UAF | Ukrainian Armchair Front

Я свого часу багато читав про феномен нацистів та створення Третього рейху, а також історію Веймарської республіки у таких науковців, як Іана Кершоу, Еріха Фромма, Еріка Еріксона, Теодора Адорно, Карла Брахера, Томаса Вебера, Крістофера Браунінґа та роботи Венди Віллер‑Лін яка вивчала роль жінок у третьому рейхуІ вони прийшли десь до такого висновку. Німці підтримали Гітлера не через масовий фанатизм, а через глибинні психологічні механізми. Для багатьох нацизм став «втечею від свободи» де люди попросту боялися особистої відповідальності й обирали комфорт у підпорядкуванні «сильному вождю» з елементами сильної ідеології. Це не було фанатичним божевіллям, як багато вважають, — це була логічна відповідь на авторитарне виховання, яке з дитинства вчило безумовному послуху.Система Третього рейху трималася на мільйонах звичайних людей, які обирали конформізм і особистий спокій замість опору. Кершоу, наприклад, ввів термін та феномен «роботи на фюрера» — це коли люди самі радикалізувалися, намагаючись вгадати і виконати волю диктатора та партії заради їх схвалення.Більшість просто виконувала роботу, раціоналізуючи свою участь у злочинах і відмовляючись від власної провини. Зрештою, режим створили не лише накази зверху, а конкурентна радикалізація мільйонів, які обміняли совість на ілюзію національної величі.Але наш сусід, країна-лайна під назвою росія, переплюнула цих пацанів з Рейху. Треба віддати належне. Отак от йти на масовий забій в еру інтернету та транспарентності, без ідеології та реальних цілей, де здається, можна все побачити й з’ясувати — за угоду півметрового царька та купки його товаришів можуть тільки росіяни.UAF | Ukrainian Armchair Front

RUSI пише, що перші 16 днів війни з Іраном стали тривогою, яка сигналізує про кризу витривалості вестернівського оборонно-промислового комплексу.Інтенсивне використання високоточних боєприпасів під час операції «Epic Fury» яскраво продемонструвало стратегічно руйнівне співвідношення витрат, до якого західна промисловість наразі не готова. І хоча американські та ізраїльські сили досягають певних тактичних успіхів, коаліція в цілому витрачає дорогі ракети вартістю в мільйони доларів на збиття значно дешевших іранських дронів і перехоплення ракет.❗️ Українські військові радники, присутні в регіоні, були шоковані такими діями коаліційної протиповітряної оборони, які вони назвали «бездумним витрачанням боєприпасів», йдеться у звіті RUSIЗгідно з даними аналітичного інструменту Payne Institute, за перші 16 днів конфлікту коаліційні сили використали 11 294 боєприпаси на загальну суму близько 26 мільярдів доларів.Після початкового масованого залпу понад 5000 боєприпасів у перші 96 годин конфлікт перейшов у фазу виснажливого протистояння. Хоча щоденні іранські ракетні та дронові атаки зменшилися на 80–90% порівняно з першими днями, їхній стабільний темп продовжує виснажувати критичні ресурси коаліції.ℹ️ За розрахунками, починаючи з 5-го дня, Іран здійснює в середньому 33 ракетні та 94 дронові удари на добу....❗️ Закину табличку витрат коаліції у боєприпасах за 16 днів війни в Ірані.З цікавого — США вже скинули вісім 14-тонних GBU-57 Massive Ordnance Penetrator [протибункерна авіаційна бомба]А країни Затоки [без США] вже використали 1285 ракет-перехоплювачів Patriot PAC-3 — більше ніж нам передали за весь час війни.

Нічого такого, просто Дональд Трамп радіє, що помер спецпрокурор Роберт Мюллер.Легендарний дядько у ФБР був ключовою фігурою в перетворенні бюро на службу, орієнтовану на контртероризм і нацбезпеку після 11 вересня.Ветеран морської піхоти США, офіцер у В’єтнамі відзначений Бронзовою Зіркою, Пурпуровим серцем, Combat Action Ribbon та іншими. А саме головне — він був спецпрокурором у 2017 році, де в 2019 році подав до Мін’юсту так званий «Доклад Мюллера» — звіт по розслідуванню змови/координації між РФ та виборчою кампанією Дональда Трампа і пов’язаних питань, де було порушено справи проти низки людей таких як Пол Манафорт, Рік Гейтс, Майкла Флінна, низки російських осіб і компаній, а також інших фігур. Яких пізніше Трамп помилував чи пом’якшив вирок у першу каденцію, крім тих хто пішов на співпрацю з федералами. Ось чому Донні і радіє.UPD. До речі, ще один цікавий факт. Нинішній начальник ГУ ГШ той самий, який головував на переговорах з нами, Ігор Костюков, — один з тих, хто організував втручання у вибори США через управління «12-біс» інтегроване з 6-м управлінням, що спеціалізується на цифрових диверсіях та зборі компромату.Саме під його кураторством у 2016 році ГУ зламали сервери штабу Клінтон, що зафіксовано у розслідуванні Роберта Мюллера, а також операції координувалися зі структурами Пригожина для системного маніпулювання інформаційним простором, де знаходили купу ботоферм, які видавали себе за американські акаунти.Технічне ядро атак склав 85-й Головний центр (в/ч 26165) під наглядом заступника Костюкова — Сергія Гізунова. За цілеспрямований підрив демократичних процесів США запровадили санкції проти верхівки ГУ у 2016 та 2018 роках.UAF | Ukrainian Armchair Front

Адміністрація Трампа потроху починає сипатись.Із-за війни в Ірані покинув свою посаду директор Національного центру боротьби з тероризмом Джо Кент. Доволі грамотний мужик. Він вважає помилкою війну в Ірані, бо Іран не ніс прямої загрози США, він явно розуміє, чим це може обернутись після стількох років служби в тому регіоні, і не хоче бути співучасником наслідків займаючи таку посаду. Для розуміння, його послужний список виглядає дуже сильно. Він служив у спецпідрозділах армії США (75-й полк рейнджерів, Сили спеціальних операцій, Intelligence Support Activity), JSOC та в спецпідрозділах ЦРУ, виконуючи як військові, так і квазіцивільні/парамілітарні завдання.Воював в Іраку, брав участь в операціях проти контрповстанськими і контртерористичними місіями. Брав участь у спецопераціях проти терористичних угруповань в Ємені. В операціях спецслужб і спецназу США в рамках «війни з терором» в Північній Африці. Його перша дружина загинула під час теракту в Манбіджі 2019 року, коли він працював у контексті операцій США в Сирії.UAF | Ukrainian Armchair Front

Ну рано чи пізно це повинно було статися: на відео FPV вільно літає по американській військовій базі «Вікторія» біля аеропорту Багдада групою «Катаїб Хезболла» — проіранських шиїтських формувань в Іраку.Таке буває, коли ви маєте ірраціональну віру в наддороге озброєння та вперто ігноруєте український досвід.Так, вони можуть собі дозволити купувати РЕБ, РЕР чи турелі на ШІ за мільйони, але й тут є нюанси: це просто математично забере купу ресурсів та питання по швидкості виробництва цих дорогих іграшок, уже мовчу про швидкість адаптивності до дронових технологій. А ви прикиньте, скільки об’єктів по світу треба прикрити країнам НАТО. А що буде при перших серйозних втратах від таких масових атак? А що буде, коли атакувати будуть розумніші дрони з таких країн, як росія та Китай?Інше найголовніше питання — це навіть не конвенційна війна та озброєння, а питання в асиметричних діях таких країн, як росія, Китай, КНДР і той самий Іран.Вони можуть дуже дешево завести в паніку будь-яку столицю у світі, закривши її функціонування: берете 20–30 додіків, яких ви наймаєте за копійки чи через фундаменталізм/ідеологію, даєте 50 FPV, антени, достатньо елементарної підготовки — і все, ідеальний варіант натворити повної дичини в будь-якій точці світу, просто можна закидати іграшками по $1000.Але нащо слухати ту Україну, коли вона пропонує свій досвід та рішення? Можна ж «Томагавком» хуйнути по групі операторів дронів чи витягнути B-2 з іншого кінця світу та скинути парочку CBU-87.UAF | Ukrainian Armchair Front

Дивіться, США починають операцію проти Ірану, розраховуючи на швидкий успіх. Але Іран робить "домашню заготовку" мінує Ормузьку протоку, через яку проходить 20–25% світової нафти, і б’є по нафтопереробних заводах арабських монархій, щоб дестабілізувати регіон. Наївно було американцям не очікувати цього, це буквально єдине правильне рішення для іранців. Ціни на нафту миттєво пробивають стелю 100+ доларів за барель. У Білого дому починає горіти срака, бо американський виборець оцінює президента за ціною галона бензину на заправці, це тягне економіку в момент, коли й так світова економіка гальмує.І всі заяви по exit strategy з війни по знищенню військової міці Ірану уже будуть виглядати слабко для багатьох, щоб так просто вискочити з неї.Щоб не допустити електоральної катастрофи перед проміжними виборами та іміджем, адміністрація пішла на "тимчасовий розпак" своєї нафти та випуск на ринок російської нафти, яка вже завантажена в танкери, щоб збити ціновий шок, поки триває війна на Близькому Сході, зустрічав цифру в 150 млн налитих барелів.Для нас це виглядає як реабілітація агресора та все таке, але санкції знімають тимчасово, великі енергетичні корпорації та країни не побіжать купувати по ф’ючерсам у росії.Це я до чого, а до того, що це боляче в моменті, бо наповнює кубишку Кремля, із-за геніальності самої геніальності Дональда Трампа, але не є критичним розворотом, якщо ця акція справді залишиться разовою для стабілізації ринку. Тому особливо не панікуйте, і спасібо жителям Техаса... UAF | Ukrainian Armchair Front

І останнє на сьогодні. Щоб бути коректним, варто зафіксувати і позитивні наслідки, які виникли з приходом Трампа, принаймні в площині зовнішньої політики. Внутрішні процеси в США — це справа самих американців, і повчати їх немає сенсу, хай самі розбираються між собою. Так само немає сенсу розбирати кожну заяву.Питання в стратегічних зсувах, які провокують його дії, а не в риториці.Якщо відкинути емоційну піну, чинна адміністрація США створила для Європи та України специфічне вікно можливостей, засноване на жорсткому реалізмі і примусовому перегляді своєї безпеки. Найбільш очевидний ефект для Європи — завершення епохи безумовної надії на американську безпеку. Війна в Україні стала драйвером перегляду оборонних бюджетів, але саме позиція Трампа і його команди остаточно змусила європейські уряди серйозно поставитися до власної обороноздатності та переглянути своє майбутнє. Для нас це важливо на роки вперед, оскільки ми рухаємося до ЄС і об’єктивно інтегруємося у європейський простір безпеки. Так, не всі країни нас там чекають, але є достатня кількість держав — Балтії, Скандинави та ще деякі держави Європи де є велика підтримка не залежно від партійних поглядів, з якими можна працювати і формувати спільні підходи та проєкти. Це вже не нульова позиція.Для нас та Європи користь полягає також в парадоксальній неоднозначності та невизначеності, яку вони створили та створюють. Оці всі захвати Мадуро та навіть ослаблення Ірану на довгу дистанцію для нас добре, незалежно від результатів зараз. Оці його санкції на Лукойл теж в цілому ок, він їх не наклав бо в Україні війна, а через те, що вони на цьому зароблять у першу чергу, і чхати також на народ Венесуели вони там теж заробляти збираються, але тут наші інтереси співпадають.Трамп ламає оцю всю давно прогнившу стару архітектуру, яка й до нього була в напівмертвому стані, та примушує союзників будувати щось значно більш суб’єктне, навіть якщо вони цього не бажають, бо ставить перед вибором: або бути тими, ким грають, чи самим щось грати. І тут уже навіть не тільки про Європу, країни Азії, насамперед зміни в Японії тому підтвердження. Нам все це на довгу дистанцію підходить, головне не провтикати момент, і не надіятись що саме все прийде в руки, потрібно працювати закатав рукава. Ніхто, нічого просто так не збирається. Так, у моменті це болісно та неприємно, особливо коли США не демонструють безумовної підтримки України. Але процеси, які запущені або пришвидшені, змушують європейців та інші адекватні країни діяти швидше і жорсткіше, а з ними й нам щось можна роботи. Так, американці будуть намагатися експортувати свій ультраправий «джихад» і розхитувати європейську єдність, але саме тому європейським урядам уже зараз доводиться працювати інтенсивніше — ніхто й не обіцяв, що буде легко в наш час, а не сидіти чекати чогось, чого самі не знають. Нікому це не гарантує легкого шляху, проте створює іншу реальність не тільки відповідальності, а й можливостей, у якій багато що залежить уже не лише від Вашингтона.

Постити сотні відосів, де хлопчики граються на Близькому Сході у війнушку, не будемо, бо у нас тут своя війна і своя реальність, лише пару думок по цій забаві з пафосною назвою «ЕПІЧНА ЛЮТЬ».Публічно задекларовані дві цілі: повалення режиму аятолл та знищення об’єктів ОПК і ядерної програми.Дональд Трамп у зверненні закликав іранців брати владу у свої руки після завершення американо-ізраїльських ударів. У сценарій, де падіння режиму відбудеться завдяки ракетним ударам, я не вірю. Протести там давно задавлені, активне ядро протестувальників розчищене, а розрахунок на те, що люди вийдуть у прямий заміс із КВІР — структурою, яка давно стала державою в державі з двохсоттисячним угрупованням, виглядає наївно. Армія, швидше за все, стане не проти режиму, бо вони лояльні також через потоки, просто не ідеологізована, як КВІР. Навіть якщо Аятолли почнуть сипатися, це навряд чи означатиме швидку стабілізацію в країні. Найімовірніше внутрішній тотальний переділ. КВІР роками контролює фінансові потоки й ключові механізми управління. Добровільно вони цього не віддадуть, особливо маючи силове прикриття. І тут дуже легко повторити іракський сценарій, де може з’явитися умовний "ІГІЛ 2.0" з блек-джеком та шлюхами, помножене на фанатичні тлумачення Корану якогось духовного лідера про невірних. Тоді кістяк ІДІЛ сформувався з недобитих офіцерів та військових армії Саддама Хусейна (баасисти). Мотивація у такому регіоні як Близький Схід, створення реваншистського проєкту, де Ізраїль і США сприймаються як невірні екзистенційні вороги для великої кількості людей, більш ніж достатня. Тому якщо ніхто не вийде скинути режим Аятолл, то американці скажуть: «Ну ми хотіли розтрощити ядерні об’єкти та ВПК, цілі виконані». Якщо повалять режим, то теж скажуть, що всі поставлені завдання виконали, а кого там уже колише, хто там буде керувати? Якщо почнеться масштабна тряска Близького Сходу, то знову знайдуть якусь відмазку. Головне, швидка перемога, а там хай хтось інший розбирається. Ну або знову буде американська армія бомбити високоточною зброєю всяких додіків у пустелі.В хеппі-енд я не вірю взагалі.

Системні спалахи локальних конфліктів — це вже не баг, а фіча, прояв глибшої трансформації міжнародного порядку, ніж багатьом здається. Ключовою причиною є не ситуативні тригери, а поступова системна ерозія правил та інституцій, що тривалий час функціонували завдяки американському лідерству.Фактично ми котимося до логіки XIX століття: домінування реалполітик, конкуренцію зон впливу та боротьбу за них та утвердження принципу, за яким право сили витісняє силу права. Інституційні обмеження слабшають, а механізми стримування втрачають переконливість. Бо чим ти голосніше кричиш і не робиш, то до цього звикають та вже не звертають увагу.Коли Вашингтон діє транзакційно та непередбачувано, а раніше «заморожені» компроміси знецінюються, виникає спокуса переглянути статус-кво. Поштовхом до ескалацій стає уявлення, що великі гравці зайняті іншими пріоритетами і не готові втручатися в локальні сутички, щоб не розпорошувати ресурси.Тому світ рухається до фрагментації світової системи на регіональні блоки Multiplex-моделі, де кожен хоче урвати щось для себе та закріпитись.https://t.me/milinua/50314

Адміністрація Трампа офіційно попередила Україну не завдавати ударів по цілях на території Росії, якщо вони можуть зачепити економічні інтереси Сполучених Штатів. Про це повідомила посолка України у Вашингтоні Ольга Стефанішина, передає The Financial TimesУ вівторок вона розповіла, що отримала дипломатичну ноту-протест після того, як у листопаді українські дрони атакували російський порт Новоросійськ. 💬 Ми почули від Державного департаменту США, що маємо утримуватися від ударів по американських інтересах, — заявила Стефанішина на пресконференції з нагоди річниці вторгнення.Українська атака на стратегічний порт на Чорному морі пошкодила два танкери з так званого «тіньового флоту» Москви, який використовується для обходу санкцій проти російської енергетики. Також постраждав термінал Каспійського трубопровідного консорціуму, частково належний американським компаніям Chevron і Exxon. ℹ️ Порт Новоросійськ — один із найбільших російських нафтових хабів і важливий вихід для казахстанської нафти.Зеленський неодноразово наголошував, що удари по російських енергетичних об’єктах і портах, які фінансують війну Кремля, є для України формою «санкцій». Натомість Стефанішина уточнила, що американське попередження не стосується ударів по російській військовій та енергетичній інфраструктурі. Така зміна позиції Вашингтона — від безумовної політичної, дипломатичної та військової підтримки до більш нейтральної й навіть проросійської — викликає стурбованість у Києві. Українські посадовці приватно висловлюють роздратування тим, що адміністрація Трампа майже не реагує на російські удари по американському бізнесу в Україні.У червні російська ракета пошкодила завод Boeing у Києві. За даними Американської торгівельної палати в Україні, станом на січень російські обстріли пошкодили 47% американських компаній, що працюють в Україні. А в минулу суботу російська ракета влучила у виробничий об’єкт компанії Mondelez в північно-східній Україні — одного з перших великих американських інвесторів після здобуття Україною незалежності.