Статистика telegram channel - @npzbvnkngchtn

Поміж переважних вісімок і дев'яток, які отримав "Чобіток Зельмана" Олени Стяжкіної на сенсівському клубі, опинилася одна п'ятірка, і ще одна подвійна оцінка: 7 - за загальну якість книжки, і 2 - за те, як читалося цій конкретній людині.Тому середніх оцінок вийшло дві:7,7 - якщо рахувати як двійку; 8,1 - якщо рахувати як сімку )Всі три години ми цю книжку здебільшого хвалили. Зійшлися на думці, що це наша новітня "висока полиця", гідна всяких букерів. Але дуже болюча. Цитат буде мало, бо по-перше, книжка не спонукає веселитися. І загальний вайб обговорення вони не передають, просто знайте: Книжка мене травмувала, це було як стрибнути в холодну ополонку з головою без підготовки Мені було важко це читать. І не тому, що книжка погана, а тому, що це було схоже на те, як я приходжу до психотерапевта... Тут треба співпереживати героям, але поки згадаєш, хто це такий... Я читала-читала і вирішила дочитати, щоб зрозуміти: "Що ж я блять читаю?" Дочитала і зрозуміла, що я не можу критикувати цю книжку, бо герой помер. Це було б як прийти на поховання і розповідати, що мрець неправильно жив. - Або зорі не зійшлися, або настрій був не той, але я не проемпатувала герою.- Може у тебе просто психіка міцніша? - Оце точно ні! Коли дочитала, я зрозуміла, що ця книжка - мій найбільший страх. Мій найбільший страх - це що я буду довго помирати і згадувати своє життя. А тут герой помирав, як мінімум, 280 сторінок. Це ніби сидиш на кухні і людина тобі намагається виговоритися. І не виженеш, але ж як це важко! Свій відгук напишу завтра. Я особисто поставила 10.

Якби я жила у Івано-Франківську і шукала собі затишну спільноту і книжковий клуб, це точно була б "Текстура". Вже п'ятий сезон вони читають книжки разом з кураторами. Цього разу краще долучитися офлайн, бо в цьому сезоні учасники не лише обговорюють прочитану книжку, а й займаються творчими практиками — малювання, рух та письмо.Кураторка цього сезону — Леокадія Шугурова, культурна аналітикиня, проєктна менеджерка «Текстури» та авторка телеграм-блогу «Культура без культу». Темою сезону обрали глибокі й чуттєві історії. Такі тексти допомагають відрефлексувати життя, зупинитися, відчути кожен рух і побачити буденність під новими кутами. Сезон вже стартував, під час першої зустрічі обговорювали книгу «Острів Дума» Стівена Кінга. Наразі ви можете долучитися до обговорення другої книжки - «Сад супроти часу» — Олівії Ленґ. Буде невеличка «садова» практика — задіємо руки, рослини й власний досвід. Це жест уважності до себе та символічне осмислення власного безпечного простору. Обговорення відбудеться 19 грудня о 18:00. Локацію учасникам клубу повідомлять окремо. Долучитися до спільного читання й обговорення можна, підписавшись на сторінку клубу на Buy Me a Coffee: buymeacoffee.com/tekstura_bookclub.Наступні книжки сезону будуть такими: - «Опівнічна бібліотека» — Метт Гейґ;- «Летючі змії» — Ромен Ґарі;- «Клара і Сонце» — Кадзуо Ішіґуро.пост #направахреклами

Маємо нового букерівського лавреата, щойно оголосили. Це британський автор угорського походження Девід Шалай, премію отримав за роман Flesh. Його називали "найнезвичнішим романом з короткого списку". Отут є трохи про нього, але англійською.У цьому романі Девід Шалай бере класичну сюжетну арку – опис життя людини від дитинства до старості – і представляє її радикально новим і складним способом.Головному герою, п'ятнадцятирічному юнаку, нудно в угорській глушині. Його спокушає сусідка середнього віку, щоб завести з ним стосунки, сповнені сорому та огиди. Незрозумілий акт насильства вибиває його з колії; він вступає до армії та опиняється в Кувейті; переїжджає до Лондона та працює викидайлом; а потім стає представником заможної еліти. І весь цей час ми відрізані від його думок, емоцій та мотивації: ми бачимо лише те, як інші реагують на нього, бажають його, або бояться його. Найбільше, що ми можемо почути від самого героя, це байдуже «ок». Виглядає добре. Цікаво, хто з наших купить права і перекладе.

"Площа Вашингтона" Генрі Джеймса отримала від позняківського клубу рівно 4 бали (по п'ятибальній). Комусь було дуже нудно це читати, комусь дуже весело - все, як завжди ) Кілька цитат:Цінуйте, у мене вдома зараз є світло, а я витрачаю цей час на вас! - Це Реббекка Яррос 19-го століття!- Не старайся, я свій бал не підійму! - А що б ви тут поміняли, щоб стало краще? - Я би поміняла книжку! Тут все надто передбачувано - всі такі самі козли, як і в житті. У мене п'ятірка, але не така сильна п'ятірка, щоб я засмучувалася через ваші трійки - Хто за те, що головний мудак - батько? Шестеро. - Хто за те, що головний мудак - тітка? Двоє. - Дуже показово, що за нареченого ти навіть не пропонувала голосувати 😅 - Вона якась надто наївна.- У вас шо, не було першого кохання? Мені хлопчик в другому класі подарував листівку, і я з ним вже продумала все життя! Не згодна, що батько тут найгірший. Батько тут єдиний, хто працює і утримує коголо оцих дурачків! Дуже знайомо - за них платиш, а вони соплі по шпалерах розмазують! - Героїня якась тупа. - Вона не тупа, це часи такі були. Героїня сказала б, що ти тупа, бо не вмієш вишивати! - Я вмію вишивати!!!! - У них ще не було психотерапії! - Як це, Еріх Фромм вже був! Тітка грала в ромком живими людьми! Шкода, що лесбійства тоді ще не винайшли Якщо шукаєте, де б провести книжковий клуб на Позняках - кав'ярня "Своє місце" для цього ідеальна. А ще там глінтвейни дуже смачні 😋. Драгоманова, 44А, якщо що ;)

Через те, що русня досі існує, не змогли додивитися виставу в "Малому театрі" за Йогансеном - «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» 😢 Це перше (у галактиці!) театральне прочитання твору Йогансена, яке утнув режисер з Харкова Артем Вусик. Не вистачило буквально 20 хвилин часу, але вже можу сказати, що це було дуже прикольно. - Маленький зал, максимум на 50 глядачів (а то й 40); - Хаотично розставлені стільці, на яких можна сидіти як хочеш; - Сцена - на підвищенні, по всьому периметру довкола глядацької зали; - Актори переміщуються по сцені, і треба крутити головою, переставляти стілець в іншу сторону, крутитися: бо вистава то позаду тебе, то збоку, то спереду) ;- Відповідно постійно опиняєшся на різній відстані щодо акторів: не існує першого ряду чи останнього; - А ще в якийсь момент глядачі стають полем гречки, в яку ховається герой ) Вистава, як і сам роман, абсурдистська, дивна, іронічна, там і вривання оповідача, і раптові перевтілення акторів у інших героїв, не завжди все ясно (але дуже цікаво).Ось вам з опису:це експеримент, у якому сюжет розпадається на шматки, простір рухається разом із глядачем, а сенс постійно вислизає. утім, цим фиґлям треба просто довіритися. Шкода, що не вийшло додивитися через тривогу, але задоволення отримати все одно встигла. Якщо матимете нагоду сходити - йдіть!Але книжку треба було б спочатку прочитати 🫣

Трохи рендомних вражень від вистави "Я бачу, вас цікавить пітьма" в Дикому театрі:1) Треба було перечитати книжку перед виставою; 2) Живий музичний супровід з музикантами прямо на сцені - це круто! 2) Живий спів - топ; 3) Концентруватися 2,5 години на чомусь в наш час важкувато. На другому акті увага вже губиться, починає боліти голова і загалом важко; 4) Більшість акторів грають чудово, а деякі - особливо чудово; 5) Не дуже люблю, коли половина реплік у виставі - на надриві та з криками, бо психіка виснажується і починаєш дратуватися замість того, щоб емпатувати. А тут такого було багато ( 6) Загалом є відчуття чогось масштабного, з купою прикольних технічних та режисерських рішень; 7) Гумор був в тему, бо допомагав тримати увагу і розпружуватися (в книжці, здається, його не було - принаймні, не ці жарти точно); 8) Ніколи не була дотичною до створення вистав, тому в голові не вкладається, як можна це все витворити: придумати, зібрати в одне, вивчити, зіграти, і щоб все (звуки, світло, інші приколи) спрацювали в потрібний момент. Тому для мене це трохи магія і дуже круто;9) Ледве встигаю дібратися додому до комендантської; 10) Треба було таки перечитати книжку.Напишіть теж, як вам, якщо були 🙂

Увага, це продовження відгуку! Початок - тут 👆4) В цілому книжка феміністична і мала би розповідати, як жінок подавляють в нещасливих сім’ях, але багато дій героїні - теж чистий ред флег, безвольність та нелогічність. Вона читає переписки чоловіка, щоб його контролювати: і таємно і відкрито. Вона (обережно, сховані серйозні спойлери - фактично, переказ сюжету!) примусила його кинути коханку, хоча він такого рішення не приймав (більш того, зробила це за нього). Вона вирішила завагітніти під час кризи в стосунках, бо це запропонував чоловік, а коли побачила позитивний тест, зробила аборт, бо чоловік якось не дуже зрадів, та й якось і двох дітей вистачить (що це було взагалі?) Вона врешті сама зрадила чоловіку. А потім ще й почала стосунки з одруженим.Словом, її чоловік на фоні усіх цих приколів виглядав адекватніше. І це дуже дивно як для феміністичної книжки 😐. 5) Отже, 231 сторінку героїня поводить себе дивно, разом зі стороннім оповідачем звинувачуючи чоловіка у своєму нещасливому житті (що типу він її подавляв, не давав проявитися і т.д., хоча чоловік всю книжку був пасивним пофігістом “де покладеш - там і ляже”). В якийсь момент їй приходить важлива думка, що вона сама зруйнувала шлюб, бо мовчала про свої потреби й бажання, терпіла, не намагалася нічого змінити і не казала, що їй не ок. Але в наступному ж абзаці вирішує: “та нє, ми обидва винні”, і далі продовжує з задоволенням звинувачувати чоловіка 😐. А в підсумку, ніби вже така проаналізована та усвідомлена, сходиться з одруженим, який запевняє, що “нєнє, ми з дружиною спимо в різних кімнатах і часто говоримо про розлучення” 😁😁😁6) Нереалістична і нежива мова діалогів. Дуже. Люди так не розмовляють. 7) Загалом у мене склалося враження, що авторці просто захотілося проаналізувати кілька років свого життя та свої емоції (посоромившись зробити це від "я" та сховавшись у вигаданому імені), і робить вона це прямо на сторінках, тому бути читачем тут аж трохи незручно. Ідея зрозуміла: “дивіться, що я прожила, якщо у вас схожа ситуація - подумайте, чи не робите ви таку ж хєрню”. Але як художній роман це не читається, тут немає ані структури художнього роману, ані сюжетних поворотів, які б несли історію вперед, ані художності в принципі. Ну прям зовсім не зайшло, на жаль. Хочете порівняти зі своїми враженнями? Купіть, бо раптом я помиляюся? ;) #непозбувний_відгук

Намальовується некрасива історія. Схоже, що УІК профінансував друк повної фігні. Дослідниця й письменниця Леся Бондарук, яка написала для "Локальної історії" книжку про розстріляного повстанця Івана Гончарука (рекламувала її тут) звернула увагу на іншу книжку про Івана Гончарука, що вийшла у видавництві "Букрек". Називається "Останній бандерівець". Якщо двома словами, у цій начебто художньо-біографічній книжці автор намішав правдивої інфи про реальних учасників визвольної боротьби, яку вичитав у чужих статтях, і вигаданої фейкової інфи, яку придумав сам. При цьому, імена лишив реальні, і навіть фото цих людей додав. Вийшла мішанина з брехні та правди, яка може сприйматися як реальна історія про конкретних людей. Врешті родичі згаданих в цій книжці українських діячів обурені, читаючи неправдиву фігню про своїх близьких. А читачі можуть бути дезіноформовані, начитавшись напівправди.1,5 тисячі книжок "Останній бандерівець" мають надрукувати за кошти УІК та розповсюдити по бібліотеках 😐 Пост дослідниці тут (але він весь на скрінах)

На сайті mmr, який спеціалізується на темі PR та маркетингу, стартував конкурс PR-кейсів: там відзначають проекти, які найкраще відображають цінності та сучасні виклики суспільства через маркетингові кампанії.Один з них - проєкт видавництва "Ранок" із 1 корпусом НГУ "Азов". Він претендує на перемогу у номінації "Найкраща PR-кампанія з корпоративної соціальної відповідальності". Можете знайти його в переліку та проголосувати ось тут. Суть в тому, що «Ранок» і «Азов» створили довгострокову програму підтримки дітей військових, щоб через літературу лікувати, надихати й відновлювати. В рамках цієї співпраці: - діти воїнів отримали комплекти книг і творчих матеріалів;- у книгарнях відбулися арт-терапевтичні зустрічі;- стартувала програма «Ранок з Ранком» — серія читань, майстерень, живих історій;- створена спільнота родин Азову, де разом читають та обговорюють дитячі книжки. Голосування триватиме до 27 жовтня 23:59. Якщо відгукується - проголосуйте і підтримайте команду, яка створювала цей проєкт. пост #направахреклами

А що у вас по планах на вихідні? Ні, я поки що не питаю, що читатимете (бо ще не п'ятниця). Питаю, що питимете ) На ВДНГ в суботу-неділю буде Kyiv Food and Wine Festival - фестиваль сиру та вина. Подію проводять вже 23 раз! На фестивалі збираються провідні виноробні нової хвилі та крафтові сировари.Зокрема: - 30 українських виноробень нової хвилі; - 20 крафтових сироварів та виробників гастрономії; - Безкоштовні дегустації більшості вин та сирів; - Фірмовий винний келих у подарунок (при купівлі відповідного типу квитку); - Kyiv Wine Run 2025 – благодійний забіг у неділю 19 жовтня для всіх, хто цінує спорт і вино; - Школа вина та сиру (безкоштовна для гостей фестивалю); - Майстер-класи з приготування сиру; - Малювання на келихах та майстер-класи з флористики; - Фудкорт – різноманіття страв, що ідеально поєднуються з вином; - Тематичні конкурси та розіграші; - Вино Київських Вулиць на стенді бару українських вин UwinesКвитки купуйте тутБільше деталей та програма - в Інсті фестивалю.18-19 жовтня11:00 – 21:00Київ, ВДНГ, пр. Академіка Глушкова, 1 (4-й павільйон). Приходьте 🤗пост #направахреклами