Іноді мені здається, що ми могли б з Римма Зюбіна просто сидіти десь під деревом і говорити годинами. Вже вдруге пані Римма модерує мою читацьку зустріч, і вже вдруге організатори роблять цілу пантоміму, щоб зігнати нас з подіуму.
Забалакалися.

Я не знаю, чи Львів відповідає мені взаємністю, але я його люблю. Хоча це якась споживацька любов - на кожен будинок дивлюся з думкою "от тут би мати квартиру". :)

Тут живуть надзвичайно приємні мені люди. Тут живуть інтелектуали, чия думка про все для мене важлива. Тут живуть люди дії, які роблять, а не жаліються.
І тут живе душа Юрія Юрій Руф , і від цього мені страшенно боляче, бо я досі шукаю очима його постать на львівських вулицях. Не знаю, чи зможу колись спокійно чути, як діти говорять "зустрінемось на Руфа", маючи на увазі вулицю, а не людину.

Сьогоднішня зустріч на Форумі була дуже милою, і я вдячна всім, хто прийшов і підтримав нас із Видавництво Білка.

Додаю кілька фото. Незмінно вдячна Ірина Білоцерковська за те, що поповнює мій запас фотографій із заплющеними очима.

Ну а дорогою назад, звісно, зібрала всі дрібні неприємності. Зі мною завжди так у Львові, і саме тому я сумніваюся у взаємності наших почуттів :)

Обпекла піднебіння борщем, та так, що не можу говорити. Сіла на трамвай у протилежний бік, і щось запідозрила тільки за півгодини їзди. Думаю - та що ж таке, чому церкви не повторюються? Мають повторюватися, я ж вранці сюди їхала тим же маршрутом.
А виявляється ні, я стрімко віддаляюся від вокзалу.

Ледве встигла на потяг, стрибала на бігу як у студентські часи. І їду у плацкарті, теж як студентка :)

Сподіваюся, я ще повернуся до Львова. Ось тільки піднебіння підлікую.