🙆‍♀️«Фаетон. Том 4. Архіпрот», Марія ЛанцутаОтже, «Фаетоне», ти тримаєш мою увагу. Те, що із вже протягом трьох арок нависало над всесвітом, зрештою отримує сюжетний вихід, й це наразі найкраще, що ставалось в українській мальописній науковій фантастиці, із тим тільки моїм гейтерським коментарем, що як довго це все виходить (все ще швидше великої кількості перекладних коміксів, нагадаю). «Фаетон» досі, разом з тим, тримає досить світлий тон оповіді й не впадає в абсолютну приреченість, хай персонажі й страждають від подій, й це, на мою думку, із кожним роком з погляду наративу стає лише актуальнішим для авдиторії. Цей тон тут витримано не тільки колірною гамою, але й персонажами, динамікою їхньої взаємодії та реакціями на події, періодичним вплетенням (хай не завжди доречних, НМСД) жартів тощо.Малюнок у «Фаетоні», хай і дрібними кроками, а розвивається із кожним томом. А проте, розвиток цей чимдалі більше відхиляється від школи західної й тяжіє до східної із (у дурній традиції адаптацій манґи) дієсловами на місці ідеофонів чи ономатопеї (не робіть так, лишайте вже ономатопею, ради усіх богів) та мімікою-масками. У цьому томі мені суб’єктивно було багатенько мемових поз й часом трохи просідали тіні у контурі. Баланс між тлом і персонажами, утім, і дуже прискіплива деталізація окремих елементів для мене загальне враження щодо малюнку вирівнюють.#мальописроку2024 🐈‍⬛