Я попросила видалення моїх текстів із гри.Передусім хочу пояснити свою позицію і чому зі свого боку вирішила піти на цей крок. Але для цього треба повернутися в момент мого звільнення.Однією з причин мого звільнення стало питання передачі авторських прав у дуже нестабільний період — тоді вже двічі було перенесено внутрішній реліз, й не зовсім було зрозуміло на якому етапі відновлення. Згідно з прикладом договору, який я тоді отримала, я мала передати всі авторські права назавжди, без можливості претендувати на будь-який відсоток чи оплату. Водночас мені зазначили, що договір ще можна обговорювати.На той момент я вже кілька місяців перебувала у стані тривоги й невизначеності, тож не бачила сенсу в подібній передачі прав: по суті, я мала віддати тексти просто так, навіть не знаючи, чи вони будуть використані взагалі. Згодом, після довгих обговорень і ще низки причин, я таки звільнилася, але ми поновили іншу форму домовленості: я мала безоплатно передати виключні права на кілька років, після чого вони стали б не виключними (тобто я також могла ними користуватись). До цієї домовленості також входили важливі умови: пошук нового сценариста для продовження «Ген Темпа» за моїм сюжетом, створення окремого чату з іншими членами команди для узгодження фінальних серій, тобто фактично я ще залишалась залученою до завершення історії.Ці домовленості відбулися в листопаді. Відтоді минуло понад пів року. За цей час я не отримала жодних оновлень: ані щодо релізу, ані щодо подальших планів, ані самого договору. Не було підтвердження домовленостей, комунікація повністю зникла.Із часом я зрозуміла, що більше не готова бути в цьому процесі. Бути в стані очікування — при тому, що ця домовленість у першу чергу потрібна була не мені. Нагадаю, я не отримувала б із цього жодної вигоди, але мала б низку зобов’язань: написання посерійника, перевірка чужих серій, контроль за розвитком сюжету.Окремо хочу сказати, що ще під час роботи над грою було кілька непростих ситуацій і конфліктів, які залишили по собі певну втому й напруження. З різних причин процес співпраці був емоційно виснажливим, і саме сукупність усіх факторів — затягування домовленостей, нестача комунікації, а також попередній досвід — призвела мене до фінального рішення. Я зрозуміла, що більше не готова перебувати в такому стані невизначеності.Особливо прикро було приймати це рішення, розуміючи, як багато людей чекали на продовження історії й щиро любили «Ліс» і «Ген Темпа». Я безмежно вдячна кожному й кожній, хто читав, творив, писав відгуки, підтримував. Цей період назавжди залишиться в моєму серці. І все ж я щиро вірю, що одного дня повернуся до цих історій — просто, скоріш за все, у вже зовсім іншому форматі.Дякую, що були зі мною.