​​Василь Атаманюк: людина-антологія і поет14 березня — день народження Василя Атаманюка (1897–1937). Галичанин, січовий стрілець, він потрапив у полон і залишився в Наддніпрянській Україні. Приєднався до боротьбістів. Опинився в Катеринославі в ті часи, коли там дебютували два Валер’яни — Підмогильний і Поліщук. Переїхав до Києва, брав активну участь у літературній організації «Західня Україна».Писав п’єси і чимало віршів, у яких головним мотивом залишалася рідна поневолена Галичина. Уславився насамперед як упорядник різноманітних знаменитих антологій, серед яких «Нова єврейська поезія» (1923) в українських перекладах, «Літературні пародії, шаржі, епіграми» (1927), альманах-декламатор «Сатира і гумор» (1926, витримав ще два перевидання), «Революційна поезія Західної України» (1930), тритомна «Антологія української поезії» (1930–1931).Народився в селі Яблунів, нині це селище Косівського району Івано-Франківської области. Частину творів підписував псевдонімом Василь Яблуненко. Проте в літературі заявив про себе насамперед як Василь Атаманюк.Василь Атаманюк...ВECHO! ...Весно,Як і позаторік, торік,Ти гониш сік в нове древесно,Одживлюєш поля старі.Розкинеш хмару, наче ковдру,І теплим леготом війнеш,А сонце вилізе на подрюІ, посміхаючись, засне.І долинáми сніг заплаче,Струмки жвавіше задзюрчать, —Над полем мекання телячеІ на оборі писк курчат.Задзвонить плуг, на сонці блисне,Худоба вийде на майдан,І якось раптом, ненавмисне,Десь бризне пісня молода.Запіють півні на городі,На сонце око мружить пес,І закрадається, мов злодій,Кохання до усіх сердець.У грудях стане млосно-млосно,П’янливий дух од юних кіс —І хочеться любити кожну,Коли кохання бачиш скрізь.І знов ти йдеш, п’янлива весно,Як і позаторік, торік...Я жду на творення чудеснеТвоїх вітрів, повітря й рік...Збірка «Зажурені флояри» (1928)Обкладинка Василя Касіяна#наші20