Статистика telegram channel - @minofcult

Довго думав, як підступитися до цієї теми, але в інтерв‘ю Зейну Лову героїня сама все дуже добре сказала: «Я хочу вірити, що моя музика це просто ще один спосіб робити поп»На LUX не дарма присутня Бйорк — бо вона свого часу вчинила приблизно так само: зробила попмузику методами, які тій не притаманні.Тільки тут Розалія замість авангардної електроніки звернулася до власного коріння, класичної освіти та Старого Світу у загальному сенсі. І у фундаменті LUX також жодного авангарду — абсолютно безапеляційний поп. LUX, попри всю комплексність, складність методів та інструментів, використаних для його створення, є винятково доступним на емоційному, нервовому, якомусь спинномозковому рівні, коли його вміст можна всотати, зрозуміти й прийняти без знання жодної з тринадцяти мов, які на ньому присутні.Саме з цієї причини ми бачимо десятки мільйонів його прослуховувань за перший тиждень і, ймовірно, дебют Розалії у топ-10 чарту альбомів Billboard — не з якісним, але в рази більш конформним MOTOMAMI, а з цим нібито непростим матеріалом.Та мені, якщо чесно, не хочеться препарувати й доводити вам, що Reliquia — це звичайний поп-хіт, на Berghain погано заховане техно (камон), а La Perla так само добре звучала б і в репертуарі Сабріни Карпентер. Більше хочеться стерти пам‘ять і повернутися в ту ніч, коли вже на Divinize в мене почали тексти сльози від приголомшливої краси почутого.

And in the midst of our dying, as we rise from the organic and sink back ignominiously into the organic, it is a glory and a privilege to love what Death doesn’t touch. - Donna Tartt, The GoldfinchВсім привіт!Мене звати Олександр Мамзуренко. Кажуть, що на роботу в медіа варто йти лише тоді, коли ти не можеш не писати. Раніше я працював головредом видання про ігри, попкультуру та технології Na chasi — і мені та всій команді пощастило, адже ми могли робити те, що нам подобається, і заробляти цим на життя. Після призупинення цього медіа ми сповна усвідомили, що, попри те, що нам доведеться змінити місце роботи, не писати на ці теми ми просто не можемо. Тож після довгих роздумів ми наважилися, знайшли ще однодумців, і сьогодні представляємо вам Катсцену.Катсцена — це творче об’єднання, яке складається з колишньої команди Na chasi: мене, Руслана Кумекова, Олеся Очеретяного, а також колишнього ігрового редактора Gagadget Владислава Нужнова, журналістки Олександри Ковтуцької, програміста й дизайнера Сергія Горностаєва й інвестора Тараса Леськіва. Ми всі щиро любимо ігри, кіно та інші форми популярної культури, і хочемо разом з вами досліджувати їх, розповідати про це на власному майданчику, за власними правилами і для тих, хто в хаосі буденності, безкінечних робочих дзвінків або ж бойових завдань та загального пошуку war/life balance особливо здатні цінувати те, чого цей плин не торкається.Для нас це улюблена справа і креативна відрада, і ми усвідомлюємо ринкові реалії — це не проєкт, на якому ми заробимо гроші. Першою чергою ми хочемо робити класний контент, а якщо нам у перспективі вдасться ще й окупати його виробництво, для нас не буде більшої винагороди. Тож плануємо певні опції монетизації і будемо раді, якщо ви нас підтримаєте. Детальніше про це розповімо згодом.Сьогодні ми запускаємося лише в форматі новин у соцмережах. Ви можете знайти нас на таких майданчиках:👉 Discord👉 X / Twitter👉 ThreadsЗа лічені тижні ми запустимо сайт, де будемо публікувати різноманітні тексти, а також інший контент. У подальшому на сайті також з’явиться і UGC-функціональність, про що оголосимо окремо.Ми раді бачити як нових читачів і членів спільноти, так і потенційних учасників нашого творчого об’єднання. Якщо ви хочете до нас приєднатися, сконтактуйте з нами у будь-який зручний спосіб.Якщо сприймати життя за велику онлайн рольову гру, то ми в ній — катсцена, коли ви нарешті можете відкинутися на спинку крісла, відкласти геймпад або мишу, і просто насолодитися моментом.

Загалом, стосовно української попмузики мені зараз згадалося ось що. Якщо ви на цьому каналі дуже давно, то маєте пам'ятати, що я дуже багато писав про Jerry Heil і сварився на тему її творчості з актуальними на той момент музкритиками.На тлі нового треку «Додай гучності», який тільки набирає обертів і популярності вже навіть на європейських радіостанціях, щось згадалося це, і вашій увазі 2019 рік, ось що я писав тоді:Випустивши трек «ОХРАНА_ОТМЄНА» або альбом на кшталт «#Я_ЯНА» десь на заході, Джеррі Хейл отримала б статус rising star та схвальну рецензію якогось Pitchfork з оцінкою, приміром, 7.9 — наприклад, як платівка thank you, next Аріани Ґранде.В Україні ж — тиша. Ну, якщо не рахувати різні чатики, де інтелектуали палають праведним вогнем. І ще:«#Я_ЯНА» та Джеррі Хейл в принципі — це класна поп-музика з актуальними та незвично якісними для України віршами, хуками, впізнаваним звучанням та шаленим радійним потенціалом. Будучи звичайною молодою українською дівчиною, пані Яна іронічно препарує комплекси і проблеми молодої української дівчини та стає першим прикладом поп-співачки з реальним нарративом без зайвого пафосу.Шукаючи якість в «андерграунді» та гидливо морщачи свої носики від нерву, яким живе переважна більшість української молоді (та й ви самі, якщо перестати вийобуватися), ви проспали найкрутішу українську поп-співачку останніх років. Не робіть більше так. Вкотре моя чуйка мене не підвела. Щиро радий за Яну, що вона ще тоді нікого не слухала, продовжила робити, що робиться, і зараз пожинає плоди своєї праці.А українська музкритика як була мертва, так і залишилась.

😐 Ну і раз ми вже про контроверсії сьогодні, то давайте хоч про наших, рідненьких.Відома співачка LUNA випустила свій новий альбом, в якому більшість (11 з 13) пісень російською. Й грець з ним, з альбомом, хай хоч непальською записує, проте ж треба хоч якось відстрілювати контекст на третій рік повномасштабного вторгнення. Але ні, знаючи, що на тебе очікує, потрібно ще писати про якусь там "смєлость" в Instagram. Звичайно, що артисти теж люди, яким треба їсти, проте чомусь більшість українських артистів не продає себе за 20 рублів. Більшість, але не всі. Ситуація нагадала мені про ще одну українську співачку – Катю Дакуку, яку я прям дуже слухав у 2018, але яка з 2022 року встигла вляпатися в декілька невеличких скандалів, а, що найголовніше, також продовжила записувати російською та видавати свої альбоми на болотах. Після невдалих спроб записати хоч трохи успішний альбом українською (про обкладинки альбомів та синглів я взагалі мовчу), Катя просто звинуватила всіх в гейті, й спокійненько продовжила писати російською. Зараз Катя – Berlin based songwriter, sound producer. Недавно поділилася з прихильниками тим, що їх довелося пережити за останні декілька років. - Мамо, дивись, Каньє Вест!- Облиш, у нас є Каньє Вест вдома.Каньє Вест вдома Мінкульт Русофобович