"(...) Мені відомо, що засуджених, приблизно, у грудні 1937 р. за розпорядженням нач[альника УНКВС] Якушева і його заступни ка Гришина розстрілювали цілими партіями по 50–100 осіб. Зв’язаних вишикували у чергу і перших розстрілювали на очах у всіх інших. Люди чекали на свою чергу, чули постріли і бачили трупи вбитих. Був випадок, коли один засуджений, що стояв у черзі, щось сказав, тоді Гришин вдарив його по голові палкою, і він впав у всіх на очах (...)

Перед виконанням вироків колиш[ній] зас[тупник] нач[альни ка] УНКВС Гришин, Лєбєдев і Тимошенко жорстоко били засуджених, завдаючи їм ударів дерев’яною “булавою”, залізним ломом. Особливо активним при цьому був Гришин. Згідно з розпорядженням колишнього зас[тупника] нач[альни ка] УНКВС Гришина і Вяткіна одночасно зв’язували по 200–250 і 300 осіб, засуджених до ВМП, і у такому вигляді, на очах у всіх засуджених, виконували вироки. Гришиним було зроблено розпорядження при здійсненні операцій багатьом членам бригади озброїтися дерев’яними і залізними палицями і наносити удари ними засудженим у випадку втечі та виникненні галасу і криків. Особисто бачив, як Гришин і Лєбєдев подібними палицями били засуджених до розстрілу

Після затримання цих 11 заарештованих Якушев, Лєбєдев і Гришин, і багато начальників відділень проводили їхній допит спочатку у приміщенні, потім, привели їх у кімнату, били дере в’яними “булавами”, залізними ломами. В той час я до цього не був допущений, хоча й дуже хотів, бажав познущатися над ними. Знаходився я у коридорі(...)

До виконання вироку засуджених у гаражі обпалювали паяль ною лампою, яку доставив до гаражу працівник телефонної станції УНКВС Агапов […]. Коли я завантажував трупи разом з Люльковим на автомашину для відправки на цвинтар, я бачив, що всі трупи з числа 11 осіб, які здійснили втечу, були спотво рені і спалені(...)

Взимку 1938 р. я – Тимошенко спільно з Лєбедевим, Гриши ним, Ігнатенком, у присутності Люлькова, Вишневського та інших учасників операції, змусили одного старого-інваліда мати ста тевий акт з розстріляною жінкою, обіцяючи його звільнити, змусивши його лягти на [жінку], яка лежала серед купи розстріляних. У момент виконання цієї вимоги старого було застрелено на трупі цієї жінки (...)" - ГДА СБ України, ф. 5, спр. 67841 (Наведено в праці Кокіна)