7 серпня 1995 року чупакабра вперше показалася людям…Принаймні так стверджує Мадалена Толентіно – домогосподарка із Пуерто-Ріко, яка власне вигадала чупакабру. Жарти жартами, але вигадка жительки далекого острова стала одним із найвідоміших сучасних міфів, вартий огляду. Тож проведу науково-популярну лекцію«Монстри-кровопивці – чому хочеться вірити у вигаданих створінь?»На фото прообраз чупакабри. Як так сталося буде пояснено на лекції. Або можна прочитати в книзі "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти які ніколи не жили"Для Вашої зручності, лекція відбудеться в суботу – 8 серпня, о 15:00Лекція розрахована на людей від 12 до 120 років.Вартість участі квиток до музею + вартість лекції:- повний квиток 200 грн. + 100 грн. = 300 грн.- пільговий квиток 150 грн. + 100 грн. = 250 грн.Місце проведення заходу: 4й поверх, конференційна зала музею.Реєструватися на лекцію https://forms.gle/Gh6iNN5DkN6f33xg6🏛 Якщо нецікаві чупакабри, на сторінці Національного науково-природничого музею є інші пропозиції))📘 Якщо зацікавила книга "Чупакабра, дракони та вовкулаки", то можна придбатипаперову bit.ly/4xkjDWz електронну bit.ly/4wCfSvF або можна придбати на лекції)
Саме такою сенсацією стало виявлене тіло мамутеня неподалік міста Сусусман у 1977 році у вічній мерзлоті. Це було перше в історії цілісне тіло мамута, збережене із м’якими тканинами та залишками шерсті. Його виявили золотошукачі, які під час знімання бульдозером верхнього шару ґрунту намагалися дістатися до золотомісних пісків. Вони натрапили на лінзу льоду, яка являла собою ерозійне заглиблення від притоки річки Киргилях. В невеликій відстані від неї розташовувався струмок під назвою Діма, що і дало ім’я знахідці мамутеняти.В певний момент, ерозійне заглиблення річки замерзло в цілісному стані із вмістом тіла мамутеня та інших органічних решток. В замерзлому вигляді знахідки дісталися до сьогодення. В лабораторних умовах були здійснені рентгенографія, проаналізовано вміст шлунку та кишківника мамута, відібрано зразки шкіри і шерсті. Індивідуальний вік мамутеня становив 7–8 місяців, абсолютний — близько 40 тисяч років. Вміст екскрементів мамутів та гальки в шлунку мамутеняти, замість материнського молока, вказав, що невдовзі перед своєю загибеллю воно втратило маму і шукало доступної поживи. Дійшовши до заболоченої місцевості в пошуку води, мамутеня потрапило в природну пастку, з якої не змогло вибратися. Отримані прижиттєві гематоми, та вміст річкового мулу та гальки в шлунку та кишковому тракті свідчили про його спроби вибратися. Тим не менш, шанси на виживання у дикій природі в такому випадку стали неможливими. Знахідка мамутеня Діми свого часу створила справжнє емоційне піднесення серед широкого кола науковців та населення. З оригінального зразка створили гіпсові копії в натуральну величину, одна з яких потрапила до нашого музею. Історія знайдення мамутеня надихнула мультиплікаторів на створення мультфільмів «Мама для мамутеня» (1981) та «Про мамутеня» (1983). Ця знахідка пожвавила інтерес до геологічного дослідження регіону крайньої півночі. Кілька років тому до нашого музею звернулася пані Наталя і принесла фотографію з сімейного архіву учасника групи, яка відкрила мамутеня Діму — Житкова Миколи Михайловича. За її словами, пам’ятне фото роздали всім авторам польових робіт, завдяки яким відкрили мамутеня. Окрім мамутеня Діми, у вічній мерзлоті, в останні десятиліття були виявлені не менш цікаві знахідки – мамутеня Люба, індивідуальним віком в 1 місяць (2007 рік), мамутеня Юка (2010) індивідуальним віком в 3,5 – 5,5 років, новонароджене мамутеня Нун Чо Га (Nun Cho Ga 2022) виявлене в Юконі (Канада). Окрім мамутів, в останнє десятиліття у вічній мерзлоті Якутії було виявлено тіла лоша плейстоценового коня (2018) та левеня печерного лева (2017–2018). Знахідки добре збережених решток тварин плейстоценової фауни з вічної мерзлоти Якутії, нажаль, допомагають росії залишатися в інформаційному полі світової наукової спільноти і залишаються одним з інструментів залучення учених з російських наукових установ до міжнародних дослідницьких проєктів. Не лише в умовах вічної мерзлоти можна виявити рештки тварин попередніх геологічних епох зі збереженими м’якими тканинами. На початку ХХ століття, у покладах нафтовмісної горючої гірської породи озокериту в с. Старуня (нині Івано-Франківська область) були виявлені рештки тварин і рослин пізнього плейстоцену. Серед них були рештки мамута та волохатого носорога. Місцеве населення не одразу зрозуміло, що має справу з цінними знахідками, тому, на жаль, більша частина тіла і кісток мамута була ушкоджена перед тим, як дістатися до лабораторії. Решта частини скелета мамута зі зразками шкіри в наш час експонується у Державному природознавчому музеї у Львові, а рештки волохатого носорога зберігаються в Природничому музеї Інституту систематики та еволюції тварини Польської академії наук у Кракові. В експозиції нашого музею представлені зразки шкіри та м’язів мамута зі Старуні.📍Завітайте до музею, щоб побачити мамутеня Діму та дізнатися більше про дивовижний світ льодовикової доби.
В частині експозиції відділу палеонтології, яка стосується походження людини, є скелети людини пренатальної стадії розвитку fetus, а також скелет дорослої людини. Імовірно, вони походять навчальної медичної колекції. За нашим припущенням, скелет дорослої людини належить людині, яка в в першій половині ХХ століття, заповіла своє тіло задля наукових цілей після своєї смерті. Після досліджень м'яких тканин скелети людей монтували для використання у школі в кабінетах біології. До 1950–60-х років така практика була поширеною. Потім їх замінили на пластикові. Імовірно, в нашій експозиції залишився зразок такого навчального скелета (Рис. 10). Замість металевих вітрин коридор музею прикрашали високі шафи із прозорим склом. Сьогодні вони є частиною робочих кабінетів учених або частиною фондових сховищ. Залишилося лише одне фото лівої сторони коридору відділу палеонтології з цими шафами (Рис. 11).За спогадами співробітника музею Павла Пучкова, перша експозиція музею йому подобалась навіть більше ніж та, яка була створена у шістдесятих роках (Рис. 12). Вона була досить наукомісткою і водночас цікавою. Найяскравіше враження на нього справив цілісний скелет мамута з с. Гатне, якого виявили у 1951 році. На час монтування скелета він був природного для кістки сіруватого кольору. Пізніше скелет покрили лаком-консервантом, який надав йому буре забарвлення.Подяки:Авторка щиро вдячна своїм колегам, Діані Яблонській, Галині Анфімовій та Павлу Пучкову за цінні поради і допомогу у створені цього дописуЛітература:Підоплічка, І. 1931. Виставка «Четвертинний період на Україні улаштована при ВУАН. Четвертинний період, В. Різніченко (Ред.) Вип. 1-2 за 1930 рік.Яблонська, Д. 2019. Науково-педагогічна, музейна і громадська діяльність зоолога В.П. Храневича у Кам’янці-Подільському (1919-1933 рр.). Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Історичні науки. Том 29, с. 259-268Храневич, В. Минуле фавни Поділля: шкіц з доби 12 – 19 століть. Вінниця: Віндерждрук імені Леніна. 1926. 26 с.Макаренко Д. Є. Голгофа українських геологів. Київ: Логос, 2007. 188 с.
Так, і таким прикладом може стати навіть, так званий, готель для комах створений власноруч.Сьогодні у містах комахи дедалі частіше втрачають природні місця для життя. Старі дерева прибирають, сухі стебла скошують, а простір стає надто «охайним» для багатьох видів диких запилювачів. Саме тому останніми роками у парках, садах, на подвір’ях шкіл, і навіть на балконах дедалі частіше можна побачити незвичні дерев’яні конструкції з отворами, гілками, шишками та соломою. Це так звані готелі для комах (insect hotels). Попри назву, це не просто декоративний об’єкт, а справжній прихисток для диких запилювачів та інших корисних безхребетних.🕰 Звідки з’явилася ця ідея?Перші сучасні готелі для комах почали популяризувати в Європі наприкінці ХХ століття як частину екологічного садівництва та програм підтримки запилювачів. Ідея виникла через те, що в містах і доглянутих садах комахам дедалі важче знаходити природні схованки.🐝 Чому вони важливі?Готелі допомагають диким бджолам знаходити місця для кладки яєць, а сонечкам і золотоочкам безпечно зимувати. Присутність цих комах підтримує природне запилення рослин і допомагає зберігати біорізноманіття навіть у міському середовищі. А ще це чудова можливість спостерігати за природою зблизька та краще її розуміти. Багато мешканців таких будиночків абсолютно безпечні для людини й не утворюють великих колоній, як медоносні бджоли.🪵 Як зробити готель для комах самостійно?Найпростішим варіантом може стати основа з дерев’яного ящика або стара рамка, заповнені природними матеріалами: порожнистими стеблами очерету чи бамбука, просвердленими дерев’яними брусками, шишками, корою, сухими гілками, соломою або сіном.🎋 Хто оселяється в готелях для комах? Трубчасті стебла бузини, терну та інших рослин, а також бамбукові палички часто використовують одиночні бджоли, які є важливими запилювачами ранньоквітучих рослин і плодових дерев. Перевернуті горщики із сіном можуть слугувати укриттям для щипавок, які допомагають контролювати популяції попелиць. Просвердлені колоди приваблюють одиночних бджіл та ос, личинки яких сприяють природному контролю дрібних шкідників. Навіть звичайна цегла може стати місцем гніздування для окремих видів бджіл. Невеликі ізольовані комірки особливо підходять для зимівлі сонечок, які визнані одними із найефективніших природних регуляторів чисельності попелиць.🔨При виборі наповнювачів для такого будиночка важливо використовувати лише натуральні матеріали без фарби та хімічної обробки.По суті, готель для комах це компактна мікроекосистема, у якій кожен елемент виконує важливу функцію та створює умови для підтримки різних видів.Можливо, вам сподобається ця ідея, і теплі дні стануть доброю нагодою разом із дітьми встановити готель для комах біля дому, школи чи в саду, залишити частину простору більш природною, висадити рослини для запилювачів і уважніше придивитися до маленького світу навколо нас. Адже турбота про природу часто починається не з масштабних рішень, а з невеликого прихистку для тих, кого ми майже не помічаємо. Такі ініціативи чудова можливість підтримати міське біорізноманіття, створити безпечний простір для корисних комах і зробити практичний внесок у збереження природного балансу.
У цей день 18/05/2026 (понеділок) традиційно на відвідувачів чекають багато різноманітних активностей для дітей і дорослих:🔸 тематичні лекції про дивовижних риб, комах, птахів і життя українських полярників в Антарктиці;🔹 екскурсії про геологічні процеси, геологічну історію території України та еволюцію хребетних від риб до людини;🔸 демонстрацію скелета гіпопотама, який раніше не експонувався;🔹 розмови про вулкани, агати Рівненщини та колоніалізм у науці;🔸 інтерактивні ботанічні програми про хижі рослини, запахи рослин, гриби, гортатимемо «щоденник» планети Земля;🔹 квести та пошук загадкових рослин у музейному просторі;🔸 майстерки зі створення споруд з кісток мамутів та творчі активності у експозиції птахів;🔹 програми про казкових тварин, змій та птахів.Будемо дуже раді бачити у музеї дітей, дорослих, постійних відвідувачів і тих, хто завітає до нас уперше.Для участі в інтерактивній екскурсії «Казки про тварин у Природничому музеї» передбачена попередня реєстрація, посилання ➡️ ТУТ☘️Запрошуємо провести цей день разом з нами!PSНаступними днями ми публікуватимемо детальні програми, які підготували відділи нашого музею. Слідкуйте за нашими новинами — попереду ще багато цікавого!
Тішить, що дедалі більше науковців приходять у блогінг. Саме вони створюють найцікавішу науково-популярну літературу й тексти про науку для різної аудиторії. Їх особисті сторінки-блоги дозволяють говорити про науку не лише мовою академічних статей, а й через власні риси характеру, гумор, емоції, життєвий досвід і спосіб бачити світ.Це можливість бути не тільки фахівцем, а й живою людиною, яка щодня дивується, помічає, захоплюється і ставить запитання.Ми часто перепощуємо тексти колег, бо маємо справді сильне й дуже барвисте наукове середовище, і, здається, вже цілу "теплицю" наукового блогерства 🙂 Через тексти колег можна відчути атмосферу нашої установи, які тут настрої, які кумедні бувають науковці, як вони мислять і наскільки щиро продовжують захоплюватися світом.Як то кажуть "нашого цвіту по цілому світу":🌿 Олексій Коваленко @Довколаботаніка🦣 Леонід Горобець @Стромата🦤 Вадим Яненко @paleo_daddy 🗿 Аліна Ступак @Археозоологічні нотатки Сьогодні пост від Леоніда про цікавий експонат ⛏️ 🗺
Якщо ви бували в нашому музеї або в інших просторах, де ілюстративні матеріали ще не витіснені повністю цифровими зображеннями, то, ймовірно, помічали особливе відчуття від робіт, виконаних безпосередньо художниками. У світі масового цифрового виробництва такі твори дедалі більше набувають цінності унікального артефакту, результату багаторічної практики, спостереження та майстерності людської руки.Природнича ілюстрація є особливим явищем, в якому поєдналися ґрунтовні знання образотворчих технік, спостережливість та науковий підхід. Саме вона відіграла ключову роль у становленні природничих дисциплін у дофотографічну епоху. Художники-ілюстратори не лише фіксували зовнішній вигляд об’єктів, а й часто ставали співдослідниками, працювали в експедиціях, спостерігали за рослинами й тваринами у природному середовищі, аналізували їхню морфологію, структуру та систематичне положення. Завдяки їхній праці наукові описи отримували візуальну точність і переконливість.Класичними прикладами є видання Illustrations of the Family of Psittacidae, or Parrots Едварда Ліра, що стало важливим етапом у розвитку орнітологічної ілюстрації; роботи Джона Гульда, який опрацьовував матеріали експедиції Чарльза Дарвіна; ботанічні дослідження Джозефа Далтона Хукера; а також спадщина Марії Сибілли Меріан, чия експедиційна діяльність була винятковою у свій час.Сьогодні природнича ілюстрація повертає собі статус не лише естетичної, а й пізнавальної практики. У музейному просторі вона допомагає відвідувачам сповільнитися, уважніше придивитися до деталей і побачити природу через призму наукового спостереження та художньої інтерпретації.Наш музей завжди активно співпрацював і продовжує співпрацю з художниками, які шукають нові способи актуалізації наукових знань через мистецтво. Уже вдруге в експозиційному просторі музею представлено виставковий проект, ілюстрований Катею Шиовою, художницею-акварелісткою, яка працює у традиції natural history illustration та поєднує наукову точність із витонченою художньою манерою.Метод Каті Шиової базується на глибокому вивченні натури, аналізі морфології, кольорових характеристик, структури та екологічного контексту об’єкта. Такий підхід реалізується і в її освітній діяльності, у власній школі акварелістики, де навчання побудоване не на механічному копіюванні, а на розумінні форми, функції та причин природного різноманіття. Учні опановують не лише технічні навички, а й навчаються уважному спостереженні природних закономірностей та деталей. Долучитися до навчання у школі Каті Шиової можна зі спеціальною знижкою для друзів музею за промокодом MUSEUM20 (-20%).У музейній крамниці також можна придбати постери, листівки та принти з роботами Каті Шиової, підтримавши таким чином і художницю, і музейні ініціативи, адже частину коштів художниця спрямовує на підтримку виставкових проектів музею.Дізнатися більше про школу: https://katyashiova.com/Інстаграм художниці: https://www.instagram.com/motheroffossildragons/Також ви маєте гарну нагоду побачити оригінальні роботи художниці у виставковому залі музею, де триває виставка «ЕНТОМОКОСМОС: МІЖ МІКРОСКОПОМ ТА АКВАРЕЛЛЮ», що ілюстрована роботами художниці Каті Шиови.
На околицях Переяслав українські військові виявили фрагмент кістки мамута, який було передано до Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" для подальшого вивчення.До визначення та первинної експертизи знахідки долучилася наукова співробітниця нашого музею, палеонтологиня Аліна Ступак t.me/archaeozoology, яка надала фаховий коментар щодо її наукової цінності та можливого віку.Подібні знахідки мають важливе значення для дослідження природної та культурної історії території України, а також можуть свідчити про існування давніх поселень людини.Нагадуємо, що відповідно до законодавства України, усі археологічні та палеонтологічні знахідки підлягають передачі до профільних наукових установ або музеїв для належного дослідження та збереження. Стаття за посиланням ➡️ ТУТТакож звертаємо вашу увагу, що тема мамонтів буде також розглянута під час програми «Щоденник планети Земля» (7+), яка відбудеться 19 квітня в музеї. Наразі на подію залишилося лише кілька вільних місць ➡️ реєстрація тут
Найближчим часом вийде з друку стаття у виданні «Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія», 2026, том 60. (https://journals.uzhnu.uz.ua/index.php/biology/homepage), в якій автори дослідження Ігор Загороднюк та Галина Станиціна аналізують те, чому їжаки є важливою частиною як природних, так і міських екосистем і як вони виживають у міському і приміському середовищі. Виявляється вони живуть на межі своїх можливостей, між можливостями уникнення природних загроз і тиском загроз урбанізації, а ще вони регулюють чисельність комах і слимаків, підтримуючи баланс у довкіллі. Їхня присутність — це своєрідний індикатор якості середовища: якщо їжаки є, значить, і середовище ще придатне для життя інших видів.Втім, місто для їжака не є комфортним простором, а скоріше це територія постійного ризику. Серед головних небезпек — дороги і транспорт, через які гине багато тварин; напади собак, як свійських, так і безпритульних; а також численні антропогенні пастки, якими насичене місто: відкриті ями й люки, сітки, огорожі, з яких тварина не може вибратися або через які тварини не можуть переміщатися. До цього додається очевидний дефіцит природної їжі: у місті їжаки часто змушені харчуватися випадковими знахідками, іноді навіть дуже шкідливими для них.Автори дослідження наголошують, що надзвичайно важливо пам’ятати: їжаки не потребують підгодовування людиною, достатньо не руйнувати те, що є джерелами їхнього живлення, та підкреслюють, що основою їхнього раціону мають залишатися природні корми; натомість молоко для цих тварин небезпечним. Найкраща допомога — не «приручати», а зберігати умови для їхнього природного життя. Будь-яке приручення зменшує пристосованість і вміння виживати. Якщо хочете погодувати чи знайшли ослабленого їжака — дайте йому чистої води і жменю звичайного сухого корму для собак або котів або м'якого корму для кошенят або шматочок сирого м'яса.Що ж ми можемо зробити? Передусім залишати у садах і дворах «дикі» куточки з листям і гілками, де їжаки можуть влаштовувати сховища. Варто бути уважними на дорогах у сутінках, контролювати поведінку домашніх тварин, уникати появи небезпечних для їжаків пасток на своїх прибудинкових ділянках. Навіть невеликі зміни у нашій поведінці можуть врятувати життя їжаків. І важливо пам’ятати про те, що сховища, надто зимові і розродчі, — це один із ключових факторів їх виживання. Наявність їжаків — це ознака того, що міське середовище поки є придатним для життя, і ознака того, що біля нас є природні регулятори чисельності шкодочинних або просто надокучливих для містян членистоногих.Співіснування людини і дикої природи — це не абстрактна ідея, а щоденна практика. Їжаки поруч із нами — це свідчення того, що місто не відокремлене від природи, місто — це також екосистема, хоч і доволі трансформована. Воно може залишатися живим простором, якщо ми навчимося дбати про тих, хто розділяє його з нами. Фото надані авторкою статті Галиною Станиціною.
Цього тижня 22/02 інтерактивна програма "10 дивовижних грибів" під час якої на вас чекають три послідовні пригоди: демонстрація з десятьма захопливими історіями, що відкриють несподівані факти про життя грибів. Далі коротка екскурсія із пакетом завдань для кожного учасника, тут уважність і кмітливість допоможуть отримати першу колекційну нагороду. А завершиться подія детективним квестом, де доведеться мислити як справжні дослідники, щоб здобути другу особливу відзнаку.Світ грибів значно цікавіший, ніж здається — переконайтеся в цьому разом із нами. 🍄11:30 Інтерактивна програма дітям від 4 до 6 років 10 дивовижних грибів [для дошкільнят]. Реєстрація ➡️ ТУТ🍄13:00 Інтерактивна програма для аудиторії від 7 років 10 дивовижних грибів для шкільного віку. Реєстрація ➡️ ТУТТакож маємо в програмі лекцію для дорослої аудиторії, де говоритимемо про 25 нових видів рослин, описаних науковцями у 2025 році.🌿 15:00 25 видів рослин, які описали у 2025 році [лекція]. Реєстрація ➡️ ТУТТакож можна замовити індивідуальні екскурсії та освітні програми, зв'язавшись з адміністратором з середи до неділі за номерами ☎️0442356266 та 096448313. Нагадуємо, що у Виставковій залі триває тимчасова виставка унікальної фондової ентомологічної колекції музею та акварелей Каті Шиови. Вхід на виставку за квитками до музею.
TGLIST.COM.UA
