24 лютого, коли за вікном розпочалася повномасштабна війна, ці люди ухвалили чітке рішення: будемо воювати. Так бригади ТРО наповнилися добровольцями. Тоді біля військкоматів вишикувалися довжелезні черги. Хтось вивіз родину та дітей і повернувся, хтось пішов одразу. Сам-один, у невідомість. Або гуртом, з друзями, кумами і братами. Вирішилися залишитися вдома і захищати свій дім за будь-яку ціну.  Хоча багато хто з них уперше тримав у руках автомат, вперше відкривав банку холодної тушонки радянським штик-ножем. У нас на Лаврській первинний інструктаж 206 батальйону тривав кілька годин, а у більшості підрозділів його не було зовсім. Одразу в бій, інакше ніяк. І вже в процесі кривавих боїв дізналися значення і сенс сигналу «повітря», слів «4.5.0» і «200». Об'єднатися, відкинути страх і всім як один стати на захист рідного міста, Батьківщини — ось єдиний спосіб вижити. Відтоді не багато змінилося.  Тільки от багатьох із тих героїв, які одягнули піксель у 2022, вже нема. Вони віддали своє життя за Батьківщину. А когось кинули напризволяще, як-от херсонську тероборону в Бузковому Гаю. Але вони дали бій. І повернулися на щиті, покриті українським прапором, до рідного міста, яке так сміливо захищали й за яке віддали власні життя.  Бригади ТРО продовжують нести службу по всій лінії фронту. Це легка піхота. А на долю піхоти завжди припадають найважчі прояви війни. І вони переносять їх неймовірно мужньо, ефективно виконують бойові завдання. За ці роки навіть ті, хто не планував ставати військовим, став справжнім воїном. Ви не просто круті — ви дуже круті!  Тому сьогодні, в день Сил територіальної оборони, хочу ще раз подякувати вам за ваше рішення і службу. Вічна пам'ять загиблим бійцям сил ТРО. Вічна слава українським воїнам ТРО!📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter