В продовження попереднього допису.І якась дуже дивна послідовність виходить.Міжнародний Реєстр збитків для України відкрив нову категорію заяв - «Втрата оплачуваної роботи».Тепер українці, які через російську агресію втратили оплачувану роботу або дохід від самозайнятості, можуть зафіксувати свої втрати та подати заяву на майбутню компенсацію.Для ФОПів, які втратили прибуток через війну, вже діє окрема категорія - «Втрата приватного підприємництва».Загалом у Реєстрі вже відкрито 30 категорій заяв.І це, безумовно, потрібно.Росія має заплатити за завдані Україні та українцям збитки.Але дивлюся на це після всіх наших розмов останніх тижнів про знищені підприємства, склади, магазини - і виникає інше питання.Ми вже створюємо можливість зафіксувати втрату роботи.А що робимо сьогодні, щоб люди цю роботу не втратили?Щоб підприємство після російського удару могло швидко відновитися, отримати доступне фінансування, відбудувати виробництво чи склад і продовжити платити зарплату?Бо міжнародна компенсація - це питання майбутнього.А підприємству і його працівникам треба вижити сьогодні.Інакше виходить якась дивна державна логіка:спочатку не створити достатніх механізмів для збереження бізнесу і робочих місць, а потім запропонувати людям реєструвати втрату роботи.От тут справді хочеться запитати: рятуватися поки що кожен має сам?