Ми вже перебуваємо в стадії, коли кожний сам за себе.

Абсолютно пофігу, які закони там приймає верховна чи місцева влада, виживати доводиться кожній родині окремо.

Кому потрібні ці постійні сигнали повітряної тривоги, якщо бомбосховищ немає, а наявні укриття одна назва... Зате в Києві продовжують будувати скляні зупинки...

Що дає графік відключень електроенергії, якщо він не виконується ? Тут кожний сам вирішує проблему - генератор, сонячні панелі, акумулятори та інвертори.

Транспорт зупинили через тривогу ? Машини, велосипеди та приватні маршрутки продовжують бігати...

Розбомбили супермаркет ?
Є запаси в погребі, ринок та маленькі магазини допоможуть.

Живете на правому березі Дніпра, а робота на лівому ? То пошукаємо роботу біля дому.

Опалення не буде ? Буржуйки ніхто не відміняв. Закони не дозволяють збирати дрова ? Пофіг всім, он на Донбасі вже всі посадки на дрова порізали.

Води не має, бо електрика надовго відрубилася ? А де тут у сусіда колодязь ?

На вулицях снують різні банди ? Мисливська та трофейна зброя до ваших послуг. Що там мутять депутати разом з ментами по законах ? Пофіг абсолютно. Тому кожного дня десь стріляють та кидають гранати... Сподіваєтися, що камери на кожному стовпі врятують ? Ні, вони для того, щоб наводити ворожі дрони та ракети на ваш дім.

Всі давно зрозуміли, що порятунок то справа кожного окремо. Держава намагається тільки ускладнити цей процес...

Олексій Павлюк