Велнес-індустрія вже оцінюється приблизно у $6,8 трлн і продовжує швидко зростати. Вона продає нам біохакінг, «чисте харчування», добавки, крижані ванни, трекери сну та інші способи «оптимізувати» здоров’я. Проблема не в самих практиках. Проблема починається тоді, коли здоров’я подають як результат особистої дисципліни й правильних покупок. ВООЗ давно наголошує: здоров’я значною мірою визначається доходами, умовами праці, житлом, освітою, довкіллям і доступом до медицини. OECD також показує, що люди з низькими доходами значно частіше мають незадоволені потреби в медичній допомозі. Але замість питання «чому людина не має доступу до нормальної профілактики, лікаря чи безпечного середовища?» дедалі частіше звучить інше: «чому вона недостатньо старається бути здоровою?»Так суспільні проблеми перетворюються на особисту провину. І виникає парадокс: колективні причини хвороб залишаються, а відповідальність і витрати перекладаються на людину. Не можеш дозволити собі спортзал, терапію, якісну їжу чи дорогі препарати? Значить, нібито недостатньо інвестуєш у себе. У цьому сенсі велнес ризикує стати не культурою турботи про себе, а приватизацією здоров’я: держава забезпечує дедалі менше, а громадяни намагаються «докупити» собі здоров’я на ринку.