TGLIST.COM.UA
Джерело
Національний науково-природничий музей НАН України 🇺🇦 | У журналі PeerJ щойно вийшла наукова стаття, присвячена незвичним вико...
Національний науково-природничий музей НАН України 🇺🇦
@nmnh_nas_ukraine
436 Охват/переглядів
2026-10-08 11:14
Повідомлення №1194
У журналі PeerJ щойно вийшла наукова стаття, присвячена незвичним викопним утворенням із міоценових відкладів Белтахува, Клещувського грабену в Польщі. На вигляд вони нагадують невеликі видовжені мінеральні тіла. Але вчених давно цікавило питання: це справді давні екскременти чи просто дуже переконлива гра мінералів?
Виявилося, копроліти.
Копроліти — це скам’янілі екскременти давніх тварин. І хоча назва звучить дещо кумедно, для палеонтолога це буквально «капсула часу».
🦎
Кістка може розповісти, хто жив у давній екосистемі. А копроліт іноді дозволяє припустити, хто кого їв.
Саме тому такі знахідки надзвичайно цікаві. У досліджених зразках виявили мікроскопічні включення, які можуть бути залишками здобичі. А форма, внутрішня структура та характер поверхні копролітів допомогли встановити їхнє біогенне походження.
Найімовірніше, залишили їх давні лускаті плазуни — ящірки або змії, які мешкали тут у середньому міоцені приблизно 12–16 мільйонів років тому.
І тут починається найцікавіше.
У тих самих відкладах знаходять зуби та остеодерми — невеликі кісткові пластинки, що формували шкірний покрив плазунів. Серед них є рештки крокодилів Diplocynodon, варанів та дрібних лускатих рептилій. А отже, копроліти допомагають побачити не просто перелік видів, які колись жили в цьому місці, а зв’язки між ними — частину давньої харчової мережі.
Ще один важливий момент: сьогодні ці копроліти вже зовсім не схожі на те, що залишила після себе тварина. Їхній первинний склад значною мірою змінився під час мільйонів років діагенезу: фосфати були заміщені сидеритом та оксидами заліза. Тобто перед нами результат подвійної історії: спочатку життєдіяльність давньої тварини, а потім складна геологічна історія самого викопного організма.
І саме тому палеонтологія вивчає не лише кістки. Вона вивчає сліди життя.
У дослідженні взяв участь наш колега, науковий співробітник палеовідділу Олександр Ковальчук, як експерт із визначення супутніх викопних решток хребетних тварин.
Стаття у відкритому доступі — у PeerJ:
https://peerj.com/articles/21755/
Виявилося, копроліти.
Копроліти — це скам’янілі екскременти давніх тварин. І хоча назва звучить дещо кумедно, для палеонтолога це буквально «капсула часу».
🦎
Кістка може розповісти, хто жив у давній екосистемі. А копроліт іноді дозволяє припустити, хто кого їв.
Саме тому такі знахідки надзвичайно цікаві. У досліджених зразках виявили мікроскопічні включення, які можуть бути залишками здобичі. А форма, внутрішня структура та характер поверхні копролітів допомогли встановити їхнє біогенне походження.
Найімовірніше, залишили їх давні лускаті плазуни — ящірки або змії, які мешкали тут у середньому міоцені приблизно 12–16 мільйонів років тому.
І тут починається найцікавіше.
У тих самих відкладах знаходять зуби та остеодерми — невеликі кісткові пластинки, що формували шкірний покрив плазунів. Серед них є рештки крокодилів Diplocynodon, варанів та дрібних лускатих рептилій. А отже, копроліти допомагають побачити не просто перелік видів, які колись жили в цьому місці, а зв’язки між ними — частину давньої харчової мережі.
Ще один важливий момент: сьогодні ці копроліти вже зовсім не схожі на те, що залишила після себе тварина. Їхній первинний склад значною мірою змінився під час мільйонів років діагенезу: фосфати були заміщені сидеритом та оксидами заліза. Тобто перед нами результат подвійної історії: спочатку життєдіяльність давньої тварини, а потім складна геологічна історія самого викопного організма.
І саме тому палеонтологія вивчає не лише кістки. Вона вивчає сліди життя.
У дослідженні взяв участь наш колега, науковий співробітник палеовідділу Олександр Ковальчук, як експерт із визначення супутніх викопних решток хребетних тварин.
Стаття у відкритому доступі — у PeerJ:
https://peerj.com/articles/21755/