Статистика telegram channel - @mother_of_inner_dragons

Як з нами відбуваються "прориви"В кар*єрі, в батьківстві, в продуктивності, в навчанніБуду чесною: як попало відбуваються ті прориви. Здебільшого, неочікувано і незаплановано. Ось наприклад: Сценарій 1, "еволюційно-непомітний"Ви щось робили-робили, робили-робили, довго і нудно. І в якийсь момент помічаєте (або вам кажуть), що ви оте робите легко, красиво, елегантно і ефективно. Ви в цей момент можете щиро здивуватися в стилі "а шо такого, хіба не всі так?". І оце небезпечне місце: важливо визнати, що це сила, напрацьована довгими тренуваннями. Помітити її і подякувати собі. Так, тепер я це роблю легко, і так, це цінно. Це - еволюційний, повільний і нудний варіант. І, що сумно, ніколи не знаєш, де "воно" таки нарешті станеться. Сценарій 2, "психологічний"Десь по ходу життя, терапії чи навчання у вас знявся якийсь психологічний блок. Одвалився комплекс, або з*ясувалось, що вам доступні ті рішення і поведінка, яких ви собі не дозволяли раніше. В результаті яскравого переживання виявилось, що вам так можна і ви так можете. Тоді завдяки змінам в сприйнятті себе в світу "розблоковується" якась здатність. Управляти людьми, вирішувати конфлікти - словом, щось, що міняє всю систему якісно. Іноді така зміна наступає після банального візиту до ендокринолога))) Бо знімається блок фізичний)))Цей варіант може бути повільним, а може - швидки і яскравим, але знову-таки, ніколи не ясно, коли це відбудеться і як. Сценарій 3, "екстримальний"Відбувається якась срака. При чому в достатньо важливому і значимому місці, щоб просто дивитися на неї сумними очима - ви не могли. Вам треба, вам важливо міняти ситуацію. Тут прорив відбувається швидко і яскраво - всьо я можу, шо я думала, що я не можу. Просить про допомогу, виставлять кордони, проходити співбесіди, рахувать статистику (моя історія в 25, я була певна, що я гуманітарій. А тоді: я вагітна, а гроші кінчились зовсім. І статистика різко стала не страшною і дуже дуже зрозумілою). Важливо знати про цей сценарій, що він є дуже енергозатратним. І поки ви радісно можете те, що не могли раніше, додайте тілу уваги і турботи. Сон, їжа, вода, регулярне відвідування спеціалістів. А то ж воно "в кредит", а платити доведеться з відсотками.Вам котрі з цих сценаріїв траплялись? А може, якісь іще, неописані?Поділіться!

Останнім часом мало пишу. Багато роботи, мало часу, високі вимоги до текстів. А поговорить-то хочеться) Наприклад, про конкуренцію. Часто спеціаліст помічає дивне ставлення до себе з боку колеги чи керівника. Таке ущипливе, іноді критичне, віддалено схоже на заздрість. Придирки до ваших слів, напруження у відповідь на вашу ініціативу і, в той же час, охоче (але непомітне) запозичення ваших ідей. Помітили таке? Вітаю, з вами конкурують. В цьому місці більшість моїх клієнтів глибоко і щиро дивуються, іноді соромляться. "Але ж я не хочу його/її посаду! Я не хочу конкурувати, загрожувати! Я ні до чого тут!". Тут варто сказати, що конкуренція на роботі може бути односторонньою, невзаємною. Ви могли нічого спеціально не робити, просто чомусь викликаєте таке відчуття в інших. До речі, чому? Тут корисно спитати себе: а з яким спеціалістом хотілось би конкурувати мені? Навряд чи це хтось слабкий, непрофесійний і нецікавий, вірно? Ви будете конкурувати з кимось, хто є сильним профі з вашої точки зору, має якості, яких палко прагнете ви, легко, з вашої точки зору, може взяти той шматок роботи і визнання, на який вже націлились ви. Схоже на правду? А тепер переверніть ситуацію) Той, хто конкурує з вами, ось так ставиться до вас, хоча говорити і показувати може протилежне. Ви справляєте враження людини, здатної легко "обскакати" колег). Як вам такий погляд? Конкуренція на роботі це комплімент. Це визнання. Це один із доволі надійних сигналів від ринку про те, що ваші компетенції в порядку. Ви - конкурентоспроможний спеціаліст) Це буває і неприємно, але конкуренція - нормальна, невід'ємна частина соціальної реальності. Більш вигідно "вміти в неї", аніж ховатися)

Як виглядає професійна криза?Ну дивіться, криза - це харашо. Це трансформація. Шось трималось на соплях і чесному слові - а тепер більше не тримається, і в нас є шанс на хороші здорові зміни. На зростання, розвиток. Пакращення (але ще не прям сьогодні).Професійні кризи, до речі, частіше трапляються тоді, коли всередині на це вже є енергія. Хоч ви можете так і не вважати, бо криза це катастрофа, а катастрофа - це завжди невчасно. Ну, як. Це за вашими оцінками невчасно, а за оцінками кризи - якраз саме воно. Це раціональна частина. Знаєте цю фішку з прогнозу погоди: "сьогодні +2, відчувається, як -16"?Так от, криза - корисний і хороший процес, який відчувається як пизд*ць. З емоційної точки зору - це він. Хрінак - і все кудись полетіло (ми знаємо, куди), я не розумію, що відбувається, чому, за шо, хто винен і коли це все кінчиться. І страшно. Це як пубертат, тільки в професійній сфері. У людини виникає враження, що вона падає кудись в кролячу нору. Вільний політ, тільки я щось не пам'ятаю, щоб я на це погоджувалась добровільно.Те, що раніше радувало - перестало, я не знаю, чого хочу, звинувачую в цьому всьому себе і свої "невдалі" рішення, стікаю жовчю при виді досягнень інших людей в Лінкедіні. І тривожно - бо нема плану дій. А який, в сраку план, коли є тільки вільна радість польоту!Іронія в тому, що це все - нормально. Так і має бути. Це не ознака, шо ви лузєр і не вмієте жить і працювати, це якісні зміни, вони часто саме так відбуваються. Якщо проходити все це з увагою і повагою до себе, брати допомогу, рефлексувати і давати собі час - далі є і життя, і радість, і зростання. Але все це ніфіга не просто, чесно вам скажу.Я часто супроводжую такі процеси в роботі з клієнтами. Ми розбираємось, що саме закінчується, що перестало працювати, розбираємо причини. Шукаємо сильні сторони і опори (навіть в норі вони є, вони завжди є). Вибираємо, куди б хотілось прилетіти. Шо, да, навіть в цьому стані вибір образу майбутнього - дуже важливий. Бардо Тодол (тибетська Книга мертвих) - і та твердить, що душа може вибирати, в котрий зі світів переродитися. І усвідомленість може суттєво допомогти в цьому питанні. Що вже тоді казати про людину і її професійну ситуацію! Словом - впізнали себе? Обнімаю. Ви не одні, бігме.

Два останніх вебінари прочитаю в цьому півріччі:- Про покликання, ікігай і сродну працю - 31.01 о 19.00 за Києвом- Про навички майбутнього (АІ, не-АІ, дуже не-АІ) - 12.02 о 20.00 за КиєвомНа вебінарі про покликання (31.01) поговримо про таке: - чи воно нам треба, той ікігай? - чи воно правда так добре, як розказують?- де водиться "сродна праця", а де її точно нема? - що робити, якщо покликання "не кличеться"?Реєстрація тут: https://forms.gle/X26XGJJSNRAo9xN86На вебінарі про навички майбутнього (12.02) поговоримо про таке:- яка є ситуація з впровадженням АІ рішень в бізнес - реальні результати досліджень - які і ще навички треба нарощувати, щоб могти впоруватися з викликами майбутнього. Не випереджати їх - ні - але адекватно реагувати- яких метанавичок буде потребувати від нас майбутнєРеєстрація тут: https://forms.gle/VVbcgvyoaLRusBcLAДивлюсь на цей текст і думаю: ну безумству хоробрих співаємо ми пісню, Київ, зима, а я про навички майбутнього і покликання. З іншого боку - ну а шо тепер, лягти і не жить, чи шо? Тож реєструйтесь і оплачуйте за посиланнями, а я буду рада вас бачити!Набудуємо мостів з майбутнім)

Ну що, я маю програму для жінок в міграції. Коучингову.Для багатьох із нас цей рік - не перший в нашій міграційній історії. У нас є документи, рахунки в банку, страховка, житло, робота, хоббі і приятелі. Я впевнена - українки показали світу рекорди в питаннях адаптації до нового. Але. Я все частіше чую, як жінки в міграції відмічають:- самотність - нестачу "свого" кола спілкування- брак сил і енергії з незрозумілої причини- труднощі в професійній сфері- завищені вимоги до себе- падіння самооцінки- сум за полишеним домом- відсутнє бачення майбутнього - де і як жити далі? В якій країні? Коли?Справа в тому, що до попереднього місця ми "приростали" роками. І роками ж формували "коло своїх" - контакти, зв'язки, стосунки з місцями, людьми, інституціями, історичними подіями. Ці зв'язки - насичували нас енергією, переживаннями, сенсами. Бути в міграції - це втратити ці зв'язки і намагатися відновити їх майже з нуля. Це - опинитися без звичних джерел енергії, переживань і сенсів.Це - постійно відчувати брак підтримки, бо ті, хто лишились, не завжди можуть вислухати чи допомогти нам. Нам треба відростити умовні "повітряні корені" - але на це не завжди є сили, а іноді - ми просто не знаємо, як. Ми можемо не хотіти "приростати тут", див пункт про відсутнє бачення майбутнього. Ми можемо забувати, наскільки складну справу робимо, і неправильно розраховувати сили. Нам важко планувати в умовах невизначеного майбутнього. Що з цим всим робити? Приходьте на презентацію групи "Коло своїх", в суботу, 17.01 о 20.00 за Києвом. Я розкажу)Запис буде для тих, хто реєструвався тут: https://forms.gle/AJSNPaA2Z4yskQeEA

Смішний факт нагадала мені вчора золота і прекрасна Аня Римаренко - коуч та маркетологиня. Коли ми щось робимо довго, занурені в якусь професійну діяльність, наш мозок починає вважати всі ці дії "простими". Всі ці знання - "банальними і очевидними". Всі це знають.Всі так можуть. Це ж очевидно. Наступний крок - потужне знецінення себе. Я не знаю нічого такого, чого б не знали інші. Не маю переваг. (тут місце для сумного сидіння в потужному нападі потворства і песимізму)А воно ж не так, це ілюзія. Якщо ви занурені в якусь діяльність - ви точно знаєте про неї більше, ніж інші. Більшість фактів, очевидних для вас, не є такими для користувачів ваших послуг )))) (я теж про це забуваю, Аня он нагадала, дякую їй!)З цього прекрасного когнітивного викривлення можна зробити хорошу вправу для самодослідження!Спитайте себе: які свої знання і уміння я вважаю банальними? Що з того, що я вмію, я маркую, як "нічого особливого"? Прям список можна написать) А тоді перевірити - тоооочно всі-превсі так вміють? м?)))

Був у мене шикарний кейс про важливість знання своїх сильних сторін.Приходить клієнтка. Дизайнер. Каже: за багато років так і не відчула себе профі, робочі задачі - тягар і мука, роботодавці вже сахаються. Пішла перевчатись, подобається, але не впевнена, що це моє.Починаємо розбиратися і тут трапляється магія. Я буду чесною - магія трапляється часто в такій роботі, проте зазвичай носить побутовий характер. А тут прям магічнуло по-повній. Cinderella style.- у клієнтки професія дизайнера асоціюється переважно з креативністю та вмінням "зробить красиво". - а людина, як виявилось, не любить такі задачі. Намагається себе стимулювати до них, воно виходить, але не радує. Необхідність "креативити" і "робити щоб картинка продавала" викликає такий внутрішній спротив і стільки коштує, що психіка опирається будь-яким спробам "взяти іще такої роботи".- а любить клієнтка задачі пов'язані з технічною деталізацією, візуалізацією складних конструкцій. Промислових, архітектурних. Любить, вміє, вона ТАК МИСЛИТЬ - комбінуючи складні об'єми в тривимірному просторі, тут її зона творчості і кайфу. Ви не уявляєте, як міняється людина, коли говорить про те, що справді любить.- а в сприйнятті - оця технічність знецінена і не використовується. Коли ми дістали і як слід розгледіли сильні сторони, переформатували професійний профіль і стиль, виявилось, що і робота така є, і потреба у роботодавців в такому є, і оплачується це вище, ніж "красива картинка". І хочеться таку роботу, і спротиву немає. Подібну роботу ми робимо на курсі "Велика риба" - починаємо ось вже, іще можна стрибнути в останній вагон! 1 місце в групі є, пишіть @khodorivska