​​Куди зникла Валентина:Леонід Чернов, любов і вірші

Вірш «Наввипередки з вітром» Леонід Чернов (Малошийченко) вперше опублікував у журналі «Всесвіт» (1928). У вірші він звертається до якоїсь Валентини, з якою катався на лижах. Леонід ЧерновНАВВИПЕРЕДКИ З ВІТРОМСкрегоче морозКрижаними зубами. Пухнасті ялиниРозвісили віти. Скажений, веселий, нестриманий вітер! —Ми разом з тобоюЗа обрій полинем. Шорсткий твій язикМені щоки хай лиже,Точімо удвохБілосніжнії ляси! Навздогін за вітром! — кувікають лижви. Мов горно — легені! Пружинами — м’язи! Змагаймося з вітром! — регоче людина. О, вітре! Тебе загнуздаємо, друже... Ніколи, ніколи іще, Валентино,Не був я таким одчайдушним і дужим. Мов горно — легені,Пружинами — м’язи! —І я вже вітаю свою перемогу. О, вітре! Точи білосніжнії лясиІ дмиНа дорогу!1928А в збірці віршів «На розі бур» (1933) Валентина зникла! Рядок у ній звучав так: «Ніколи в похмур’ї цієї години / Не був я такий / одчайдушний і дужий». Ні для кого не було секретом, хто така ця Валентина. Її згадано також у гуморесці Чернова «Письменники в пантофлях», републікованій у книжці «Чудаки прикрашають світ». Фото з проєкту Open Kurbas.#наші20