У цих двіжів з орденами є важливий оптимістичний аспект. Є така монгольська група the Hu. Ви, очевидно, її чули, вона дуже популярна, дуже качає, дуже красиво, завжди, коли я їду одеськими степами я вмикаю the Hu. Це абсолютно фашистська група, максимально налаштована на те, щоб глорифікувати те, що в історії всього іншого світу називається словами "іго" і "навала". Пісні там про те, що молодь забула пам'ять батька - Чінгізхана, не хоче скакати по степу на коні, не пам'ятає свисту тятиви лука, не хоче брати іноверців у полон і розповсюджувати велике Тенґрі по всьому світу, прокидаючи імперію від моря до моря. Ну тобто жоден з музичних доробків Третього Рейху не долітає до рівня пред'яв цих хлопців. Але всім похуй, всі просто слухають музику і всіх качає. І правильно. Тому що всі розуміють, що за цими хлопцями стоїть не міць їхньої агресивної небезпечної держави, а просто кінний цирк дю солєй. Все дуже сильно зміниться, якщо Монголія стане ядерною державою і почне розбудовувати мільйонну армію. Так і у нас. При міністрі Гриценко можна було у військову доктрину Україну вписувати хоч трансграничні удари по Любліну і кожну бригаду називати іменем "героїв Волинської різанини". Поки видно, що тренд на те, щоб все продати а на здачу співати тужливі пісні - ось вам орден Білого орла і хрест Французькой Булкі, добро пожалувать. А коли у тебе найефективніша армія в Європі то всі починають дуже напружено ставитися взагалі до всього і з великою цікавістю ставитись до кожного навіть віддаленого натяку на те що ти хочеш реалізувати тексти групи the Hu. Просто деякі люди при цьому нормальні, а деякі - йобнуті, тому деякі реагують розумно, а деякі дуже тупо, але це вже таке життя.