Статистика telegram каналу - @mypantheon

Мій Пантеон

Subscribers: 67
Photos: 445  Videos: 26  Links: 75 
Пишу про складні стосунки з мовами, не менш складні стосунки з Німеччиною, роботу з дітьми, а також про все, що допомагає з цим жити - техніки для навчання, поради, які виявилися корисними, і 4 чашки кави зранку (останнє допомагає найбільше). @nikaleleka
2021-05-15

Кількість підписників

Історія змін лого

2022-08-17
2022-08-10
2022-08-06

Історія змін назви

Мій Пантеон
2023-05-14
My Pantheon
2022-08-17
Telegram: Contact @mypantheon
2022-08-10

Історія зміни типу аккаунта

Публічна группа чи канал
2022-08-17
Акаунт Telegram
2022-08-10
Публічна группа чи канал
2022-08-06

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25
...ого, у мене з'явилися двійники 😂
"Кнопка для авторки цих довгих постів" була розрахована для мене, але, здається, я не єдина, хто сумно зітхає, намагаючись скоротити матеріал 😅
Тримайтеся, колеги, я з вами!
Виявилося, всі ці дивні розмови були таки не про козла. А про бажання.
І наступного дня я вже й сама вела козлячі опитування та активно ділилася інформацією про його наявність в мене чи відсутність. Знаєте, такий собі Козел Шредінгера 😉

Але мотив цієї історії такий: цей вираз був по акції! 🎉💸💸💸🎉
Мені не довелося прикладати жодних зусиль, аби запам'ятати його. Емоційна прив'язка та цікавість зробили все за мене! Жодних інтервальних повторювань, жодних мнемонік, я навіть нікуди його не записувала. Все, що мені було потрібно - дізнатися значення.
Цей вираз дістався мені за безцінок!

Тому, любі друзі, наступного разу як ви чуєте якесь слово, що вас з якоїсь причини цікавить - подивіться значення та додайте до списку слів на вивчення.
Бо воно йтиме у вашу пам'ять зі знижкою 😉😁
Життя мрії 😂
(це відкладене повідомлення, я ще сплю. А потім буде кава. Тому сьогодні мрії здійснюються!)
Він пише про те, що звички працюють як складні проценти. Спочатку прогресу майже не видно, але в певний момент він стає колосальним.

Тому якщо ви додаєте трошки пилу на мовну поличку щодня, зовсім трошки - через рік ви побачите відчутне покращення (гм, як ви його побачите, якщо воно відчутне? 🤔).
Якщо ні - то... не побачите (і не відчуєте!) 😂

Друга думка, яку J. Clear висловлює, це те, що замість цілей, нам потрібно створювати системи. Бо в момент досягнення цілі ми зазвичай зупиняємося. І прогрес починає зникати. У випадку ж системи, це постійний процес і постійне покращення.
З такими матеріями як мови це тим паче важливо. Нам точно потрібні системи звичок.

Звичка - це дія, що виконується регулярно та є автоматичною реакцією на певний тригер.
Ви чистите зуби регулярно. І ви не думаєте, коли та як це робити. Це відбувається автоматично. 😁🪥

Більше того, саме автоматичність звичок - чи не найпривабливіша їх частина. Вам не потрібно прикладати зусилля, вам не потрібно навіть думати, коли та як чистити зуби. Воно робиться саме по собі. І з часом приносить свої плоди.

От моя найулюбленіша цитата з книжки:

"You do not rise to the level of your goals. You fall to the level of your systems"
(Ти не підіймаєшся до рівня своїх цілей. Ти падаєш до рівня своїх систем).


Якщо є час - почитайте Atomic Habits, дуже раджу. Книжка є в українському перекладі. Але якщо чесно, це найпростіша англійська книжка з усіх, що я читала, тому якщо хочете попрактикувати мову - сміливо беріть оригінал.

Для чого я це все розповідала?

Мої мовні навички зросли у двох мовах попри те, що я нічого особливо не робила. Тобто так, я купила два підручника, але і досі ними не скористалися.
Але якщо придивитися, стане очевидно, що у мене є багато маленьких звичок, які і спрацювали як цей 1% і дали гарний результат.
В наступних постах я про ці звички напишу. Але те, що працює для мене, не обов'язково підійде вам. Тому я і привела трошки теорії. Аби ви спробували збудувати власну систему #lazy_excellence 😉
Раз ми вже говоримо про стосунки...
На днях я пояснювала, що таке boyfriend/girlfriend трьохрічному хлопчику.

"От дивись, в тебе є мама і папа, - кажу я, - одного дня вони одружилися та стали однією сім'єю. Між собою вони чоловік та жінка.
Але так було не завжди. Вони не завжди знали одне одного. І до того вони певний час зустрічалися і були хлопцем та дівчиною. І коли ти одного дня станеш дорослим і тобі хтось сподобається - ви зможете почати зустрічатися.
Отже, хлопцем та дівчиною називають двох людей, які люблять одне одного та хочуть бути разом".

Я закінчую свою лекцію.
Проходить декілька секунд.

- Я люблю батька, - каже хлопчик.

Я здаюся.
Попрацювала з останньою імпровізацією. Тепер звучить отак!
Це все ще не ідеально, але баси в лівій руці фізично обмежують кількість спроб зіграти це краще 😂😂
Ніби воркаут 😂
Ах, я зрозуміла, в чому секрет 😂
Я дивувалася, чому з таких простих нот вийшло щось, що звучить... не як зазвичай.
Виявилося, я забула перемкнути інструмент і гадки не маю, що це була за тональність 😂😂
Окей, знаєте, це дивовижно.
Багато років тому я відкрила для себе на ютубі Томаса Франка, і його чудові відео з продуктивності та навчання завжди мотивували мене та вчили новому.
А потім він зник кудись на півтори роки.
А 6 днів тому - знову повернувся в ютуб з майже годинним відео про те, куди він зник!

Я увімкнула його.
І раптом - я знову хочу навчитися, писати, створювати проєкти, прокидатися о 4 ранку та приймати контрастний душ.
І раптом - мені взагалі не хочеться більше спати.

Це абсолютно неочікуваний ефект. Але, гадаю, його можна пояснити.
Я багато років дивилася його відео, коли вже була мотивована, і він тільки цю мотивацію підсилював. Тому у моїй підсвідомості Томас Франк зв'язався з цим чудовим станом.
І зараз, коли він випустив відео, яке просто розповідає, чим він займався, цей стан знову повернувся до мене. Автоматично.
І з якоюсь дивною радістю.

Сподіваюся, завтра він залишиться також)

Якщо ви не знаєте Томаса Франка, то гляньте! Може, він стане для вас таким самим класним мотивуючим другом, яким він став для мене :)
До речі!
Я вважаю, час завести гештеги.
На жаль, гештеги так не вважають, тому вперто не приходять в мою голову.
Якщо у вас раптом є якісь веселі ідеї, як позначати теми, на які я часто пишу - велком в коментарі!
Дякую! 😉💜
І, так, в цьому каналі довгі пости... 😂
Але, я точно знаю, це можливо. Якщо дійти до кінця - то отримаєш чудову винагороду.
Бо нова мова відкриває для тебе ще один вимір інтернету! 😂
Ти можеш знайти більше результатів в гуглі та прочитати більше мемів!
Звісно, ще це новий вимір культури, але ми всі розуміємо, що, відповідно до мовного розвитку, меми передуватимуть книжкам та серіалам в оригіналі 😅

Я отримую насолоду від використання німецької. Мені подобається досліджувати, як вона впливає на інші мої мови і як співпрацює з ними. І мені подобається далі відкривати її для себе.

Одна моя знайома якось сказала, що варто тобі вивчити другу іноземну - і ти вже не зможеш зупинитися. Тобі доведеться завжди вивчати якусь мову.
І я з цим згодна. Навіть якщо це складно, до цього все одно звикаєш. І вже не можеш уявити себе без цього.
Тому так, я відчуваю відчай щодо португальської. Але водночас я розумірковую, яку мову взяти після неї?
Польська звучить як дуже легкий варіант.
Датська також з моїм мовним міксом має бути нескладною.
А може, португальська відкриє шлях до іспанської.

Тому знаєте, вивчати мови непросто, і, мені здається, важливо знати, на що ти йдеш, коли починаєш.
Але не вивчати мови - це втрачати величезний експірієнс 😂
Знаєте, чому чарівний пендель майже ніколи працює?
Схоже, таємниця в етимології!

Частково пендель походить від викривленого англійського "penalty", де і набуває значення удару ногою.
Але знаєте, яке саме слово його викривило?
Німецьке "das Pendel". Що перекладається як "маятник".

Мені здається, це на диво влучно. Так, зовнішня мотивація може змусити тебе рухатися. Але якщо ти не знайдеш мотивацію внутрішню - тебе неодмінно хитне в інший бік 😉

Отака от цікава лінгвістична мудрість 😅
Коли я була дитиною, ми викликали Пікову даму. Певно, це була година пік, тому вона не відповіла 🤷🏻‍♀
З іншого боку, навіть якби вона була вільна (і реальна) - ну от навіщо приходити до дітей, які навіть не знають, нащо тебе кличуть? Якщо ти безсмертне могутнє створіння з легенд, то, напевне, у тебе є багато кращих варіантів, як проводити свій час. Стільки чудових лиходійських можливостей!

А ще коли я була дитиною, я вірила, що можна стати русалонькою. Не те, щоб я хотіла нею ставати, але в тому, що це можливо, я не сумнівалася.

Дитяча наївність дуже весела взагалі. У тебе є шматки інформації про реальність, але жодної можливості перевірити, чи це правда. І ніхто не повідомляє тобі, що щось може бути неправдою!
А ще в тебе недостатньо відомостей про цей світ, аби зрозуміти, як саме він працює. Але розуміти це конче необхідно, тому ти вигадуєш зв'язки між тим, що знаєш, і спираєшся у своїх прогнозах на цьому. І йдеш викликати усяких там духів.

Нещодавно я дізналася, що моя молодша сестра зараз приблизно на цьому етапі і що вони з друзями нещодавно намагалися когось викликати. Я спитала, кого ж.

П'яного іжачка.
Та жуйну корову.
😂

Ну от чесно, якщо ігнор зі сторони Пікової дами я ще можу зрозуміти, то от з якої причини не прийшли ці двоє - гадки не маю!
А після цього більше нічого не відбувалося. Півтори роки спокою і затишку, без драм та недорозумінь. З таким матеріалом роман не так вже й просто написати. Недостатньо скандальності.
Але було б класно, якби часом можна було почитати і книжки про більш-менш здорові стосунки. І повчитися в них.
Якщо маєте улюблені - пишіть в коментарях 😉

А я привітаю себе з тим, що так правильно знайшла кав'ярню півтори роки тому 😁 Чомусь захотілося сьогодні цю історію комусь розповісти)
Мені здається, це найяскравіший приклад того, як розбиття великої задачки на менші шматки може перемогти прокрастинацію 😂😂
У мене є теорія.

Якщо вихователі в дитячому садочку добре впоралися зі своєю роботою, то в дорослому віці у вас не буде про нього спогадів.
Вони лишатися лише якщо сталося щось екстраординарне. Щось дуже важливе у формуванні особистості. Або щось пішло не так 🤔

Звісно, трошки складно вкладати багато зусиль в роботу, яку ніхто не пам'ятатиме 😂 Почуваєшся людиною-невидимкою.

Нещодавно я поділилася цією теорією з колегою і раптом зрозуміла, що я таки маю один спогад. З останнього дня в садочку. У мене в голові чомусь моя біла сукня і як ми гралися на майданчику.
Це змусило мене добряче замислитися. Що саме змусило мене зберегти той спогад? Що такого важливого вже сталося? Чи невже мене травмував колір сукні? 😅

Відповідь виявилася проста.
У нас є фотографія з того дня.
І взагалі, майже до кожного мого раннього дитячого спогаду є фотографія!
Виходить до смішного логічно. Ми пам'ятаємо те, що регулярно повторюємо. Отже і виходить: фото і справді зберігають спогади.

Тому, знаєте... може, інстаграм - не таке вже й зло? 😅

А взагалі, розповідайте, чи маєте спогади з садочку і чи має моя теорія сенс!
Також: ви не уявляєте скільки разів я намагалася всунути англійську в цей пост.
Порекомендуйте, будь ласка, цікаві та гарно написані книжки українською.
Я нещодавно закінчила одну. Я можу описати її лише так: історія, зруйнована сексом та перекладом.
Тому потрібні саме гарно написані. Для відновлення мовного балансу в організмі 😅

P.S. Як ви думаєте, що за жахлива книжка це була?
Обережно, знову шахраї з моїм ім'ям. Не ведіться.
Друга частина "Крижаного серця" - 9+ 😉