little things ✨

зараз такий період, коли кожного дня до мене приходять люди і розповідають історіївсі вони унікальні, особливі, цікаві. але є дещо спільне — часто люди забувають стільки в них краси: в тому, як вони думають, в професійній буденній рутині, в погляді на речі навколо, в системності мисленняпоки я пишу великий пост про зміни процесів з AI, який планую запостить на днях. бо знаю що треба трошечки додати вам визначеності і спокою в цьому хаосі скорочень і автоматизацій, я прийшла попросити дещо у вассправа у тому, що в найближчі пару років я планую втілити декілька супер сміливих професійних мрій. наразі вони виглядають як величезний новий для мене масштаб і мені страшно в них рухатись. і знаєте, що я зрозуміла? що мені треба ваша допомогаподіліться тим, як те що я роблю вплинуло на ваші думки/відчуття/професійні зміни. пости, подкасти, виступи, консультації, буткемпи, воркшопи чи просто тексти, які ви прочитали в цьому каналі — не важливо. чи це велика історія змін чи просто пара слів. мені це дуже допоможе повіритьповірить, що серед усіх можливих шляхів, які я бачу зараз, варто рухатись в найсміливішийось тут лінк для ваших слів. дякую 🤍

пару тижнів тому була на кава рейві і дівчинка на реєстрації сказала “клаааас, а я люблю читати тебе на лінкедині”. досі не звикла, що люди мене впізнають. то ж я подумала, що прийшла пора познайомитись з вами краще.чим я займаюсь у цьому житті бентежному? я та людина, яка добровільно кинула хорошу корпорейт джоб і світ не впав, а навіть трошечки розвиднівся. я допомагаю людям побачити системи: через менторшіп, консалтинг та навчальні програми. а особливо побачить те, де людина в цій системі сильніша, ніж вона думала.на івентах у мене часто стається такий діалог: — ти з якої компанії? — ні з якої, я працюю сама на себе — то ти у пошуках? — ні, я себе вже знайшлав перший рік було супер складно ідентифікувати себе, бо коли кажеш “я хед такої-то компанії” тебе одразу хочуть послухать, а коли ти просто Аліна Король — інакший рівень взаємодії. god blessed за ці пару років я познайомилась з більше ніж 400 людей, які прийшли на мої менторські та навчальні програми. хто ти поза компанією з мільйонними бюджетами і великими командами? хто ти воїн?– я люблю працювати в хаосі і робити з цього системи, – обожнюю допомагати людям зрозуміти де вони і куди далі, от коли ти такий закопався і дупля не ловиш а шо далі? ооот це мій улюблений процес – а ще я класно пишу (нарешті себе десь похвалила! моя психотерапевтка буде мною задоволена) попереду ще купа цікавих пригод. зустрінемось 👋мій інст — мій сайт — мій лінкед

довіра народжується там, де закінчується впевненість. йшла з книжкового клубу по обговоренню книжки паскаля гілена і думала про це. виходить довіра народжується там, де готові ділитись частинкою себе? але чи можливо то у будь-якому середовищі?якось так склалось, що люди часто розповідають мені таємниці, іноді це відбувається просто на вулиці, нещодавно їхала з жінкою років 70 у ліфті і вона розповіла, що вперше за 30 років купила собі відкритий купальник і поїде на море. як створюється цей місток довіри за 30 секунд їзди в ліфті? я постійно досліджую створення просторів для інших, де люди ростуть, трансформуються, опираючись на свої сильні сторони. все почалось з керування командами в айтішці і продовжується менторшіпом людей. зараз у мене на навчанні 15та група, і вчора ми ділились своїми найбільшими фейлами та робочими страхами. чим більше люди готові ділитись тим, що ховали кудись далеко у равлика, тим щиріші виходять розмови. тим більше вони беруть від навчального процесу. виходить, що довіра народжується там, де закінчується впевненість? чи можливо там, де зʼявляється сміливість бути собою поруч з кимось

обережно, цього тижня підвищена ймовірність опадів "дизайнерів замінить AI" через те, що вийшов Claude Designякось вже писала на каналі з приводу того, що я думаю про розвиток цього всього, ключове: думаючих дизайнерів не замінитьнаправляйте свою енергію з тривожки в те, щоб автоматизувати свою роботу з новими тулами, та в прокачку продакт майндсету (пробувать-фейлитись-і так по колу)із того, що мені сумно — найближчим часом з'явиться ше більше однакових шаблонних сайтів, напілених недизайнерами, а клодом, але з іншого боку може зникнуть крінжові сайти з часом, які недодизайнери робили. шо переможе, хмммм...це знаєте як зі стрижкою, ти можеш зробити то вдома сам ножицями, а можеш піти в перукарню, як думаєте різницю видно буде?і ні, фігму мені теж не шкода, я її всією душею люблю, але щиро вважаю, що за останні півтора роки вони перемудрили дуже сильно, а треба було спрощувати. клод то підсвітив. класно коли є конкуренція на ринку, думаю фігма підтягнеться з новинками на figma config. чекаєм!

була вчора на записі подкасту Закрив раунд з двома СЕО компаній, які зробили екзіт і продали свої бізнесиспівзасновник Helsi Самвел Акобян:– моя задача яка?знайти людей розумніших за себе і найняти їх в команду– коли я придумав Helsi мені сказали шо це фігня і нічого не вийде– зараз ми будуємо Bubibo, якось я виявив що прикиньте міленіали заводять не дітей, а тварин, а це капець який незайнятий ринок виходить– я вірю в екосистеми, вони будуть найдорожчими в індустрії співзасновник Uklon Дмитро Дубровський:– прикольно коли ти зробив екзіт і можеш пробувати робити будь-яку фігню– я займався таксі 20 з чимось років тепер кльово що можна зробити щось інакше, зараз у мене це defense та айті(тут я встигла мало записати, бо багато сміялась 🌚🙈)обидві компанії купив Київстар: Uklon був проданий за $155,2 млн (трохи заздрю людям, які мали опціони), орієнтована оцінка Helsi (до 2022) була $30-40 млн що спільного в обох історіях:головне наполегливість, пробувати щось нове в що ти віриш, просто продовжувати бачити це все наживо інакший рівень відчуттів та рефлексій після, такою натхненною з івенту я вже давно не виходила ☺️ допомагає масштабуватись в рішеннях, особливо актуально мені зараз, так як вперше з початку повномасштабної роблю собі стратегію на 3 роки. ну шо ж, keep going

існує 2 види історій, які ми розповідаємо людям: перші – про цінності виживання, другі – цінності самовираження і те, в якому ми стані і будемо розповідати по дефолту, залежить від зовнішніх умов, оточення, безпеки і тому подібного (на цьому моменті можете відкрити вікно, трохи душний пост, ворнінг 🌚)що сильніше людина відчуває захищеність і безпеку, то більше вона прагне висловлюватися, а її цінність зростає. думаю не складно зрозуміти які саме історії ми з вами будучи українцями розповідаємо по дефолту. досить багато з них крутиться навколо грошей, економії, спокою, тривоги та безпеки. ми ще не маємо достатньо ресурсу, щоб глибше усвідомлювати себе та свої потреби, і цього ресурсу немає на загальнокультурному рівні. тому виникає дуже багато проблем і страхів ділитись власними думками публічно, бо це про застрибування на інакший не базовий для українців рівень цінностей самовираженнязгадайте про це наступного разу, коли будете готувати історії для співбесіди чи знову відкладете почати щось писати на лінкедині

Шо по скілам на 2026, де тримати фокус?Запитаєте ви. А якщо і не запитаєте, то я вам все рівно розповім. Ха! Як зручно що я можу писать тут все, що думаю. Сорі за ліричний відступ, це все моя відпустка винна 🌚 Такс ну шо почнемо, бо cтрахи про те, що ШІ забере нашу роботу я бачу нікуди не поділись. Тому цей пост присвячується всім тривожникам хехе. Я теж була у вашій банді, а потім почала системно моніторити ситуацію на ринку найму в Україні і Європі, плюс нетворкінг з лідами та хедами (найкраща інвестиція часу, не стомлюсь про це говорити). Ще багато моїх менті минулого року позмінювали роботи в продуктових компаніях, і проходячи разом з ними цей шлях я досклала пазл, щоб нарешті написати цей пост.І так, на яких скілах має сенс тримати фокус продакт дизайнеру? Для того, щоб не тільки мати роботу, а ще й кайфувати від неї хоча б періодично. 1. Юайка сюрпрайз, сюрпрайз…. І юайка не проста, а золота — 🐠 продуктова. І коли я кажу про це, я не маю на увазі вау віжуальні сайти з евордс і купу дріблових картинок (до речі, він ше живий той дрібл, хтось знає?) Це про можливість зробити красиво, привабливо і якісно юай, який потрібен вашій аудиторії продукту. Це вміння зрозуміти, що наприклад у стартапі з аудиторією 45+ не потрібно пілить неонові красиві кольори, вау анімації і все таке фенсі, а скоріше треба перевірити розміри ваших шрифтів, особливо на мобілці і подумати про тон оф войс вашого інтерфейсу та наповнити його якомога більшою кількістю тіпсів. Тут можна багато про що говорити насправді, і про однакові по масі іконки, і про те, як піліть контентну історію, якщо вона є у вас в продукті. І я поставила цей скіл на перше місце, бо це те на що мені частіше за все жаліються дизайн ліди і хеди, коли шукають нових людей в команду. І зірочку з цим скілом видно одразу, за них швидко чіпляються, і вони отримують багато оферів. 2. Вміння не робить дурного та лишнього. Вибачте, довго думала як цей скіл красивіше назвати, але одне слово його не опише. Років 10 назад пішов тренд на юікс курси і всі ломанулись їх проходити. А потім прийшли в реальні продукти і почали то все примінять, весь той класичний процес, як книжка пише: з персонами, СJM і ще купою всього… тільки виникла одна проблемка, як би вам м’якіше сказать, ем.. бізнесу то не потрібно. Точніше не кожному продукту і не на кожному етапі розвитку треба будувать продуктовий процес отак, як юікс курси розповідають. Наша задача, як продуктових дизайнерів, подивитись на це все і зрозуміти, що ми зараз вже достатньо заробляємо як продукт, але ще не маємо ресурсів щоб витратить 2 місяця на CJM. Або побачить те, що навігація у нас хромає, люди губляться, і замість того, щоб проводить інтерв’ю краще зараз витратити час на юзабіліті тест і почати з трі тесту. Коротше кажучи, це вміння дивитись на процес ширше і не натягувати на нього те, що не потрібне зараз бізнесу. 3. НетворкінгВсе що я маю зараз: свободу обирати де, над чим та як працювати — це завдяки системному вкладанню часу в нетворкінг. І так, я ненавиджу смол толки. І прікіньте, без них можна знайомитись з людьми, як виявилось. Що дає нетворкінг? Людські історії: як щось працює у тій чи іншій компанії, з якими факапами людина стикалась чи яку книжку прочитала і це змінило її життя. Це дослідження людей, світу навколо, себе у цьому світі. Тим паче, що нас українських дизайнерів не так багато, і тим, що ми об’єднуємось – ми стаємо сильнішими. Де це прокачувать?Для продуктової юайки скажу вам чесно немає годних курсів, я в свій час тільки через практику і роботу з менторами це прокачала. Для прокачки другого я створила буткемп. Якщо на цьому моменті ви подумали, ну от знов ця нативна реклама і шось продають мені, не можна нічому вірить в цьому житті! то щоб спростувати цю думку я не лишатиму лінк на буткемп, і надішлю вам його по запиту. Як добре, що я можу робить такі трюки ха! бо всі місця і так розбирають без реклами і продажів в інстаграмі 🙈 і їх на найближчу групу лишилось тільки декілька.

Я локально знаходжусь в Києві і цей тиждень став одним із найбільш челенджових, коли базові потреби не закриті, складно щось створювати.В такі моменти я завжди шукаю мотивацію в тому, що є моєю опорою. А в мене це люди. Тому прийшла до вас сьогодні з історіями, які можуть зігріти. І можливо показати вектор куди можна рухатисьЗ Анею ми познайомились рік назад, коли вона забронювала в мене менторську сесію. У неї була купа ідей і бажання створювати, але не було можливості все це реалізувати на поточному місці роботи і ніша в якій вона працює вже не мотивувала. Cьогодні на зустрічі я слухала як Аня зробила ще один крутезний проєкт — адвент календар для свого сина, з використанням Lovable та Midjourney. Це такий мікс онлайну і офлайну (вона навіть книжку надрукувала, уявіть!), використання штучного інтелекту і дуже багато любові 🥰Кожного разу коли я слухаю такі історії, я думаю який же це скарб мати можливість їх чути! Попередній проєкт, який вона зробила за допомогою Cursor це мобільна апка для ментального здоров’я і сайт для неї Tseia. Всі ці чудові проєкти можна тепер побачити у Ані на сайті і я неймовірно цьому тішусь ☺️ ви часто питаєте про приклади портфоліо. Так от я вважаю це портфоліо чудовим прикладом людини, яка приділила час розібратись “а від чого я насправді кайфую?” і дала собі дозвіл це створювати. Цей сайт показує яка вона не лише дизайнерка, а й особистість. А це завжди притягує такі ж чудові проєкти чи людей, як і ти сам. Я це до чого сьогодні. Цього року однією з моїх цілей є не просто допомагати людям кайфувати від своєї роботи, а й робити так, щоб про це дізналось побільше людей і надихнулись їх шляхом. Формат як я буду це робити я ще не придумала, але сьогодні зрозуміла що стартувати завжди можна з маленьких історій у моєму каналі ✨ Що скажете, треба побільше таких історій?

Здається я взяла максимум від цього року. Вчора несподівано для себе танцювала на сцені театру Франка з танцюристами балету Freedom. Зранку я ще навіть не знала, що подруга мене туди поведе ввечері. І ця історія дуже описує мій рік. Влітку вирішила спробувати жити без клієнтських дизайн проєктів, виключно консалтинг та проведення навчальних івентів. Сподобалось. Найкращі півроку мого життя. Дозволю собі це прожити ще й наступного року. Познайомилась з фантастичними людьми на менторських сесіях, тепер в мене ще більше своїх людей в будь-якому місті, в яке б я не приїхала. Цього року це моя найулюбленіша діяльність, бачити вплив на життя людей через допомогу дослідити свій професійний шлях і вектори а що далі? І щиро тішитись їх радощам: маленьким і великим. Цього року в моєму житті сталось більше 100 нових знайомств ☺️Перестала обмежувати себе дизайном, зрозуміла що мені стало затісно. Багато писала, вийшла книга з моєю дизайн статтею як початок повернення до письма. Пишу книгу не про дизайн. Повернулась до того, що любила робити ще з 8 років. В моєму житті тепер багато театру, побачила як це сильно впливає на мою творчість, на довіру до світу, на бачення життя вцілому. Завдяки цьому досвіду я інакше дивлюсь і на робочий процес, і на вибудовування проєктів, які я роблю. Перестала ховати себе. З усіма своїми дивностями, неідеальностями… Я просто є. Перестала ховатись за онлайном, вийшла на сцену Дизаріума. I зараз я навіть рада, що поламалось усе, що могло поламатись під час виступу. Інакше виступ не став би таким моїм, таким живим і смішним. Що побажаю собі в наступному? Просто продовжувати, слухати себе, насолоджуватись маленькими моментами навколо, зустрічати людей в яких так багато життя, колаборуватись і робити щось дивне і водночас таке потрібне світу.

Сьогодні хочеться трохи поговорити про публічну комунікацію під час звільнень чи скорочень. І розглянути ситуацію по обидва боки цієї двіжухи. На фоні теми, яка зараз активно обговорюється про скорочення в Promova. Скорочення насправді торкнулось небагатьох людей, але сколихнуло бурхливі обговорення. Чому? Тому що бренд менеджерка компанії, яку скоротили, вийшла публічно в лінкедин і написала пост про цей процес. В коментарі до посту прийшов СЕО, щоб пояснити ситуацію. І все здавалось би ок, але тон оф войс з обох боків був непродуманим і місцями емоційним. Такі пости зазвичай активно лайкають, коментують, співчувають. Але як автор ви на жаль запам'ятаєтесь усім як невдоволена людина. Особливо для такої посади, як бренд менеджер, коли це частина твоїх хард скілів. Це впливає напряму на всю подальшу кар'єру. Справа у тому, що нас не вчили як жити під час війни, ми всі часто вчимось знаходити ресурс, щоб вигрібти якусь нову для себе історію чи комунікацію. І це нормально. Тому золоте правило: нема ресурсу, не треба йти в ту комунікацію. А дати собі час і простір переварити інформацію, і йти лише з позиції внутрішньої сили. А повірте, сила повертається завжди. Кажу вам як людина, яка має папочку "докази" хехе, про всяк випадок якщо пригодиться для публічних виходів в захист себе. Отакі от корпоративні ігри, ніхто їх не любить, але маємо якось крутиться у цьому світі бентежному.