Повідомлення telegram каналу - @mindresearchlab

Важливе нейронаукове відкриття пластичності мозку - здатності мозку змінюватися під впливом досвіду не лише в дитинстві та підлітковому віці, але й протягом усього життя - видається надзвичайно актуальним для психотерапевтичного моделювання та методів. Психодинамічна психотерапія ґрунтується на припущенні, що більша частина людського досвіду відбувається в несвідомому, і що дитячий досвід має сильний вплив на те, як функціонує мозок. Терапевтичні зміни зосереджені на взаємодії з несвідомими процесами і наданні клієнту можливості рухатися до змін, усвідомлюючи їх (Reeves, 2013). Виникає низка запитань: Як можна перевірити ці припущення в об'єктивний, науковий спосіб? Як несвідомі емоційні уроки з дитячого досвіду відображаються в системі пам'яті мозку? Як взаємодія з несвідомими процесами і допомога клієнту в їх усвідомленні рухають його до змін? Що включає в себе досвід психотерапевтичної зустрічі, щоб сприяти тривалим змінам? І чи може нейронаука об'єктивно підтвердити будь-які відповіді неупереджено? У цій статті розглядається питання, чи повинні психодинамічні дослідження враховувати нейронауку про свідомість і технологію нейровізуалізації і, таким чином, збагачувати психодинамічну теорію і терапію біологічним розумінням. Нейровізуалізаційні дослідження можуть мати потенціал стати неупередженим і об'єктивним інструментом дослідження психотерапевтичних моделей свідомості. Більш тісна співпраця між нейронаукою і психодинамічною психотерапією може посилити актуальність психодинамічних моделей і методів у клінічних умовах по відношенню до фармакології та когнітивної психології. По-друге, будуть вивчатися глибинні мозкові механізми пам'яті і страху, і, нарешті, дослідження будуть зосереджені на можливих зв'язках між психотерапевтичними підходами і певною передбачуваною формою пластичності мозку, пов'язаною з пам'яттю, яка називається реконсолідацією пам'яті.
Читати дослідження повністю.