Мартин Брест

Штучний Інтелект у оборонці.Оборонне українське підприємство «УкрПромМілТех-Дефенс», середа, ранок, розширена нарада.RnD: Ось! Ми розробили! (ставлять на стол єбєйшу приблуду).Маркетинг (підозріло): Шо ето, блєать?RnD: Це така приблуда, яка дуже нужна на фронті! Називається «Безпілотний Окопокопатєль з ШІ»!Маркетинг (підозріло): Це вам хто сказав, шо воно потрібно? Знову дивилися ролікі з Cloude?RnD (з обідой): Ой, одін раз тіко було, тепер кожен ранок вспомінать тре...Директор (перериває): Еееее… А навіщо тут крила?RnD: Бо воно літає.Директор: А тоді навіщо колеса?RnD: Бо воно їздить.Директор: А це шо?RnD: Бойова частина.Маркетинг: Нахєра бойова частина – на окопокопатєлє?RnD: А вдруг під@р. А ми тут же хуууяк. І красівий відос з Мавіка.Директор (колупає приблуду): А шо це?RnD: Це модуль ШІ.Директор: А нахрєна тут модуль ШІ?RnD: Нє, ну можемо його викинути.Маркетинг (збуджено): Альо, який «викинути»! Хай стоїть!RnD: Ну ок.Директор: Знову ж такі - нахрєна він?Маркетинг: Ну зараз у воєнці нічого не продається, якщо у ТТХ не написано «ШІ».Директор: А, ну це аргумент. А це шо?RnD: А це лопата.Маркетинг: Нахєра?RnD: Бляааааааа… Назва «безпілотний окопокопатєль» як би намєкає, нє?Виробництво: Ми це робити не будемо!RnD: Чому? Виробництво: Бо це… Бо це ж пиздець якійсь!Фінансісти: А яка собівартість?RnD: Ну… ну десь мільйон.Фінанси: Скііільки? Чому так дорого?RnD: Але ж там є ШІ!Директор: Але ж він нічого не робить!RnD: Але працюючий ШІ стоїть ще дорожче!Маркетинг: Аргумент.Директор: А якщо викинути лопату – зможемо здешевити?RnD: Але ж…Фінансісти (безапеляційно): Треба здешевити виріб!Маркетинг: Може приберемо крила?RnD (з обідою): Ідіть нахєр! Крила – це конкурентна перевага!Маркетинг: Ми думали що конкурентна перевага – наявність ШІ!RnD: Ну да. Але крила, у відмінності від ШІ, працюють.Директор: Треба, мабуть, запускати у серію. Іначє нафіга нам взагалі RnD?Виробництво (з ужасом): Нєт! Будь ласка! Не треба! Умоляємо!Фінансісти (тихо): Грошей нема.Директор (підозріло): А де гроші?Фінансісти: Гроші витрачені на проєктування попередьої розробки оцих ідіотів (киває на RnD).RnD (сєрдятся): Але ж «Безпілотний під@ровимірювач з донаведенням» був дуже перспективним проєктом!Маркетинг: Але ж він нахєр нікому не потрібен!RnD: Це тому що воєнні не вміють їм користуватися!Директор: Ага. Знову одна і та ж пісня. У виробників – «воєнні не вміють користуватися», а у воєнних – «виробники довбойоби». Здається мені, що це не міняється з часів, коли перша дубіна зламалася об першого мамонта…RnD: Ну корочє ось. Ми розробили, далі їбіться самі. Директор: Ох йопт… (п’є воду, їсть мішкі-сібідішкі).Виробництво: Можна ми підемо? Нам ще під@ровимірювачі збирати…Маркетинг: Бльооо...RnD: А в нас ще так багато ідей!Фінанси: Добре, що на них не вистачить грошей.Директор: Ідіть і працюйте. Завтра нарада – на десять ноль-ноль! І ШІ свій заберіть, будь ласка, очі б мої його не бачили!

Вже майже вісім років пройшло, як я у фейсбуці побачив те, що мені тоді здалося… насмішкою, карго-культом, позерством. Тоді, у 2018-му, мені було абсолютно, кристально ясно, що якщо народний депутат України йде навчатися у військовий виш, потім надягає форму і складає Присягу – то все це чисто із за бажання покрасуватися перед камерами. Шось комусь доказати. Якось виділіться.Саме так я оцінив дії Тетяни Чорновол у серпні 2018-го, коли вона складала Присягу, отримавши первинне офіцерське звання. Нахєра це тре нардєпу? Що їх солодко не живеться, що обов’язково тре ще й погони?Подальше життя показало, що я був не правий. Тетяна з перших днів повномасштабки ввязалася у ций бій, і якщо б тоді, вісім років тому, вона не отримала первинне офіцерське звання – я не впевнений, що зараз наші Сили Оборони мали фахового і досвідченого командира. Ми були б слабше. Ворог був би сильніше. Цього я точно не хочу.Пан Тетяно, я хочу принести вам свої вибачення. Вісім років тому я неправильно оцінив вас як людину і як фахівця, і реальність крайній років довела мені, що я був повністю неправий. Мене тоді у фейсбуці підтримало немало людей – як і вас, яка захищалася, теж підтримало немало людей, і це дурний і нікому не потрібний маленький розкол. Маленький, але безліч маленьких формують великі прірви. І хоча пройшло вже багато часу – я вдячний людині, яка спокійно і про цьому точно нагадала мені про мою помилку.Зараз я з цікавістю читаю ваші пости про тактику бойового застосування безпілотних систем, бачу технічну фаховість і інженерну складову – те, що я точно не очікував від вас тоді, у серпні 2018го. Це – приємне здивування, хоча досить странно називати «приємним здивуванням» вміння валити противника вже п’ятий рік нон-стопом. Ще раз приношу свої вибачення, публічно, рівно так, як тоді публічно насміхався. Іноді потрібно багато років, щоб зрозуміти свою помилку. Іноді – багато років і одна спільна війна.

Наших не запросили на цю східну війноньку. Поки ще.Ми сильні у наземних операціях – розділі війни, який характерний нешаблонними методами, постійною зміною обстановки та їбанутой логістикой. Коли американські інженери талановито (бо довго і без проблем у фінансуванні) створюють єбєйші зразки ОВТ, якими можна закидувати з АУГ – то війна типу йде по плану. Але коли доходить до наземної операції (я не думаю, що дійде, але ж хєр його зна) – починається кошмар. І в роботі в цьому кошмарі ми – чемпіони світу.В принципі, думаю, ми би втащили цю наземку і на боці Ірану, ххха, але ну бльо – ніхто не забув ані пасажирський літак, ані тисячі Шахедів та комплетуху. Тому – їбаш їх, Донні, зроби хоч щось корисне. Нас це як мінімум розвлікає (мені друг вчора сказав, що це прояв ПТСР, ну і потім ми з ним вдвох поржалі).Наша ж наземна операція розвивається як і очікувано: скориставшись відсутністю Старлінків (охуєнний був ход) і частковою втратою керування військ противника, на деяких ділянках наші проводять відновлювальні та/або штурмові дії. Вперта українська армія хуяре п’ятий рік, не виймая, і забезпечувати таку армію – це честь.Нижче – реквізити на проєкт #42_тачки_на_ЗСУ, і повірте – армія дуже вдячна за толкові, справні та надійні машини.І я вдячний.Обняв.Приват 4149497506413618Моно 4441114443028624PayPal [email protected]

США: *хуярят ІранІран: *хуяре всіх вокруг, у тому числі Дубаї.Шахєд з Ірану: *хуяре рядом з Бурдж-Халіфа.Міноборони Еміратів: Їбать! Шо дєлать, шо дєлать! Чому не збивають!Дубайське ППО: Аааа шайтан! Нічо нє понятно, кулемет не пристріляний, як його збивать? Звонітє у ЗСУ!Старшина: Альо.Дубайське ППО: Як збівать шахєди? Старшина: Та я откуда знаю? Звоніть у свої Повітряни Сили.Дубайське ППО: (*звонят у Повітряни Сили Еміратів) Якого шайтана не збиваєте шахєдів?Повітряни Сили Еміратів: Ми не вміємо! Ми тут півсотні років рядом з Іраном дупля не різали, що держава, яка придумала діпстрайк - в'їбе його по нам! Звоніть у ЗСУ!Старшина: Альо.Дубайське ППО: Воно не збивається!!! Аааа!!! Що робити?Старшина: Тю, так понятно. Формуйте МВГ.Дубайське ППО: МВГ? А, ясно. А потім що?Старшина: А потім переводьте їх в піхоту.Дубайське ППО: Еееее... а нахрєна тоді ми їх створювали?Старшина: А хєр його зна. Але в нас це саме так працювало... аааа ладно. Підіймайте весільні... тьфу, блять! Підіймайте зенітні дрони!Дубайське ППО: Які?Старшина: Так, все ясно. У вас там шо, шахєд в'їбав в мєсторождєніє ютуба? Чи вас Іран від гугла відключив? Де ви були останні чотири роки?Дубайське ППО: Еееее... придумували дубайській шоколад.Старшина: Ну то тепер кидайтеся їм в того шахєда. Ладно... шо з вами робити... Вам потрібні літаки, вертольоти, МВГ... а, МВГ вже було... і ПЗРК.Дубайське ППО: ПЗР... шо?Старшина: Ну нєдавно в вас виставка воєнна була... ну то подивіттся, може ще не всі експонати уїхали... І не забудьте обов'язково заборонити використання засобів протиповітряної оборони в межах міста.Дубайське ППО: Нам пізда.Старшина: (*кладе слухавку) Велком ту зе ОТУ "Дубаї", блєать.

Сьогодні у Львові загинула наша патрульна.Не знеособлена «одиниця в зведенні».Не «представник системи».Жива людина. 23 роки. Молода дівчина, щойно вийшла заміж. Чоловік - теж патрульний.Ще десятки людей отримали поранення, серед них - 11 патрульних. Всім надано необхідну медичну допомогу на високому рівні.Вона поїхала на виклик. Як робила це десятки разів до цього. Бо так працює патруль - отримав повідомлення, заскочив у службове авто, поїхав. Ніхто не знає, що чекає за тією адресою. Але виклик відпрацювати маєш. Бо там потрібна твоя допомога.Сьогодні це був теракт. Ворог підступний, безпринципний і безжальний - це вже ні для кого не новина.Але сьогодні ще для однієї родини світ зупинився.Я бачу, як часто в суспільстві звучить: «поліція така» або «поліція не така». Але поліція - це не абстракція. Це хлопці й дівчата, які після зміни їдуть додому до дітей, чоловіків, жінок, батьків. Або не їдуть…Поліція сьогодні служить в умовах потрійної небезпеки у порівнянні з мирним часом. В умовах обмежених ресурсів. Частина наших людей - на фронті, в складі Бригади «Хижак» навалює ворогу. Частина - щодня в «тилу», який уже давно не є повністю безпечним. Ми несемо службу під сиренами, під ризиком диверсій, під постійним психологічним тиском.Коли ви бачите патруль - пам’ятайте: ці люди стануть між вами і небезпекою. Ми поїдемо туди, куди більшість буде боятись навіть наблизитися. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблої посестри. Але продовжуємо служити нашому народу. І коли станеться чергова біда, саме поліцейські першими зайдуть у темряву…Світла памʼять загиблій.Сили її рідним.І підтримки всім, хто продовжує служити Україні.

Я не вспів докурити, коли #Тімофєіч сів на переднє пасажирське Крузака – довелося тушити, пхать бичок у пачку та теж залізати в машину.Три відкриття стосовно машини, на якій переміщався Міністр оборони тоді, у «теплому ламповому» 2017-му, я совєршив тут же: по-перше крузак був далеко не новий, хоча і двухсотка, по-друге він був ніхєра не броньований (зараз навіть странно про це говорити), і по-третє – на полу за водієм лежав MP5K. - На зброю не наступі – проворчав Міністр оборони. - Яволь, - відповів я. Він хмикнув.На те, шо я тут же підняв автик з пола і почав його розглядати – він уваги не звернув. В його голові я був військовим, значить зі зброєю поводився «з дотриманням вимог правил безпеки».Машина йшла з лівого берега на правий, було по-серпневому «жарко на сонці – прохолодно в тіні», позаду маячив мікроавтобус з поважними полковниками, ми розмовляли… та про все. Це був момент, коли я провів цілий день (а день у нього - довгий) з Міністром оборони, і зранку від нього взяв пизди за те кросівки (не спрашуйте, чому, бо я теж не спрашував), а ввечері буду валитися з ніг у цих самих кросівках.Степан Тимофійович був дуже дієвим і енергійним, і при цьому – спокійним. Я, ясне діло, не знав подробиць того, про шо він говорив (а іноді мене просили вийти з кабінету), але бачив, що цей невисокий, плотний та сильний чоловік з льодяними очіма – втягує. Що його хватає на весь робочий день довжиною годин у чотирнадцять, і на завтрашній хватить, і на післязавтрашній. І ще надовго.На початку повномасштабки я зустрів його у квітні. Він, вже у запасі (або у відставці, я не шарю, як правильно), але все ще Генерал – виконував окремі задачі на прохання ГК. Так же енергійно, спокійно, виважено і вперто.Сьогодні у нього День Народження. Вітаю, Степане Тимофійовичу. І тоді, у 2017-му, і зараз – я дуже вас поважаю. Але тільки зараз я зрозумів, що зброя, що була тоді у вашій машині – лежала на полу за спиною водія. Тобто лежала так, щоб скористалися нею могли саме ви.Радий знати вас. З Днюхой, Тімофєіч))

Після смерті всі пікапи попадають в рай. І якщо є якийсь автомобільний апостол Петро – то він палюбе благоволить пікапам.Так, я знаю, що у мене профдеформація, бо я усі пікапи сприймаю виключно як «транспорт-для-війни». Нє, нє як раньше, типу «на пєрєдок», а взагалі для воєнної логістики. Зараз випадки, коли пікап вирушає в умовну кіл-зону – скоріше вийняток, ніж правило, як під час теплої лампової АТОшечки.Цей вийняток майже завжди викликаний якоюсь крайньою необхідністю «доставити» або «забрати». При цьому ББМки немає-не їде-не хоче. І тоді відбитий вояка з фразою «та йоп твою мать» сідає за руль і «на характері» робить логістику. Іноді (частіше так, чи ні) в нього літять фпвшкі. Іноді (хотілося б, щоб частіше) він навіть повертається.Тому, коли бачу пікап у місті – зазвичай починаю на ньому шукати чорні військові номери (або псевдовійськові, типу з позивним), наклєйкі, сліди скотчу на фарах та краски на склі. І коли розумію, що це просто звичайна цивільна тачка… ні, не починаю бухтєть чи кряхтєть. Бо дуже гарно знаю, що у абсолютно цивільних, але все ж таки пікапах і джипах їдуть люди, на рахунку яких – більше згорівших НПЗ, ніж у нас з Антоном Сененко – переданих в армію пікапів. Ну може я перебільшив, але чутка.А іноді у пікапах абсолютно цивільного вигляду їдуть люди, на рахунку яких – більше збитих шахедів, ніж у (тут я не придумав аналогію, але ви розумієте).Тому у мене пікап викликає якісь теплі почуття. Я пропускаю пікапи в потоці, я дивлюся на них з… вдячністю? З ніжністю? З повагою?Знаєш, я думаю, що абсолютно всім пікапам, які зараз розсікають дороги Франції, стрибають по грунтовкам ферми Кларксона в Англії або стоять в шоурумах Германіі, виблискуя натертими крилами – їм усім доведеться прийняти участь у війні. Тільки вже навряд на території України.Але це вже будуть не наші проблеми. Наші пікапи не ссуть збивати шахєди, запускать діпстрайки та їбать противника «на характері». Тому після смерті вони попадають в рай.Реквізити - нижче, і ще продублюю в коментах.Приват 4149497506413618Моно 4441114443028624PayPal [email protected]Дякую вам.

- Друже мій, - говорю я і закурюю, - А скажи мені осьо ще...- Так я в цьому не розуміюсь. Є ж профільні спєци, - відповідає Антон Сененко.Ось у цьому він увесь. Якщо задаєш питання, ну або цікавишся його мнєнієм по якійсь темі, то перше, що почуєш: "я в цьому не розбираюсь".Тут тре далі поколупатися, "ну а все ж таки", "та я сам нє шарю, але цікава твоя думка" і прочєє. І от саме тоді Антон починає говорити.І він... знаєш, я зараз намагаюся підібрати замінник слова "душніла"... він структурований. Осьо твоє питання. Осьо вхідні дані. Тепер дивись...І коли він говорить "тепер дивись" - то сідай, бери каву, закурюй (знову) і слухай. Бо буде структурно і структуровано. По-перше, по-друге, по-третє. Буде аналіз, історичні аналогії і висновки. Буде докладна доповідь, викладена дуже і дуже цікаво (так, у Хорхе - талант викладача, вміння росказувати просто і цікаво - про складне). Буде просто супер. Я був на його виступі у 2019му (ой вей, це було тисячу років і одну повномасштабку тому) на Аспені в Одесі, він говорив про тунельний мікроскоп, я сидів і слухав, забуваючи курити айкос в рукав. Глибина. Розум. Юмор. Талант. Талантіще, йопт.Тепер він цейво... Цельний лейтенант. І всі би так не розбиралися, як він. Да 80% моїх знайомих, включаючи мене, ніхєра нє шарят настільки, наскільки "не розбирається" Антон. Ххха.Якщо нам всім повезе, і він колись знову почне викладати - клянусь, ви охуїєте надпотужно. Як іноді хуєю я.- Друже мій, - говорю я в блютуз, - я з вас тіхо офігєваю.- Та нє гоні - булькаєт дінамік, - Я ж нє шарю.І в двох машинах, що їдуть по різних районах темного Києва, зв'язаних тоненькою цифровою ніткою вотсапа, роздається звичайний лейтенантський регіт.

… а приміщення, бляха муха, було ось прям таке шо тре. Красота. Площа 400+, електрика є нормальна, причому перепрокладена. Обігрів, офігєнний під’їзд навіть для п’ятитонки, місце під гєнчікі, навіть курілка. Корочє – заїжджай, став станкі і починай виробляти боєприпаси.У приміщення була тільки одна проблема – власник. Або ні. З власниками комерційних, а тим більше виробничих приміщень ніколи не можеш зрозуміти, на якому етапі все піде по пизді. Це як з власниками хат, у яких воякі хочуть знімати… хоча ні, воякам може бути попрощє. Є шанс зговоритися на кінський цінник.- Чим займажтесь?- Металообробка.- А шо саме?- Росходнікі.- Для чого.- Для сєльского хозіяйства. Так скільки вийде за квадрат?Оборонному підприємству навіть на кінський цінник домовитися не вийде. Гроші ту не рішають, рішає різниця між страхом та грошима. З однієї сторони – всі знають, що в оборонкє бабла багато (хха), всі працівникі заброньовані по три рази, замовлень як грязі (хха два рази), і взагалі все в шоколаді. З іншої – так. Може прилетіти. А може і не прилетіти. І вся ця гамма пролітає через голову власника, як шахед над Краматорськом – швидко, громко і звично.- Точно не дрони?- Точно нє. А шо?- Та у мене ж були, на цьому об’єкті. Гарні, нормальні, платілі скока домовились, говорили шо СТО і типу тюнінг-ател’є для машин.- І шо?- Ну то бачив шо постійно якісь машини воєнні там, думав може чинять, потім приїхав спеціально, зайшов – а там дрони.- Які?- Та їбу я. Здорові такі, з пропєллєрамі на штангах.- І шо?- Шо ша?- Ну в смислє – і шо було далі?- А. Та нічо. Вигнав їх. Виселів, в смислє.- Чому?- Так прилетить же ж.- А так не прилетить?- Ну може і так прилетить. А якщо дрони – то точно прилетить.- А як їх тоді виробляти? Чим їбашить протівніка?- Та я откуда знаю.Виробничі площадкі – це найкраща ціль для противника, і суто з нижньолюдської точки зору, десь на рівні емоцій та інстинктів, я його розумію. Об’єкт йому тре для заробітка, але наявність оборонного виробництва хоча і підіймає цінник, але… ну про різницю між страхом і баблом я вже писав.І виробник не може зробити для себе ніякого висновку. Може хтось інший зможе, але не виробник боєприпасів для дронів. Нема в нього на це сил, часу та натхнення. Треба приміщення шукати.

- І шо ти проїбав?- Я не поїбав. Воно згоріло. - Значить проїбав.- Та не проїбав! Ну як можна казати "проїбав", коли прилітає два шахєда і паліт располагу? Як я міг цьому... товой... воспрєпятствовать?- Не залишати речі у располагє.- Це блять як???- Їбу я. Все одно ти винуватий.- Ой бля...Проїбав наш потужний співрозмовник (ладно, ладно, не проїбав, а згоріло) частку зимових речей, бо так, як шахєди їбуть Київ - точно так же вони їбуть і прифронтові міста. Тока з ППО там хуже.Нє, це не прохання купити цьому потужному мущщінє куртку, це ми з Anton Senenko вже зробили, в процесі закупів три рази йому подзвонили, п'ять разів звинуватили в пройобі майна, десять разів поржали та попили кави.І це, о чудо, було не на СТО, а в Мілітарісті. На СТО було би якось звичніше)))Шановні, в нам три ремонта авто: Міцик Л200 2010го року, Джип Чєрокі 2005го року і Джип Гранд Чєрокі десь 99-го. І я прошу вашої допомоги, бо ценнік там охххо:- Єлька - десь 200 тис. Пережила влучання фпв, була восстановлена силами вояк, але тре все ж таки більш серйозний ремонт. Чорна як серце Хорхе, заслужена як бойовий прапор бригади.- Чєрокі. Біля 159 тис, в основному ходовка. Сумлінна тачка, яка завжли везла куди тре, пригуча, проходима і навіть мила))- Гранд Чєрокі. Самий важкий пацієнт, десь 240+, але в машини така історія, вона стільки ранених вивезла, що у мене таке відчуття, що ми її повинні восстановити вже чисто з принципа. На фото - саме вона, воює ще з тих часів, коли було модно красити у зелений.Реквізити - нижче, і ще продублюю в коментах. Обняв.Приват 4149497506413618Моно 4441114443028624PayPal [email protected]Дякую вам.