В одному з місць «Суми теології» Тома Аквінський пише: «… для спасіння людини їй було необхідно знати щось таке, що дається їй через божественне Обʼявлення і що перевищує людський розум. До того ж людина обовʼязково має бути навчена через Боже Обʼявлення навіть того, що можна дослідити за допомогою людського розуму. Адже раціонально досліджена істина про Бога стала би надбанням лише небагатьох, через тривалий час і з домішкою багатьох помилок».Окрім власне теологічних речей в наведеному фрагменті стверджуються дві дуже важливі обставини. По-перше, що людський розум хоч і має особливу гідність, все ж є дуже обмеженим. По-друге, що люди нерівні у своїх інтелектуальних здібностях (пізнати частину істин про Бога раціональним шляхом здатне лиш незначне число осіб).Висловлене Аквінатом - і обмежені можливості людського розуму, і нерівність людей - було досить очевидним для традиційного суспільства. В епоху Просвітництва, коли були закладені основи лібералізму, ситуація радикально змінюється. Виникають віра у всемогутність людського розуму та гасло рівності усіх людей. Попри останній момент, серед носіїв Просвітництва вистачало тих, хто дивився на «чернь» із особливою відразою. Ба більше, якраз Просвітництву ми «завдячуємо» виникненню ідеології в сенсі квазірелігії, за допомогою якої можна маніпулювати масами:Так, люди рівні, а розум всемогутній, але нумо керувати суспільством немов бездумною отарою.—Ігор Загребельний, «Європейські хроніки».