Над Пілтовером здіймався гул двигунів, коли крізь ранковий туман, залишаючи за собою смугу диму, пронісся маленький літак. За штурвалом сидів Коркі - йордл із серцем авіатора, гострим язиком і любов’ю до небезпечних польотів.

Колись він був пілотом легендарної ескадрильї «Вогняних Гадюк», де разом із товаришами захищав небо від тих, хто наважувався кинути виклик Пілтоверу. Для Коркі не існувало слова «неможливо». Були лише висота, швидкість і наступна ціль.

Його літальний апарат, озброєний ракетами, кулеметами та іншими смертоносними винаходами, став продовженням самого пілота. Коркі знав кожен звук його двигуна, кожну вібрацію корпусу й кожен поворот, який машина могла витримати. Він міг увійти у штопор просто заради того, щоб через мить вирватися з нього над самими дахами міста.

Та роки не зробили його обережнішим. Навпаки - вони лише зміцнили жагу до пригод. Коркі вважав, що найкращий спосіб зустріти небезпеку - летіти їй назустріч із зарядженими гарматами.

Коли в небі з’являвся його силует, вороги вже знали: спокій закінчився.

Він сміявся, коли навколо вибухали снаряди, лаявся на несправні механізми й називав кожен новий бій «ще одним чудовим польотом». Для інших він був маленьким йордлом. Для себе - пілотом, який просто ще не знайшов достатньо високе небо.

І поки двигун його машини ревів над Пілтовером, Коркі продовжував свій нескінченний політ - назустріч пригодам, вибухам і славі, переконаний, що найкращі історії завжди починаються з повного бака пального та абсолютно безрозсудного пілота.

#lol