Десь пів року тому проводила тренінг і мама дитини з особливими освітніми потребами задавала питання, як допомогти дитині соціалізуватися, якщо «діти навколо жорстокі»? Трохи відповіла в відео, цього в принципі буде достатньо, щоб побачити ситуацію інакшою… А ще глибше ми працюємо вже в програмі мого двомісячного супроводу.Так от, не приймаючи своїх та інших дітей -ми насправді не приймаємо себе.Маленьку себе, з брудними колінками й відкритим серцем. Ту, що хотіла любові, а натомість чула:«Сиди тихо», «Не вигадуй», «Будь як всі».Ми дивимось на свою дитину — і не витримуємо її емоцій, крику, повільності, сором’язливості, дикості, «неідеальності».Але це не дитина «не така». Це ми не витримуємо відхилення від соціальних стандартів.Бо суспільство диктує:- дитина має бути активна, комунікабельна, розумна- вміти постояти за себе- не виділятись- бути зручноюІ коли наша дитина виходить за рамки, ми не приймаємо її, бо боїмось неприйняття нас.Ми хочемо, щоб вона “вписалась”. Щоб її любили інші. Щоб вона не була болючим нагадуванням про нас самих у дитинстві.Але в цьому пастка.Ми зраджуємо свою дитину в гонитві за схваленням чужих. Нав’язуємо їй роль, яка не її. Губимо зв’язок. А потім дивуємось, чому вона не довіряє, замикається або кричить через дрібниці.Це не вона зламалась. Це ми вимагаємо від неї бути зручною, замість бути живою.Коли нам здається, що діти жорстокі до нашої дитини - це сигнал не до бою, а до паузи.Це момент, коли треба не захищати чи виправляти, а змінити власне сприйняття. Але воно не змінюється на рівні «я подумаю інакше». Воно змінюється, коли ми зцілюємо власні травми.Тільки тоді ми можемо подивитись на свою дитину - і вперше не побачити в ній «проблему», а душу, яка має право бути іншою.І в той самий момент:- ми перестаємо проектувати на неї свій сором- ми більше не рятуємо її від світу - ми даємо їй силу пройти свій шлях- ми не коригуємо її під соціальні очікування - ми вчимо її бути собою навіть там, де це незручноІ найцікавіше: саме тоді світ навколо починає її приймати. Бо він завжди дзеркалить нас.«Не виховуйте дітей - все одно вони будуть схожі на вас.» Виховуйте себе.І побачите, як розцвітають діти❤️