Ще хочу нагадати, що Фріда Мак-Фадден лікарка, тому я щиро сподіваюся, що цей персонаж був введений в якості сатири і насправді авторка не вважає, що все описане є нормальним.1. Пані психіатриня поставила НРО (нарцисичний розлад особистості) за ОДИН сеанс і майже без вагань. Для мене це було трохи шокуюче, бо НРО — доволі рідкісний розлад і потребує багатьох видів діагностики.2. Вона записувала на касети всі сесії зі своїми клієнтами, навіть якщо вони відмовлялися. В книжці вказано, що це незаконно і аморально, але вона все ж це робить і це прям bruh.3. Вона пише книжки про ситуації, якими ділилися її клієнти на консультаціях. 4. Вона приймає подарунки від клієнтів. Не просто маленькі речі, які приймати ок, а прям великі і дорогі подарунки. До прикладу, вона прийняла ВЕЛИКИЙ ПОРТРЕТ СЕБЕ від своєї клієнтки (гг) і повісила його над каміном.Її подають як ледь не генійку, яка читає людей, але це все виглядає криво і трохи спотворює концепцію психіатрії. Те, як вона дізналася, що гг бреше про те, що її друзів вбив маніяе і те, як вона вичислила, що саме гг їх вбила залишає купу питань.Було ще багато подібного, але я навіть не хочу витрачати час на згадування.Далі претензії до сюжету.В якийсь момент ми виявляємо, що гг і є вбивця психіатрині і вона підлаштувала все це і це... НАЙТУПІШИЙ мув в детективних книжках, який я тільки бачив. Я можу змиритися з тим, що на сюжетний поворот не було жодних підказок, але те, що сюжетний поворот буквально протирічить всій книжці — це ту мач.Ми читаємо всю книжку від першої особи, ми буквально в голові у самої гг, але ми не знаємо, що вона вбивця. І вона весь час думає так, ніби вона ні про що не здогадується і теж шукає вбивцю. Це якийсь зламаний ненадійний оповідач!Людина може контролювати свою поведінку та слова і цей сюжетний поворот був би логічнішим, якби книжка була від третьої особи і нам не давали влізти в голову гг, тобто щоб ми слідкували саме за її діями, а не думками.В якийсь момент ми дізнаємося з іншої сюжетної лінії, що головна героїня — і є вбивця та от одразу ми бачимо, як думки гг БЕЗПРИЧИННО абсолютно змінюються. Я якийсь час навіть думав, що це окрема персонажка, а не гг — аж так манера її думок змінилася.А те, що чоловік гг — син бабці з параноїдальною шизофренією, яка думала, що її всі хочуть вбити І ЯКИЙ СПРАВДІ ЇЇ ВБИВ заради страхування... Залишило мене без слів і з бажанням битися головою об стіну.Особливо мені "сподобався" кінець, де головні герої купили дім психіатрині, яку вбила гг, у них є діти, які граються на подвір'ї цього дому, де захований вбитий головними героями хлопець психіатрині.Гепі енд тотальний коротше.📼 °₊ 𝅆 !! ✧ ♡ . 🧶 °. ₊Чи раджу я цю книжку? Hell no. Навіть у тої ж Фріди є набагато кращі книжки. Можливо, комусь саме ця і сподобається, але мені важко уявити таку людину.