Я люблю Бога так сильно і глибоко, як тільки вмію та можу, але буду чесною, мені не під силу зрозуміти Його достеменно. Мені не під силу прийняти усю Його волю без заперечень і погодитися з кожним Його словом або мовчанням. Мені не під силу перестати ставити запитання та очікувати на них відповіді, навіть розуміючи, що відповіді на ці запитання уже нічого абсолютно не змінять. Мені не під силу усвідомити, чому Творець усього світу дозволив своєму ж творінню обрати зло. Чому слова «справжня любов» і «біль» дуже часто пишуться в одному рядку. Чому для того, щоб щось отримати, обовʼязково треба щось віддати. І ще багато таких «чому» і багато чого не під силу. Та є щось, що мене втішає. Богу не потрібна моя сила. Він хоче дати мені Свою. Чисто по-людськи хотілося б просто знати відповіді на всі запитання і почути новину про те, що війна скінчилася, онкозахворювання перестали зʼїдати людей, а кожна сімʼя раптово забула про слово «розлучення» та «конфлікти». Бог такого не обіцяє. Я не можу зрозуміти цього теж. Але навіть, якщо й зрозумію, то без сили від Господа мені не обійтися. І тобі теж.