Знайома недавно повернулася з Польщі, каже, що в громадських місцях говорити можна лише російською або польською.
На українську неодмінно прилетить якесь неадекватне і почне провокувати конфлікт. Навіть якщо просто тихенько скраєчку говориш з кимось по телефону.
Звісно, не всі поляки такі. Десь половині байдуже, багато нам симпатизують, але певного відсотка неадекватів вистачає для загальної картини.
Що тут можна сказати.
Добре там, де нас нема.
Права качати можемо лиш у себе.
Значить будемо качати.
Тому в контексті таких історій зокрема мене обурює обурення людей, які не розуміють, чого в Україні має бути лише українська.
Бо я хочу жити вдома.
У мене має просто бути десь ця дома.
Моя.
Де кожен може говорити, як хоче.
Але ніхто ніколи не скаже мені ані слова за мою українську.
Бо не має права.
А російська - вона, на жаль, від російської ідеології невід'ємна.
Вона не може просто співіснувати мирно. Вона агресивна. Наче в ній самій прописана пропаганда, у самій її формі. Як так - не знаю.
Якщо я помиляюсь - поясніть, де.