Закон сам по собі, без моралі, ніколи не приведе суспільство до розквіту. Все, що він може зробити — це лиш утримати його від остаточного провалу в пекло. Люди, для яких не існує внутрішніх моральних орієнтирів, завжди шукатимуть шляхи обійти закон. І вони ці шпарини знаходитимуть.Законослухняність завжди працює з двох напрямків:Ззовні — шляхом встановлення офіційного закону;Зсередини — з самої людини, шляхом її особистої моральної вимоги до себе.Мораль є невіддільною частиною ідеології. Якщо ви прослідкуєте за країнами, які стрімко розвивалися, то помітите, що їхній прорив завжди відбувався в рамках певного ідеологічного спрямування.Зрештою, це прослідковується не лише в позитивних прикладах, а й у катастрофічних. Згадайте війну, яку росія почала проти України. Цьому всьому передувала системна ідеологічна робота протягом сотень років. Як наслідок — люди, які народжуються в росії, готові вести війну чи не з дитячого садочка, бо їх так виховали. Вони є частиною цієї системи, і заради своєї ідеології вони готові порушити будь-який закон.Тому, якщо ми хочемо успіху для своєї країни, ми повинні закладати мораль у власні принципи та виховувати її в наших дітях. Лише так підростаюче покоління вимагатиме дотримання правил від себе та від своїх співвітчизників.І робити це потрібно:Не заради справедливості — бо абсолютної справедливості на нашій планеті немає.Не заради порядку — бо в кожного своє розуміння порядку.А заради мирного і процвітаючого співіснування усіх з усіма.Не відриваймо мораль від закону. Насправді мораль значно більше потрібна закону, аніж закон — моралі. Оскільки мораль є джерелом закону. А не закон є джерелом ідеї.