Захист в'язнів України

26 червня 2026 року під час третього Додаткового засідання ОБСЄ з людського виміру (OSCE Supplementary Human Dimension Meeting III), присвяченого запобіганню катуванням та жорстокому поводженню, у Відні правозахисні організації представили міжнародній спільноті результати досліджень, які документують один із найменш висвітлених наслідків російської агресії – незаконне переміщення людей із місць несвободи на тимчасово окупованих територіях України.У рамках сайд-івенту, організованого данським інститутом DIGNITY, було презентовано два незалежні дослідження, присвячені різним категоріям постраждалих. Обидва звіти демонструють, що Російська Федерація системно використовує місця несвободи як інструмент ведення війни, а люди, які перебували під контролем держави, стали одними з найбільш незахищених жертв окупації.Під час сайд-івенту організованого DIGNITY - Danish Institute Against Torture, було представлено звіт «Депортація до пекла», підготовлений спільними зусиллями DIGNITY - Danish Institute Against Torture, Захист в'язнів України, EPLN - European Prison Litigation Network та Харківська правозахисна група (ХПГ).📌 Як відбувалася депортація?📌 Чому це є порушенням міжнародного гуманітарного права?📌 Які докази вже зібрані та чому вони важливі для майбутнього притягнення винних до відповідальності?Про це та участь ГО «Захист в'язнів України» у міжнародній адвокації — читайте у нашій новій статті за посиланням 👇https://ngoauu.org/ukra%D1%97nski-pravozaxisniki-predstavili-v-obsye-dokazi-deportaci%D1%97-lyudej-iz-misc-nesvobodi-na-timchasovo-okupovanix-teritoriyax-ukra%D1%97ni/?fbclid=IwdGRjcASx6o5jbGNrBLHqh2V4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHnBOAHJgRazmYJWUsOnbOxWgwltDaqloc5SL2ej5A3JK_oyeFAR5jNTsMPl3_aem_YVxVzXgfEedo5xt623KU0g#правозахист #ЗВУ

​Сьогодні мені вчергове нагадали, що таке суспільне лицемірство. Мені запропонували співпрацю, але з умовою: «Ми будемо працювати, але афішувати цього не будемо». Тобто, дружба і партнерство — за ширмою. Мої знання, мої ресурси та моє ім'я як керівника організації «Захист в'язнів України» їм потрібні, а от моє минуле та тавро «колишнього засудженого» змушує їх сором'язливо ховати очі. Вони бояться «забруднити» свою репутацію.​Це і є той залізобетонний бар’єр, який люди з минулим відчувають щодня. Суспільство буває неймовірно жорстоким. За помилки, за які людина вже повною мірою відповіла перед законом і Богом, її готові все життя тримати в тіні. Людині неймовірно складно піднятися з колін, коли її туди постійно і зневажливо заштовхують назад.​Я знайшов у собі сили вистояти. Я був на самій верхівці життя і падав на саме його дно. Мій досвід величезний. Вже понад 10 років я служу Богу і людям, працюю на виснаження, давно позбувшись гордині та «хвороби збагачення». Моє життя повністю переосмислене. Якби не мої залізобетонні переконання, я б давно плюнув на все це і жив би лише для себе. Але мій Рубікон перейдено, назад дороги немає.​Проте таких, як я, — одиниці. Більшість від такого ставлення ламається. І в цьому винне саме суспільство.​Коли ви відштовхуєте людину, яка щиро намагається стати кращою, ви робите гірше не тільки їй. Ви робите гірше собі та своїм дітям, плодячи рецидиви та заганяючи людей у глухий кут.​Але знаєте, що найцікавіше? Життя — штука дуже справедлива й іронічна. Поки ці «чистоплюї» грають роль праведників і ховають партнерство зі мною за ширму, я продовжую рости. Я вже переріс і обігнав багатьох із тих, хто колись так само крутив носом. Сьогодні для них уже за велику честь — просто стати зі мною поруч публічно. Але тепер уже я встановлюю дистанцію.​Пам'ятайте: якою мірою ви міряєте іншим, такою відміряється і вам. Спотикаються абсолютно всі. І завтра перед зачиненими дверима може опинитися кожен із вас.​Нехай це буде моїм попередженням для тих, хто вважає себе вищим за інших: задумайтесь. Припиніть множити ненависть. Тільки милосердя, прощення та любов здатні зробити цей світ кращим. Дайте людині шанс бути Людиною, а не ховайте її за своїми лицемірними ширмами.

Два роки тому багато хто не вірив, що добровольці з числа засуджених зможуть стати одними з найкращих воїнів України.Сьогодні спецпідрозділ «Артан Х» святкує свою другу річницю і вже має за плечима сотні штурмів, десятки спеціальних операцій та важкі бої на найгарячіших напрямках фронту.У статті розповідаю не лише про історію підрозділу, а й про документальний фільм «Вивезти», знятий на основі реальних відео з GoPro-камер бійців. Це історія про евакуацію поранених під дронами, про старі автомобілі, які ламаються посеред бойового завдання, про людей, які щодня ризикують життям заради України.Також пояснюється, чому бойовий шлях «Артан Х» став найкращим аргументом на користь змін до статті 81-1 Кримінального кодексу України та чому добровольці з числа колишніх засуджених заслуговують на рівні права, відпустки, кар'єрне зростання та державні нагороди.Рекомендуємо прочитати до кінця.Посилання на статтю 👇🔗 https://ngoauu.org/dva-roki-artan-x-vid-tini-minulogo-do-svitla-peremogi/#АртанХ #ГУР

🏛 Квартира в Києві за понад 5 мільйонів гривень.🚗 Кілька автомобілів, серед яких BMW та Nissan.💰 Понад 1,5 мільйона гривень готівкою.🏡 Земельні ділянки, корпоративні права та бізнес-структури, пов’язані між собою спільними адресами.Ми продовжуємо досліджувати декларації керівництва Державної кримінально-виконавчої служби України.Цього разу — фінансовий портрет Романа Павенського, який сьогодні виконує обов’язки керівника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.Як за кілька років змінювалися його доходи? Звідки сформувався внесок у понад 2 мільйони гривень на квартиру за програмою «єОселя»? Чому після купівлі власного житла родина орендує ще одну квартиру? Який зв’язок між автомобілем, яким користується посадовець, бізнесами у Волочиську та особами з таким самим прізвищем?Ми не робимо висновків і не висуваємо звинувачень. Але аналіз декларацій та відкритих реєстрів показує низку цікавих збігів, які заслуговують на суспільну увагу.📌 У статті — детальний аналіз доходів, майна, бізнес-зв’язків та активів родини одного з керівників пенітенціарної системи України.Читайте повністю за посиланням ⬇️ https://ngoauu.org/vid-ribalskogo-biznesu-do-kvartiri-za-539-miljona-shho-pokazuyut-deklaraci%d1%97-zastupnika-nachalnika-departamentu-z-pitan-vikonannya-kriminalnix-pokaran-romana-pavenskogo/

Офіс Військового омбудсмана закликав Верховну Раду як найшвидше прийняти законопроект 15225.Просимо Верховну Раду забезпечити рівні права для військовослужбовців, залучених до Сил оборони за процедурою УДЗ Після внесення змін до законодавства у 2024 році понад 12 тисяч осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання, долучилися до Сил оборони. Уклавши контракти, вони служать на бойових посадах нарівні з іншими захисниками та захисницями. Однак позбавлені базових прав та гарантій, які доступні іншим військовослужбовцям.🔸Не мають права на щорічну основну відпустку та відпустку після повернення з полону.🔸Обмежені у виборі місця проведення відпустки за станом здоровʼя відповідно до висновку військово-лікарської комісії. 🔸Не можуть перевестися до інших підрозділів, навіть якщо за станом здоров’я придатні до служби лише в тилових частинах.🔸Не можуть звільнитися зі служби навіть після досягнення граничного віку, після встановлення інвалідності чи повернення з полону.🔸Військовослужбовиці цієї категорії не мають права звільнитися зі служби чи отримати відпустку в зв’язку з вагітністю та доглядом за дитиною.Офіс Військового омбудсмана спільно з Правозахисним центром для військових «Принцип» долучився до розробки законопроєкту №15225, який має усунути цю нерівність. Він передбачає внесення змін до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про військовий обов’язок і військову службу».Просимо народних депутатів прискорити розгляд законопроєкту №15225. Його ухвалення забезпечить рівні права та соціальні гарантії для всіх військовослужбовців, що сприятиме зміцненню їхньої мотивації й морально-психологічного стану.https://www.facebook.com/share/p/1GXQpRx8fz/#добровольцізвязниць #патріотизаколючимдротом

❗️Чи може Міністерство юстиції своїм наказом обмежити право, яке гарантоване законом?У статті ми аналізуємо чергову неоднозначну зміну до Правил внутрішнього розпорядку СІЗО.Закон України «Про попереднє ув'язнення» гарантує особам, взятим під варту, право на душпастирську опіку та побачення зі священнослужителями без обмеження їх кількості. Проте у 2026 році Мін'юст додав до підзаконного акта нову вимогу — письмовий дозвіл слідчого або суду.🔹 Чи передбачає таку вимогу закон?🔹 Чи може підзаконний акт встановлювати нові обмеження прав людини?🔹 Як особа може реалізувати гарантоване законом право на сповідь або інший релігійний обряд, якщо доступ священнослужителя залежить від дозволу органу досудового розслідування?🔹 Чому ця ситуація нагадує історію з планшетами, коли підзаконне регулювання фактично створило нові обмеження, яких не було в законі?У статті розбираємо конкретні норми Конституції України, Закону «Про попереднє ув'язнення», Кримінально-виконавчого кодексу України та останні зміни, внесені Міністерством юстиції.Йдеться не лише про свободу віросповідання.Йдеться про значно більше — про верховенство права та про те, чи можуть права людей у місцях несвободи змінюватися не законами, а відомчими наказами.👇 Читайте повний аналіз за посиланням.https://ngoauu.org/svoboda-virospovidannya-za-dozvolom-slidchogo-yak-minyust-pidzakonnim-aktom-obmezhiv-pravo-garantovane-zakonom/

Анонс заходу. Чи рівні у строю? Залучення засуджених до війська: правові рамки, права людини та практичні ризики.    Із травня 2024 року в Україні запроваджений механізм залучення на добровільних засадах окремих категорій засуджених до проходження військової служби у лавах Збройних сил України. Законодавство передбачає добровільну згоду, проходження військово-лікарської комісії, погодження з боку військової частини та рішення суду про умовно-дострокове звільнення.Станом на 2025–2026 роки тисячі колишніх ув’язнених уже проходять службу в ЗСУ. Разом із тим у суспільстві триває дискусія щодо міри добровільності такого механізму, ризиків дискримінації, умов служби, доступу до соціальних гарантій та проблем стигматизації.Тема перебуває на перетині права, безпеки, етики та прав людини, що зумовлює необхідність широкого публічного обговорення.Зокрема розглянемо: як гарантувати добровільність участі та прозорість критеріїв відбору; чи мають усі військовослужбовці рівні умови служби, якісну підготовку, належне грошове забезпечення та захист від проблем із виконавчими провадженнями; які особливості служби жінок, доступу до медичної допомоги, відпусток і ротацій; як працюють соціальні гарантії, статус УБД та механізми підтримки родин загиблих; чому виникають дискусії навколо почесних поховань і суспільної реакції на них; чи можлива повноцінна ресоціалізація після війни, як подолати стигму та що переважатиме в майбутньому — інтеграція чи сегрегація ветеранів у суспільстві.Спікер(к)и:• Андрій Галай, керівник науково-дослідного центру Пенітенціарної академії України, ексзаступник начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань;• Анастасія Криштанович, експертка напряму захисту прав військовослужбовців Правозахисного центру «Принцип»;• Олег Цвілий, голова ГО «Захист в’язнів України»;• Руслан «Тренер» Плетінка, заступник начальника рекрутингу Третього армійського корпусу;• Військовослужбовець за контрактом по УДЗ.Модератор: Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. Дата і час: понеділок, 8 червня 2026, 14:30. Локація: кінотеатр «Жовтень», зала «Солодке життя», вулиця Костянтинівська, 26.Вхід вільний. Організатори заходу: Rights Now Правозахисна програма Docudays UA и Українська Гельсінська спілка з прав людини - УГСПЛ#добровольцізвязниць #патріотизаколючимдротом 🇺🇦 #РазомДоПеремоги

Безпека, медицина та безкарність: ключові виклики системи місць несвободи в Україніℹ️ Сьогодні відбулося засідання Консультативної ради, на якому я презентував Спеціальну доповідь з реалізації функцій НПМ. Цей документ уже надіслано Президенту України, ВРУ та КМУ. За 2025 рік моніторингові групи НПМ здійснили 626 відвідувань місць несвободи по всій території України без врахування ТОТ. За результатами відвідувань я вніс 62 офіційні подання, а правоохоронні органи розпочали 10 кримінальних проваджень. Результати перевірок підсвітлюють кричущі прогалини. Поділюсь важливими деталями. ➡️ Пенітенціарна система та безпековий колапс. Найбільш критичним викликом залишається відсутність укриттів: після трагедії в Біленьківській колонії №99 в Запорізькій області, де внаслідок обстрілу загинуло 16 людей, ситуація не змінилася. Питання безпеки залишається невирішеним і в Київському СІЗО.Закликаю Мінʼюст та МОЗ якнайшвидше забезпечити передачу пенітенціарної медицини до системи МОЗ!➡️ Правоохоронні та судові органи. Попри окремі позитивні тенденції, в органах НПУ продовжується практика приховування випадків побиття затриманих через внутрішні перевірки без інформування ДБР. У судовій системі більшість із 141 відвіданої установи продемонстрували непристосованість для маломобільних осіб та відсутність захисних споруд.➡️ НАБУ та ДБР. Наша інституція вперше здійснила моніторинг органів зі спеціальним статусом — це важливий системний крок. Виявлено проблеми з обліком застосування сили, поширення принизливих фото, а в НАБУ — утримування затриманих у кабінетах детективів та затягування з викликом адвокатів БВПД.➡️ Міноборони. Минулого року здійснено 13 відвідувань місць несвободи в системі Міноборони. Йдеться про гауптвахти та спеціалізовані установи закритого типу, де утримуються військовослужбовці. Система місць несвободи МОУ трансформується, але поєднує позитивні практики зі стійкими недоліками.➡️ ДМС та Прикордонна служба. У Миколаївському ПТПІ іноземцям суттєво обмежено зв’язок — до двох разів на тиждень. У підрозділах ДМС затриманих осіб утримують без харчування, а прикордонні органи не завжди повідомляють родичів про затримання, що створює ризики порушення базових гарантій під час позбавлення свободи.➡️ Психіатрія та інтернатні заклади. Фіксується недостатній державний контроль. Приватні геріатричні пансіонати, попри законодавчі вимоги, часто працюють без належного нагляду. Представники Мінсоцполітики обговорення вкотре проігнорували, хоча низка питань безпосередньо належить до їхньої компетенції! З їх боку потрібні чіткі рішення щодо нормативного врегулювання та державного нагляду за діяльністю приватних надавачів соціальних послуг із припиненням незаконної практики.🗣Головний сигнал спецдоповіді — криза виконання. Аналіз реагування на попередню доповідь показав критичну картину: лише 22% рекомендацій НПМ виконано, 33% перебувають у процесі, а 45% — повністю проігноровано.Для країни, яка тримає курс на євроінтеграцію, такий рівень невиконання у сфері запобігання катуванням є неприпустимим показником. Це означає, що частина органів влади досі сприймає права людини як рекомендацію, а не як обов’язок до виконання.🇺🇦 Facebook | Instagram | Х

Ще один крок до справедливості: нові докази російських воєнних злочинів проти України в ГаазіСкерував до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду новий пакет матеріалів про депортацію та незаконне утримання в рф понад 1800 українських в’язнів із Херсонської та Миколаївської областей.У листопаді 2022 року російські військові примусово перемістили цих людей через окупований Крим до колоній у рф. Докази доводять, що це була завчасно організована операція: від захоплення українських в’язниць до утримання людей на території держави-агресора.У російських колоніях українських в’язнів б’ють, катують, піддають психологічному тиску, погрожують розстрілами та змушують до будівництва ворожих військових укріплень. Їм примусово нав’язують громадянство рф, незаконно утримують після завершення строку покарання або затримують повторно.Це воєнні злочини та злочини проти людяності відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.В основі поданих до МКС матеріалів лежать свідчення понад 400 потерпілих та очевидців, а також аналіз рішень російських судів, офіційних документів, відповідей державних органів рф та інших доказів. Такий результат став можливим завдяки активній позиції та експертній діяльності ГО «Захист в’язнів України», Європейської правозахисної мережі «European Prison Litigation Network» та Харківської правозахисної групи.Це яскравий приклад координації державних органів і правозахисної спільноти у формуванні доказової бази для національного та міжнародного правосуддя. Не заради звітності, а заради відновлення справедливості та притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності.І вона буде. Послідовною, невідворотною, поіменною.Працюємо далі

Відвідав у лікарні гідного козака, сотника Майдану, добровольця ще з 2014 року, бійця «Айдару» та інших підрозділів — Тимура Гуменюка. Людину, яка шість разів була поранена за Україну, а після чергового бойового виходу втратила ногу та частину ступні.Тимур пройшов війну ще з часів АТО, потім — сумнівне засудження, колонію, а після ухвалення ст. 81-1 КК України добровільно пішов воювати знову. Після п’ятого поранення його під час лікування подали у СЗЧ, але навіть після цього він повернувся на фронт і продовжив виконувати бойові завдання. Саме на одному з них він підірвався на міні.Говорили не лише про його бойовий шлях і службу рекрута з місць позбавлення волі, а й про системні проблеми та дискримінацію військовослужбовців, звільнених за ст. 81-1 КК України: СЗЧ після лікування, проблеми переведення між частинами, відсутність повноцінних відпусток, окремі «спеціальні» підрозділи, службу до кінця війни, нерівність у правах та інші недолугі норми закону.Попри все пережите, Тимур не зламався. Каже, що навіть інвалідом буде допомагати Україні до перемоги.Невдовзі опублікую велику статтю та аналіз про реальний досвід добровольців з місць позбавлення волі, бойові підрозділи «Шквал», «Артан Х», «Алькатрас» та про те, чому стаття 81-1 КК України потребує не косметичних правок, а повного переосмислення.#добровольцізвязниць #патріотизаколючимдротом #Шквал #АртанХ #Алькатрас