"До безпечних берегів" Воллеса Стеґнера - ідеальна книжка для клубів. Бо цих живих та неоднозначних персонажів, їхню мотивацію та стосунки цікавезно обговорювати.Середній бал на позняківському клубі вийшов 3,9 по п'ятибальній. Але бали знімали скоріше за те, що бісили різні герої, а не за якість самої книжки. Цитати цього разу не лінувалася записувати: - Мої друзі би зробили не так! - А тепер перенеси своїх друзів в тридцяті роки. - Не варто, вони були б вже розстріляні. - Але ж вони інтелектуальна еліта, вони ж мали б шарити! - Ти чула, що у нас Андрухович розказує? Вона йому залишила отакенну діру, а психотерапії, я нагадаю, в той час не було! - Мені спочатку дуже подобалася книжка, поки автор не почав описувати стосунки. - Це було на другій сторінці. - Книжка вийшла наполовину поганою. А наполовину хорошою. - Половини зазвичай так і працюють. Цю книжку треба давати своєму хлопцю перед весіллям: "Так, прочитай, і скажи, хто тут мудак". Якщо скаже "Черіті", можна йти одружуватися. Їбліт краще за поліомієліт! - Мені було сумно, бо це книжка про те, що життя закінчується, і ми всі колись постарішаємо та дійдемо до фіналу життя. - Не хвилюйся, ще є ракети! Я була нажахана, коли Таня написала, що там фінал гірше ніж "Маленьке життя". Бо нічого немає гірше ніж "Маленьке життя"! - Я засуджую те, як вона помирала! - А я засуджую, що ти навіть померти, як вона хоче, людині не даєш! - Тихо, хай вже говорить людина, яка почала! - Блін, я тільки деруна в рот засунула! Про Черіті я все зрозуміла: що вона владна і що вона... ну, владна. - Коли книжка з чорно-білою обкладинкою, я вже автоматично переконана, що вона хороша. - Це як з похоронними портретами? Ви просто не жили з таким, як Сід, щоб не любити таку, як Черіті! - Коли вони обговорювали війну в Іспанії, це було крінжово. Блін, люди, розбирайтеся хоч трохи в політиці!- Ти колись бачила, щоб вестерни в чомусь розбиралися? Ну, коротше, було весело, зберемося ще 🙂