- Друже мій, - говорю я і закурюю, - А скажи мені осьо ще...- Так я в цьому не розуміюсь. Є ж профільні спєци, - відповідає Антон Сененко.Ось у цьому він увесь. Якщо задаєш питання, ну або цікавишся його мнєнієм по якійсь темі, то перше, що почуєш: "я в цьому не розбираюсь".Тут тре далі поколупатися, "ну а все ж таки", "та я сам нє шарю, але цікава твоя думка" і прочєє. І от саме тоді Антон починає говорити.І він... знаєш, я зараз намагаюся підібрати замінник слова "душніла"... він структурований. Осьо твоє питання. Осьо вхідні дані. Тепер дивись...І коли він говорить "тепер дивись" - то сідай, бери каву, закурюй (знову) і слухай. Бо буде структурно і структуровано. По-перше, по-друге, по-третє. Буде аналіз, історичні аналогії і висновки. Буде докладна доповідь, викладена дуже і дуже цікаво (так, у Хорхе - талант викладача, вміння росказувати просто і цікаво - про складне). Буде просто супер. Я був на його виступі у 2019му (ой вей, це було тисячу років і одну повномасштабку тому) на Аспені в Одесі, він говорив про тунельний мікроскоп, я сидів і слухав, забуваючи курити айкос в рукав. Глибина. Розум. Юмор. Талант. Талантіще, йопт.Тепер він цейво... Цельний лейтенант. І всі би так не розбиралися, як він. Да 80% моїх знайомих, включаючи мене, ніхєра нє шарят настільки, наскільки "не розбирається" Антон. Ххха.Якщо нам всім повезе, і він колись знову почне викладати - клянусь, ви охуїєте надпотужно. Як іноді хуєю я.- Друже мій, - говорю я в блютуз, - я з вас тіхо офігєваю.- Та нє гоні - булькаєт дінамік, - Я ж нє шарю.І в двох машинах, що їдуть по різних районах темного Києва, зв'язаних тоненькою цифровою ніткою вотсапа, роздається звичайний лейтенантський регіт.