​​Іван Лакиза — журналіст і критик

Сьогодні 130 років тому — 24 листопада 1895 року — народився Іван Никифорович Лакиза (1895–1938). Його роль у літпроцесі наших 20-х ще не вповні оцінили, а вона дуже цікава і подекуди навіть ключова. Лакиза прийшов у літературу з журналістики, так само як його брат Петро. Він не писав белетристику, але виступав як критик і літературознавець. Був редактором київського журналу «Життя й революція», поважав і завжди захищав Підмогильного (власне, як і його брат). Згодом це стало першим йому закидом і обвинуваченням. У 1931 році в журналі «Критика», що представляв саме марксо-ленінську критику, його назвали «еклектиком без помітного впливу марксизму». Про нього писати так: «Іван Лакиза діяв свого часу на фронті критики сучасної літератури. Бився він, зрозуміло, за марксизм, хоч дехто в’їдливо й уперто питав з приводу його критичної оцінки “Міста” Підмогильного й “Бур’яну” Головка: що спільного мають з марксизмом оці міркування Івана Лакизи?». Лакиза є на знаменитому груповому фото київських письменників, коли святкували ювілей творчої діяльности Миколи Вороного. Потім переїхав до Харкова, оселився в будинку «Слово», був серед перших його мешканців. Репресований, доля родини не відома. У його доробку книжки «Селянська газета та як до неї псиати» (1925), «На руїнах поводи» (1928), «Письменник та критик» (1929), а також упорядковані видання й передмови до творів класичної літератури, зокрема Коцюбинського. Його «Лічилку» (1929) для дітей можна подивитися в каналі раніше.#наші20