«Ти станеш вільним у ту мить, коли усвідомиш: клітка зроблена не з заліза, а з думок. Тебе навчили просити менше, вибачатися за бажання більшого, сумніватися у власній мудрості, сприймати своє тіло як проблему, а свій голос — як загрозу,доки ці уроки не почали звучати всередині тебе так голосно, що ти прийняв їх за свої власні. Але ті стіни, які ти відчуваєш навколо себе, — не твоя доля. Це лише історії:старі страхи, старі правила, старі фрази, які були нав’язані людям задовго до твого народження. У ту мить, коли ти зупиняєшся і запитуєш:“Хто мені це сказав — і чи я справді обираю в це вірити?”у ґратах з’являється тріщина. Щоразу, коли ти відмовляєшся від думки, яка зменшує тебе,щоразу, коли довіряєш своєму бажанню, інтуїції та силі —ці ґрати починають падати. І одного дня ти усвідомиш: в’язницею ніколи не було твоє тіло,ніколи — твоє життя. В’язницею були лише переконання, з яких ти виріс. І в ту мить ти не просто виходиш із клітки —ти відкриваєш, що вона весь цей час була незамкненою,бо ключ завжди був у твоєму власному розумі».☆ Steve De’lano Garcia ☆#цитати