Загалом, стосовно української попмузики мені зараз згадалося ось що. Якщо ви на цьому каналі дуже давно, то маєте пам'ятати, що я дуже багато писав про Jerry Heil і сварився на тему її творчості з актуальними на той момент музкритиками.На тлі нового треку «Додай гучності», який тільки набирає обертів і популярності вже навіть на європейських радіостанціях, щось згадалося це, і вашій увазі 2019 рік, ось що я писав тоді:Випустивши трек «ОХРАНА_ОТМЄНА» або альбом на кшталт «#Я_ЯНА» десь на заході, Джеррі Хейл отримала б статус rising star та схвальну рецензію якогось Pitchfork з оцінкою, приміром, 7.9 — наприклад, як платівка thank you, next Аріани Ґранде.В Україні ж — тиша. Ну, якщо не рахувати різні чатики, де інтелектуали палають праведним вогнем. І ще:«#Я_ЯНА» та Джеррі Хейл в принципі — це класна поп-музика з актуальними та незвично якісними для України віршами, хуками, впізнаваним звучанням та шаленим радійним потенціалом. Будучи звичайною молодою українською дівчиною, пані Яна іронічно препарує комплекси і проблеми молодої української дівчини та стає першим прикладом поп-співачки з реальним нарративом без зайвого пафосу.Шукаючи якість в «андерграунді» та гидливо морщачи свої носики від нерву, яким живе переважна більшість української молоді (та й ви самі, якщо перестати вийобуватися), ви проспали найкрутішу українську поп-співачку останніх років. Не робіть більше так. Вкотре моя чуйка мене не підвела. Щиро радий за Яну, що вона ще тоді нікого не слухала, продовжила робити, що робиться, і зараз пожинає плоди своєї праці.А українська музкритика як була мертва, так і залишилась.