***Провідниця, чи праведниця — все по правді —каже: довезу, куди треба, мої золоті. Сиву юнь і здитинілу старість. Всіх дівчат — і котенят їхніх. Котимось потихеньку. Не залишимо нікого, не втратимо. Ознайомтеся з правилами безпечної евакуації. Мʼяко вагон гойдається, мов колиска. Ось вона, провідниця — мати всім пасажирам. Пропливе, рознесе по купеоберемок непроханих настанов. Голос дзвенить, як ложечка в склянці з металевим підсклянником. Музика, знайома з дитинства. На прощання сипне замовляннями: легко дістатися місця призначення,швидко пройти кордон, встигнути з пересадкою. Будьте здорові,слідкуйте за документами, не забувайте багаж, особисті речі у вагоні. Але ненароком у нас вилітаютьключі від домівок, яких вже немає,памʼятки від близьких, які тепер самі — спогад,насіння квітів з украденого саду,іграшки дітей, які надто швидко виросли,книжки, за якими нас вчили, що добро переможе. Все вона приймає на зберігання зітхаючи. Стіни її купе розсуваються до безмежжя,як стінки серця. Що з вами робити, мої золоті? Мені чужого не треба. Повертайтеся — на зворотному шляху заберете.2026