​​ТРАВНЕВІ ВАРІАНТИЯ люблю «календарні» вірші, тобто вірші про місяці року. Наприклад, тут, у каналі, багато про березень і серпень, інші місяці теж є. А от найгірше у наших 20-х було з травнем і жовтнем, бо 1 Травня і Жовтнева революція забивали все на світі. Тому радію, коли трапляються «Травневі варіанти» без жодної ідеології. Дарую вам один із трьох варіантів в останній день цьогорічного травня.Ігор МуратовII. ПІСНЯ...Коли розквітають дереваПід гуркіт громових гармат,Від себе ховатись даремно.Від травня тікати дарма.Він пройде крізь кожну щілину,Крізь двері дубові і склоГрайливим струмочком, що линеДо вій дощовим теплом;Заплутає сад і долинуТумановим волокномІ видзвонить мандоліноюВнизу, під закритим вікном.Це ж він вже увесь коло менеНавалою запахів б’є,Шепнув щось. Знайоме імення...Прекрасне імення. Твоє.Не треба, не треба, не требаЛише шепотіти ім’я.До тебе, до тебе, до тебе,Хороша, кохана моя.І я уже там, де трамваїЛетять мов огненні вітри,Де сонця ліхтарні ламаютьПроміння об товщу вітрин,Де радо знялися над площіСплетіння каштанових рук,Де м’якість вкраїнської ночіНад мужнім бетоном споруд....Заводи, заводи, заводи,Будинки... Зупинка. Майдан.Держпрому легкі переходиВрізаються в жовтий туманЕлектрики.В небі — ні хмарки.Зірками мереже на синьІ пари закохані паркомЗникають у сутінь, у тінь...Над шлях, над заплутані вітиМандрує вітрець говіркийІ в сітці вишневого цвітуЗаплутались теплі зірки.Вони зазирають в обличчяКрізь мутний каштановий шовк,Стрибають по вітах і кличутьУ затишну сутінь стежок.І ронять з прозорого небаФіалкові бризки на нас:Не треба, не треба, не требаХоватись від травня в цей час.1934#наші20#ПростоХорошийВірш