розумію, що вам страшно. Всім страшно, у такі часи живемо. Але ж ми себе оцінюємо за тим, як ми долаємо цей страх, правда? Принаймні, у глибині душі ви все розумієте. А депутатам, партійцям і активістам ЄС можу тільки подякувати. За ці роки ви зробили значно більше, ніж можна було очікувати з тими обмеженими ресурсами і важелями впливу, що у вас є. Ви маленька когорта між нами і прірвою. Найбільша несправедливість у тому, що ваші досягнення привласнять собі ті, хто зараз рвуть вам ноги, прикриваючись високими стандартами.

Цікаво, а у нас існують журналісти-розслідувачі без "корочок" СБУ, ГУР та інших секретних органів? І коли вони отримали свої посвідчення, і у чому полягала їхня робота, що вони аж наскільки цінні для цих відомств, із бронюванням від мобілізації та іншими благами? Бо співробітник спецслужб може бути ким завгодно, але це не журналіст. Учасник спецоперацій, виконавець замовлень влади, провокатор, зброя у боротьбі одних силових відомств проти інших, зливний бачок для сфабрикованого компромату...Ніхто не сперечається, це теж важлива робота для негидливих. Мабуть.Але нас свого часу вчили, що журналіст є незалежним, неупередженим, об'єктивним контролером влади, вівчаркою демократії. Що його завдання - знаходити і висвітлювати суспільно значимі теми заради того, щоб громадяни могли приймати поінформовані рішення у своєму суспільному житті. І ніби не йшлося, що це потрібно робити після підписання заяви на штатне чи позаштатне співробітництво із службою безпеки чи розвідки. Для таких людей ніби інша назва існує, агент під прикриттям чи щось таке.

Народна прикмета: «Якщо Безумна щось критикує, значить це щось занадто добре працює». Одного ранку Безугла прокинулася, відкрила Facebook і вирішила, що знає краще за Повітряні Сили, Генштаб і владу Києва про те, як має діяти ППО в столиці. Справжній експерт з усього. Від ядерної зброї до повітряного простору. Відчувається незламна потужність, яка властива шоуменам та їх прислузі. Відповідати на «безуглі» закиди – така собі історія, проте я спробую і розважусь. 1) «Київ не забезпечує ППО, а Кличко не виділяє гроші». Повітряні Сили вже офіційно дали відповідь на це. Якщо перекласти з дипломатичної на людську, то вона звучить так: «Харош нести дурню». А якщо близько до тексту: «Міська влада завжди комунікує із нами — допомога надходить швидко, у повному обсязі, а головне саме тоді, коли вона найбільше потрібна!». Але російські пропагандони радісно потягнули Безгузду в інформпростір. 2) «А чому нам не розповідають, що саме робиться для оборони Києва?» Може, вам ще карту розміщення ППО з геолокацією і розкладачкою видавати? Чи список з позивними, кодами допусків і планом дій на випадок масованого удару? Ви взагалі розумієте, де ви і коли живете, чи ні? Схоже, ні. Але це ще не найгірше, а найгірше, що ворог читає ці ваші пости. І дякує. Сумнівів, що Марʼяна свідомо працює на Кремль, нема майже ні в кого. Якщо не за гроші, то принаймні як «корисний ідіот» чи, вибачте, як «корисна ідіотка» (з повагою до фемінітивів). І російські пропагандони сумні, що Безгузда після заяви про виснаження українського ППО не вказала публічно точні запаси нашої оборони. Але ж ще не вечір. Для прикладу, площа Ізраїлю – 22 тис. кв. км. Площа Києва і області складає становить 28 тис. І при цьому в Ізраїлі розміщена найбільш щільна в світі система ППО + пряма допомога від США. І що? Там і близько не мають 100% збиття повітряних цілей. А на Київ летить те, що Ізраїль бачить раз у рік, а ми — щотижня. І однаково – наші збивають по 80–90%. Сидіти в теплій студії або на своїй сторінці й зображати стурбовану патріотку дуже легко. Але війна – це не TikTok. І якщо хтось не викладає відео з ППО, це не означає, що його немає. Це означає, що у війську ще не втратили здоровий глузд. І, зрештою, що зробила для ППО столиці сама Марʼяна? Окрім того, що обісрала всіх, хто реально цим займається? Можливо їй стало трохи сумно, що за п’ять років роботи у комітеті з нацбезпеки ніхто не може згадати жодного корисної дії Безуглої? От і вирішили нагадати про себе: типу, «я тут головна з ППО та з усіх інших питань». Коли Марʼяна публічно звинувачує всіх навколо у відсутності ППО, то це не «контроль», не «громадянська позиція» і не «парламентський нагляд». Це плювок в обличчя тим, хто щодня ризикує життям, збиваючи те, що летить на Київ. І робить це завзято, з викликом, під патріотичним соусом.До речі, вчора вона намагалася кинути своє інформаційно лайно в бік Валерія Залужного, щоб мазнути ним Генерала в його день народження. Лайно до Генерала не долетіло, а залишилося на Марʼяні, про що свідчить сморід від неї. І не лише інформаційний. Але коли це хвилювало кишенькову чіхуахуа ОПи? Якось так.