art of seeing

Здається я взяла максимум від цього року. Вчора несподівано для себе танцювала на сцені театру Франка з танцюристами балету Freedom. Зранку я ще навіть не знала, що подруга мене туди поведе ввечері. І ця історія дуже описує мій рік. Влітку вирішила спробувати жити без клієнтських дизайн проєктів, виключно консалтинг та проведення навчальних івентів. Сподобалось. Найкращі півроку мого життя. Дозволю собі це прожити ще й наступного року. Познайомилась з фантастичними людьми на менторських сесіях, тепер в мене ще більше своїх людей в будь-якому місті, в яке б я не приїхала. Цього року це моя найулюбленіша діяльність, бачити вплив на життя людей через допомогу дослідити свій професійний шлях і вектори а що далі? І щиро тішитись їх радощам: маленьким і великим. Цього року в моєму житті сталось більше 100 нових знайомств ☺️Перестала обмежувати себе дизайном, зрозуміла що мені стало затісно. Багато писала, вийшла книга з моєю дизайн статтею як початок повернення до письма. Пишу книгу не про дизайн. Повернулась до того, що любила робити ще з 8 років. В моєму житті тепер багато театру, побачила як це сильно впливає на мою творчість, на довіру до світу, на бачення життя вцілому. Завдяки цьому досвіду я інакше дивлюсь і на робочий процес, і на вибудовування проєктів, які я роблю. Перестала ховати себе. З усіма своїми дивностями, неідеальностями… Я просто є. Перестала ховатись за онлайном, вийшла на сцену Дизаріума. I зараз я навіть рада, що поламалось усе, що могло поламатись під час виступу. Інакше виступ не став би таким моїм, таким живим і смішним. Що побажаю собі в наступному? Просто продовжувати, слухати себе, насолоджуватись маленькими моментами навколо, зустрічати людей в яких так багато життя, колаборуватись і робити щось дивне і водночас таке потрібне світу.

Сьогодні хочеться трохи поговорити про публічну комунікацію під час звільнень чи скорочень. І розглянути ситуацію по обидва боки цієї двіжухи. На фоні теми, яка зараз активно обговорюється про скорочення в Promova. Скорочення насправді торкнулось небагатьох людей, але сколихнуло бурхливі обговорення. Чому? Тому що бренд менеджерка компанії, яку скоротили, вийшла публічно в лінкедин і написала пост про цей процес. В коментарі до посту прийшов СЕО, щоб пояснити ситуацію. І все здавалось би ок, але тон оф войс з обох боків був непродуманим і місцями емоційним. Такі пости зазвичай активно лайкають, коментують, співчувають. Але як автор ви на жаль запам'ятаєтесь усім як невдоволена людина. Особливо для такої посади, як бренд менеджер, коли це частина твоїх хард скілів. Це впливає напряму на всю подальшу кар'єру. Справа у тому, що нас не вчили як жити під час війни, ми всі часто вчимось знаходити ресурс, щоб вигрібти якусь нову для себе історію чи комунікацію. І це нормально. Тому золоте правило: нема ресурсу, не треба йти в ту комунікацію. А дати собі час і простір переварити інформацію, і йти лише з позиції внутрішньої сили. А повірте, сила повертається завжди. Кажу вам як людина, яка має папочку "докази" хехе, про всяк випадок якщо пригодиться для публічних виходів в захист себе. Отакі от корпоративні ігри, ніхто їх не любить, але маємо якось крутиться у цьому світі бентежному.