Але оці от моменти, коли дитина, при всій своїй поверховості розуміння світобудови, ставить якісь правильні і фундаментальні питання, на котрі зазвичай у дорослих не вистачає часу, сил та чесності не тільки в суспільстві, а й з самими собою - це щось.Я чомусь весь час Марка намагаюсь рівняти по собі, дивуючись, що він ось це вже вміє, але ж я точно "в такому його віці ще їв бруд та ганяв мурах".А воно он як.Мабуть, так і має бути, що діти мають бути спритнішими, розумнішими, відкритішими та менш закомплексованими, ніж наше покоління.Дивився вчора, як він вправно вперше в житті піпеткою набирає розчин і виливає його в скляну пробірку і думав:"Я б вже тричі все те скло побив, хімікати розплескав та пішов гратися машинками".(До речі, Dominion.School, Інна Дьоміна та пані Олеся (не знаю, як прізвище), щира дяка за науковий вікенд. Ваші специ початкової школи і хімічні досліди для малюків - це топ).Марку сьогодні вже чотири.Він каже, що він вже великий.Не знаю, про що він мене питатиме завтра, але інколи я думаю, що запитання дітей відривають очі дорослим на світ більше, аніж університети.Та й саме існування власних дітей змушує переоцінювати свої переконання, пиху, рівень освіти, коло спілкування.Та й все-все-все.І головне.До Марка в моєму житті не було стільки машинок.Inna Korol, обійняв. Дяка за Всесвіт.Майте тиху ніч.