«Юність — не те саме, що дитинство. Для народів, як і для людей, існує пора юності, або, якщо завгодно, зрілості, якої слід дочекатися, перш ніж підкоряти їх законам; але зрілість народу не завжди легко розпізнається, і якщо випередити час, то справа буде марною. Один народ може бути здатним сприйняти законодавство ще при народженні, інший не здатний до цього і через десять століть. Росіяни ніколи не будуть по-справжньому цивілізованими, оскільки стали такими занадто рано. Геній Петра — геній наслідування, він ніколи не був тим справжнім генієм, що здатен творити, виробляючи усе з нічого. Деякі з його справ були гарними, більшість — недоречними. Він бачив, що має варварський народ, але не бачив, що той ще не дозрів до громадянського устрою. Він прагнув його цивілізувати, його ж слід було лише призвичаїти до цивілізації. Він із самого початку хотів створити німців, англійців, тоді як починати слід було із створення росіян. Він завадив своїм підданим стати коли-небудь тими, ким вони могли б стати, переконуючи їх, що вони є тими, ким вони насправді не були. Це нагадує французького вихователя, який готує свого учня до того, щоб він виблиснув у якусь мить свого дитинства — і більше ніколи. Російська імперія захоче поневолити Європу, але сама зазнає поневолення. Татари, їхні піддані чи сусіди, стануть їхніми володарями, а також і нашими. Ця революція видається мені неминучою, бо всі королі Європи спільно працюють над її прискоренням.»

Жан-Жак Руссо «Про суспільний договір»

Дуже цікавий твір загалом, прослухав в дорозі за один підхід. Серед правих прийнято сварити Велику Французьку революцію і мислителів, які до неї призвели, але все не однозначно.

З приводу Петра і москалів, Руссо, звісно, необізнаний вестерн. Їх не спробували зробити цивілізованими надто рано, вони просто орки, і завжди ними були. Але думка цікава.