Статистика telegram каналу - @nevpokiy
2024-07-14
Едіп, Нарцис, Горгони
Кількість підписників:
1810
Фото:
1160
Відео:
82
Посилання:
115
Категорія:
Книги
Опис:
тут можна знайти відгуки на книжки, психологічні розбори героїв, красиві плівкові фотографії та роздуми від психотерапевтки вітаються обговорення, дискусії, коментарі, меми😃 питання/пропозиції/погрози - @Kateryna_Lastivka
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Поки що змін не зафіксовано
Історія змін назви
Поки що змін не зафіксовано
Історія зміни типу аккаунта
Поки що змін не зафіксовано
Історія зміни статуса
Офіційно не підтверджена
2024-07-14
Стіна канала Едіп, Нарцис, Горгони - @nevpokiy
Освічена
Тара Вестовер
моя оцінка:
4/5⭐️
Освічена - це мемуари Тари. Тут вона згадує та намагається реконструювати свою історію та історію своєї сімʼї.
Її сімʼя - мормони за віруванням, але справа не в цьому.
Справа в тому, що її батько трактує писання на свій манір і суворо дотримується правил, що навіть в цій общині вважають дивними.
Тара найменша з семи дітей. Вона народилась вдома і ніхто не памʼятає точної дати. Свідоцтво про народження вона отримає в девʼять років. А про навчання в закладах освіти дізнається тільки в сімнадцять. Перші щеплення та медичну допомогу отримає, коли їй буде вже за двадцять.
Та згодом Тара потрапить і до Кемриджу і на програму в Гарвард.
Тарі є що розповісти.
В книзі є багато насилля. Написана вона доволі сухо, тому її страждання не сильно зачіпають, поки це насилля не побачить її друг, не дотичний до сімʼї. З його реакції на побачене та з Тариної реакції на те, що вона побачила чужими очима, ми починаємо відчувати наскільки Тара ізольована. Ізольована від світу, від поняття нормального, від себе, від своїх переживань.
Якщо щось в сімʼї вважається окей - значить це добре, якщо щось вважається не окей - значить це погано. Твої відчуття не мають значення та стосунку до цього.
А визначає що окей та не окей батько.
У батька є очевидні психіатричні проблеми. Але він майстерно створює цей магічний реалізм довкола себе. Він не божевільний, він пророк.
То була ціна, яку мене вимагали заплатити, тепер я це розуміла. Батько хотів вигнати з мене не демона, а мене саму.
Враховуючи ізольованість їх сімʼї від інших, відсутність нерелігійних книг, відсутність доступу до знань про навколишній світ - це дійсно неймовірно, що Тара вирвалась з того магічного реалізму і була відкрита до іншого світу.
Я думаю, що на момент написання книги, авторка ще в процесі прийняття себе теперішньої та себе минулої. Надто великий розрив між ними, який Тара, певне, буде зшивати все подальше життя.
Читали? Діліться враженнями)
#відгук
Тара Вестовер
моя оцінка:
4/5⭐️
Освічена - це мемуари Тари. Тут вона згадує та намагається реконструювати свою історію та історію своєї сімʼї.
Її сімʼя - мормони за віруванням, але справа не в цьому.
Справа в тому, що її батько трактує писання на свій манір і суворо дотримується правил, що навіть в цій общині вважають дивними.
Тара найменша з семи дітей. Вона народилась вдома і ніхто не памʼятає точної дати. Свідоцтво про народження вона отримає в девʼять років. А про навчання в закладах освіти дізнається тільки в сімнадцять. Перші щеплення та медичну допомогу отримає, коли їй буде вже за двадцять.
Та згодом Тара потрапить і до Кемриджу і на програму в Гарвард.
Тарі є що розповісти.
В книзі є багато насилля. Написана вона доволі сухо, тому її страждання не сильно зачіпають, поки це насилля не побачить її друг, не дотичний до сімʼї. З його реакції на побачене та з Тариної реакції на те, що вона побачила чужими очима, ми починаємо відчувати наскільки Тара ізольована. Ізольована від світу, від поняття нормального, від себе, від своїх переживань.
Якщо щось в сімʼї вважається окей - значить це добре, якщо щось вважається не окей - значить це погано. Твої відчуття не мають значення та стосунку до цього.
А визначає що окей та не окей батько.
У батька є очевидні психіатричні проблеми. Але він майстерно створює цей магічний реалізм довкола себе. Він не божевільний, він пророк.
То була ціна, яку мене вимагали заплатити, тепер я це розуміла. Батько хотів вигнати з мене не демона, а мене саму.
Враховуючи ізольованість їх сімʼї від інших, відсутність нерелігійних книг, відсутність доступу до знань про навколишній світ - це дійсно неймовірно, що Тара вирвалась з того магічного реалізму і була відкрита до іншого світу.
Я думаю, що на момент написання книги, авторка ще в процесі прийняття себе теперішньої та себе минулої. Надто великий розрив між ними, який Тара, певне, буде зшивати все подальше життя.
Читали? Діліться враженнями)
#відгук
375
24-07-17 14:18
Колекціонер
Джон Фаулз
«Я знаю, він - Диявол, який показує мені світ, котрий міг би бути моїм.»
моя оцінка:
5/5⭐️
Перші сторінок 70 мені було нудно, головний герой дратував тим, що мені було байдуже на нього. Він не викликав ніяких осмислень.
Але далі вже складно було спинитись. Книга стала живою.
Це історія нічим не примітного хлопця Фредеріка. Єдина його особливість - він колекціонує метеликів, у всьому іншому він безликий.
Фред спостерігає за сусідською дівчиною неймовірної вроди - Мірандою, і робить нотатки цих спостережень в свій щоденник.
Виглядає не дуже здорово, бо ці нотатки - це сухий стислий виклад спостережень, як роблять в наукових дослідженнях.
І ось Фред виграє значну суму грошей, купляє будинок в тихому місці та увʼязнює в підвалі Міранду.
З цього моменту починається борьба життя супроти смерті.
Чи смерті супроти життя.
Фреду складно зрозуміти спонтанність та свободу життя, у нього просто нема таких структур в психічному апараті.
Він покладається на свої структурні, чіткі та незмінні уявлення про те, як все має бути.
Міранда натомість намагається далі вивчати себе та свої прояви, переосмислюючи життя та свою особистість.
Яскраве супроти безликого.
Мені було дуже цікаво читати роздуми про митців та їх твори в цій книзі.
Автор дає нам широке поле для роздумів, наділяючи різними поглядами кожного персонажа.
Тут є багато згадок визначних художників, композиторів.
Якщо їх ґуґлити то можна відчути різне - від насолоди до відчуття огиди.
Та ця книга, разом із цим, сповнена жорстокості. Жорстокості не грубої, а більш витонченої - не бачити в людині людину.
А коли єдина жива істота, контакт з якою тобі доступний, не бачить в тобі людину - як зберігати у собі щось людське?
В коментарях я залишу деякі свої роздуми про персонажів із спойлерами.
#відгук
Джон Фаулз
«Я знаю, він - Диявол, який показує мені світ, котрий міг би бути моїм.»
моя оцінка:
5/5⭐️
Перші сторінок 70 мені було нудно, головний герой дратував тим, що мені було байдуже на нього. Він не викликав ніяких осмислень.
Але далі вже складно було спинитись. Книга стала живою.
Це історія нічим не примітного хлопця Фредеріка. Єдина його особливість - він колекціонує метеликів, у всьому іншому він безликий.
Фред спостерігає за сусідською дівчиною неймовірної вроди - Мірандою, і робить нотатки цих спостережень в свій щоденник.
Виглядає не дуже здорово, бо ці нотатки - це сухий стислий виклад спостережень, як роблять в наукових дослідженнях.
І ось Фред виграє значну суму грошей, купляє будинок в тихому місці та увʼязнює в підвалі Міранду.
З цього моменту починається борьба життя супроти смерті.
Чи смерті супроти життя.
Фреду складно зрозуміти спонтанність та свободу життя, у нього просто нема таких структур в психічному апараті.
Він покладається на свої структурні, чіткі та незмінні уявлення про те, як все має бути.
Міранда натомість намагається далі вивчати себе та свої прояви, переосмислюючи життя та свою особистість.
Яскраве супроти безликого.
Мені було дуже цікаво читати роздуми про митців та їх твори в цій книзі.
Автор дає нам широке поле для роздумів, наділяючи різними поглядами кожного персонажа.
Тут є багато згадок визначних художників, композиторів.
Якщо їх ґуґлити то можна відчути різне - від насолоди до відчуття огиди.
Та ця книга, разом із цим, сповнена жорстокості. Жорстокості не грубої, а більш витонченої - не бачити в людині людину.
А коли єдина жива істота, контакт з якою тобі доступний, не бачить в тобі людину - як зберігати у собі щось людське?
В коментарях я залишу деякі свої роздуми про персонажів із спойлерами.
#відгук
377
24-07-16 10:21
Я здобувала освіту в ритмі гір, тому ритмі, в якому зміни не бувають фундаментальними, вони циклічні. Те саме сонце сходило щоранку, мандрувало понад долиною і спускалося за піком. Сніг, що випадав узимку, навесні завше танув. Наше життя було циклом — циклом…
393
24-07-15 12:21
