Ну що, росіяни мають радіти. Тепер у них буде ще менше дизелю. Цікаво, у кого відберуть - у армії, трактористів чи будівельників? Та яка нам різниця, головне, щоб у головах прастих расіян зафіксувалося, що путін вивіз їхній дизель в Америку.

В усьому іншому сподіваємося тільки на ЗСУ. Що наші фахівці зроблять все можливе, щоб передача пального відбулася з блиском і вогником.

І наостанок. Посла України у Штатах нема вже кілька місяців. Зате є Умєров, який там практично оселився і перевіз сім'ю, одночасно керуючи нашою розвідкою. І три брати-акробати у складі переговорної групи, Буданов, Арахамія і Кислиця. Шкода, що ми не дізнаємося, скільки коштують ці вояжі українському бюджету.

У житті бувають ситуації, коли люди стикаються зі значно більшими бідами, ніж вони здатні витримати. Більшість українців живе зараз у такій ситуації. І тоді на перший план виходять моральні речі, такі як совість і чесність перед собою.
Кожен ставить собі питання: я зробив усе що міг? Мені не соромно за себе?

Я думаю, наша теперішня влада не задається таким питанням. Зеленський зробив усе можливе, щоб підготувати країну до війни? Щоб зміцнити її армію до і після вторгнення? Щоб об'єднати суспільство, залучити найкращі якості українців для оборони? Він беріг людей, беріг партнерів, дбав про репутацію України в очах світу?

Нічого цього не було. Тому зараз нема смислу кричати про "ганьбу Америки". Хай дивиться на свою власну ганьбу, неспроможність і безвідповідальність.