nerdgasm

🍁 УВАГА, ЗБІР ТА РОЗІГРАШ! 🍁Осінь на порозі, пора збирати врожай, тож зустрічайте ВРОЖАЙНИЙ ЗБІР 2.0! Збираємо 200 тисяч гривень на 5 потреб. А за донати розігруємо купу призів!https://send.monobank.ua/jar/7PywdbBC6За найбільший донат даруємо плакат Oasis із концерту реюніон туру в Дубліні 🔥За донат від 200 грн розіграємо:1. Платівку Radical Optimism — Dua Lipa2. Трилогію «Посібник з убивства для хорошої дівчинки»3. Диск Never Enough — Turnstile4. Плакат «Наступний гол — переможний»5. «Непрості» Тараса Прохаська6. Astonishing X-Men: Ghost Box7. «Жовтолика» Ребекки Кван8. «Перша брехня виграє» Ешлі ЕлстонЗа будь-який донат традиційно розігруємо домашнє мамине варення — останнє цього року! А також пачку дріпів від 25coffeeroasters.ua 🍯Більше донатів – більше шансів!Кому збираємо:1. Фонду 1991 на пікап Буревію – 40 000 грн2. Моїй колежанці для бригади її нареченого — 40 000 грн3. Musicians Defend Ukraine на техніку для пілотів FPV – 40 000 грн4. Фонду Притули «Привидам» на крила 2.0 — 30 000 грн 5. Зграї на такмед – 50 000 грнДякуємо за лоти Даші, Павлу, Жені, двом Олексіям та мамі Марічки❤️‍🔥Дедлайн до 8 жовтня. Донатьте, коментуйте, поширюйте — це все дуже допомагає! Якщо ви хочете відкрити допоміжну баночку, напишіть мені або Юрці. Погнали! 🌪https://send.monobank.ua/jar/7PywdbBC6

Моя неймовірна подруга. Елена Ферранте – КСДЯкщо прям дуже узагальнити – це нагадує «За Перекопом є земля» та «Район Д». Діти дружать і виростають на тлі історичних змін, подеколи фоново звучить суспільно-політичний контекст.В Елени Ферранте вулиці Неаполя ледве вистигли після Другої світової, всі ще памʼятають, хто кого здав і на чому наварився. Цими вулицями бігають дві малі дівчини й зрештою стають подругами. Вони знають усі плітки на районі: кого з дорослих зрадили, чому хтось втратив глузд, а інший навіть зміг убити. Тут багато насильства, образ, бруду та бідності.І це була би красива історія, як дві подруги намагаються вирости й вилізти з цього, підтримуючи одна одну. Але ні. Вони постійно заздрять одна одній, намагаються наздогнати іншу й у цьому марафоні гублять себе та власні мрії. Добре написана безперспективнякова історія, яка, схоже, стала популярною, тому що у 2011 році книжка про дружбу двох дівчат (хай навіть таку токсичну) – була фурором. Добре, що світ змінюється.🌟 3/5

Якщо я вже тут іноді пишу про кіно та серіали, розкажу і про виставу. «Самотній Захід» Макдони спершу здався суцільною дикухою з біблійними сюжетами, рейвом і самогоном. Але десь під кінець першої дії потрошку звикаєш і переймаєшся делірієм герої_нь. Мені пощастило вперше потрапити на це у Великдень – проповіді у виконанні Андрія Ісаєнка звучали особливо драматично. Побачивши її вдруге тиждень тому, мене захопило відразу. От гіперболізована пиятика переривається танцями під Jamie XX, тут уже дівчина у футуристичній сукні наставляє тебе на шлях праведний, а тут розривають четверту стіну, щоби сповідатися на рингу.Із музикою взагалі все класно: Joy Division, Ківанука, уже згаданий Джеймі, яких вміло обрамив Cape Cod. Ірландське містечко тут більше схоже на Брейв із усіма його інсталяціями та світлом, повірте, – це теж по-своєму атмосферно.І все це, щоби розповісти просту історію про вміння пробачати й відпускати. Дуже потрібну зараз історію.p.s. Раджу сходити двічі, реально вдруге краще. Квиточки тут

Катананхе. Софія Андрухович – КомубукТаке враження, що ця книжка вийшла десь із 2007-2010 років. Грязюка + багнюка + філологічна освіта. Потяг до натуралістичності, поверхові характери, яким одне з одним дуже погано, приховані сенси в кожній каменюці – стиль євроремонту, але в літературі.Підліткову драму створили ніби на базі 10-хвилинного перегляду рілзів. Якби все не було на такому серйозному обличчі, це можна було би сприйняти за вмілу карикатуру.І як же я не люблю, коли міфи-легенди використовують просто заради інтелектуального шуму. В тому ж «Лазарусі» міфічний Київ вийшов набагато вигадливішим, але сильно менш пафосним.Таня Петренко влучно порівняла це з Лантімосом – давньогрецькі міфи натягнуті на звичайних людей. Тільки от що в Лантімоса, що в Андрухович під цими грецькими фігурами – пінопласт. Тому одні можуть безкінечно довго розколупувати там метафори, а інші (я) – будуть плюватися й сидіти над книжкою з кислим обличчям. Порівняння метро зі змієм було хороше. І оформлення топове.🌟 2/5

Фільм про Яремчука – нагода поговорити тут і про кіно. Найбільше в ньому чіпляє динаміка. Тут ніби багато вставок із експерт_ками, багато архівних кадрів, але все так вміло змонтоване й підсилене саундтреком, що ти не засинаєш, а навпаки – постійно чекаєш, що ж далі.Мені здається, що «Яремчук: Незрівнянний світ краси» вийшов дуже вчасно: коли всім усе ще цікаво дізнаватися про своє, але вже трохи бракує ресурсу захоплюватися. Під час цього фільму тебе підштовхують якраз до цього запалу: «Яка ж у нас афігенна музика, і люди класні, природа, фольклор фантастичні. І стільки краси!».Хтось скаже, що це надто компліментарний портрет і йому бракує гостроти. Але мені навпаки подобається, що в нас зʼявляються отакі світлі документальні історії. Це близький до нетфліксівського формат, який не перевантажує, а дає відчуття піднесення й залишає з бажанням копнути глибше: почитати біографію, послухати Філа Пухарєва, закопатися в пісні.Це щира рекомендація: сходіть на вихідних (щоби прокат був ширшим), розкажете.