Доброго вечора всім.

Конкретно цей вихід 2000 року, напередодні Дня всіх святих (Halloween), з 31 жовтня до ранку 2 листопада, виявився одним із не зовсім вдалих.

😁

На вихід планувалося 4 людини, але двоє потім відмовилися. Я — «Скумба» і Юра — «Шайтан». Вирішили йти вдвох. Пізно ввечері, десь о 22:30, ми були біля входу. Переодяглися. ;))) І пішли в систему.

Якщо мені не зраджує пам’ять, після ∆3 К (коридору) йде «збійка», за нею кільце з централкою, що йде вглиб системи під гострим кутом і невеликим проходом.

Цю ділянку пройшли, і на півдорозі до бази Шайтан падає та розбиває свій ліхтар!

Ну і далі понеслося. На моєму канагоні сухозаряджений лужний акум швидко помирає. Дістаємо 2-ге світло. Майже дійшли до бази — і гаснуть ліхтарі з різницею в кілька хвилин.

Спроби повернути світло до життя — все погано. Я приймаю рішення дійти до бази. Там були гасова лампа, примус і запас пального.

Я і Шайтан, якщо шо, не куримо!

Намагаючись у темряві по правій руці дійти до бази, забув, що справа Т-подібний тупик. Коротше, я в ньому зашарився надовго. (

Почав навпомацки розкладати речі з рюкзака. (Їжі, води і бухла було багато.) Через якийсь час зрозумів, що це погано працює, почав назад збирати хабар, повертаючись.

І в якийсь момент чую, що мені в правому берці щось заважає доповзти до відправної точки (1,5 води). Розшнуровую черевик — і, бля, щастя!

Виймаю провалену запальничку BIC, бузковеньку. Роблю чирк — працює.

😳 Але газу там на дні 2–3 мм! (Дірка в кишені, але звідки в мене запальничка в рюкзаку — хз, з минулих виходів чи хтось залишив.)

Щоб економити, ріжу шмотки на стрічки. Забивши на базу, повертаюся до Шайтана, який тупо лежить на підлозі й каже:
— Скумба, ти шо, охуїв, де ти лазив?!

На палаючому шмоті швидко ломимося до кільця і на нервах намотуємо кола три.

😳

Змінюємо напрямок — і одразу бачимо збійку. (Гострий кут врізки.)

П. С. Завжди робимо оберт, щоб запам’ятати шлях з іншого ракурсу.

Переходимо в коридор 3 і чуємо повітря з поверхні.

Вихід на поверхню. Темно, ніч, але вже сіріє.

Я починаю реготати! (Нерви, мабуть.) Шайтан дивиться на мене і починає блювати. (Вибачте.)

Стоїмо, дивимося на лиман і море. Чекаємо — і сходить сонце! Ранок!

Я пропоную зайти в коридор і відіспатися. Шайтан каже:
— Придурок!

😄

Але все-таки йдемо спати.

Потім, прийшовши до тями: на мені залишилися джинси-роба, берці, светр.

Потім у магазині акуратно запитали час.

😁

Продавчиня, подивившись на нас, відповіла ще й з датою:
— 11:00, 2 листопада!

За контрольним часом майже не запізнилися — на 1 годину.

Доїхали додому і потім усім передзвонили по міських телефонах. Мобільний зв’язок тоді тільки починався.

П. С. Світла багато не буває. Запальничку ношу завжди. Не курю!