Маршал 🔥✊️🇺🇦

Майстерня бригади «Хижак»: підготовка та модернізація НРКНа нашому озброєнні — «Рись Pro», «Ланка», «Таргани» та гусеничні «Козаки». Ми не просто збираємо залізо: ми перепрошиваємо системи керування, модернізуємо модулі зв’язку та адаптуємо кожну платформу під конкретні бойові задачі.«Це кропітка праця: від кліку мишкою в програмі до удару кувалдою по металу. Ми маємо бути універсальними фахівцями, адже кожна модифікація — це пошук балансу між технічними можливостями та реальними потребами фронту». Ми проектуємо та наварюємо спеціальні кошики для евакуації поранених і підвозу БК туди, де людина пройти не може. Враховуємо навіть критичні сценарії: адаптуємо камери так, щоб у разі пошкодження огляду пілот міг миттєво розвернути НРК на 180° і керувати «задом наперед». «Ти несеш відповідальність, розуміючи: будь-яка помилка в налаштуваннях може коштувати хлопцям вчасно доставленої провізії або врятованого життя пораненого». Заповнити АНКЕТУ в «Хижак»📲Telegram | Instagram | YouTube | Facebook🇺🇦

Жінки завжди воювали. Масово.Але їх намагалися не помічати.Перша світова стала моментом, коли жінки масово зайшли у війну — як ресурс, без якого фронт не працював. Медикині, звʼязківки, розвідниці, водійки, робітниці оборонних заводів. У Британії та Франції жінки виконували військові функції, але без статусу солдата. Парадокс Першої світової: жінки фактично воювали, але після перемоги їх «повертали на кухню», ніби цього ніколи не було.Друга світова остаточно зруйнувала міф, що війна — «не жіноча справа». Жінки воювали з обох сторін конфлікту. У країнах антигітлерівської коаліції та в державах Осі вони служили медикинями, звʼязківками, радистками, зенітницями, льотчицями, розвідницями. Але після війни історія повторилася. Їхній внесок почали применшувати й замовчувати. Парадокс Другої світової: жінки виграли війну разом з чоловіками — але мир будували так, ніби їх там не було.Станом на початок 2025 року у Збройних Силах України служить понад 70 000 жінок. З них понад 5 500 жінок перебувають безпосередньо на передовій, виконуючи бойові завдання.І попри ці цифри, жінці на фронті досі доводиться виправдовуватись. Її питають не про досвід і результати, а про манікюр. Про губи. Про чисту форму. Про те, «звідки в неї зброя».Ніби бойова робота вимірюється кількістю бруду на одязі. Ніби жінка має виглядати «достатньо негарно», щоб їй повірили.Жінки мають рівні права на посади, кар’єрне зростання та військові звання. Але досі борються зі знеціненням і подвійними стандартами.8 березня — Міжнародний день боротьби за права жінок.Заповнити АНКЕТУ в «Хижак»📲Telegram | Instagram | YouTube | Facebook🇺🇦

Інженерна служба «Хижака»: професійне відновлення БпЛАБійці бригади «Хижак» із позивними «Шкурик» та «Джонік» забезпечують повний цикл ремонту Mavic та Autel. Їхня спеціалізація — капітальне відновлення бортів: від заміни пошкоджених корпусів і моторів до складного перепрошивання пультів та ювелірірної пайки антен і кабелів.«Найтяжче — витримувати температурний режим. Перегрів миттєво вбиває батарею чи плату. Але ще важче бачити свою роботу, яка повертається з позицій знову розбитою», — каже «Шкурик». Джонік, який працює над відновленням техніки вже близько року, зазначає, що найчастіше доводиться ремонтувати камери та силові вузли. «Буває, день іде тільки на те, щоб акуратно розібрати "донора" і врятувати вцілілі модулі. Але коли дрон знову злітає — ми розуміємо, що працюємо не дарма», — пояснює «Джонік». Завдяки технічному досвіду колишніх пілотів та впровадженню 3D-друку, майстерня повертає в стрій навіть безнадійні борти.Заповнити АНКЕТУ в «Хижак»📲Telegram | Instagram | YouTube | Facebook🇺🇦

Патрульний зі Львівщини на псевдо Кум: "На війні найважливіше — це побратими та їхня підтримка. Про негатив не думаєш і рухаєшся далі" Єгор Пугачов — 44-річний львівський патрульний, батько п’яти дітей, навідник у бойовій бригаді "Хижак" при Департаменті патрульної поліції із позивним Кум.Медик і фінансист за освітою. Працював в обох напрямах, та одного разу дружина запропонувала заповнити анкету в патрульну поліцію. У 2018 році, після успішного проходження всіх етапів, Єгор приєднався до нашої команди. Відтоді його життя кардинально змінилося.У 2024 році вирушив у складі бойової бригади "Хижак" на схід України. Його завдання як навідника — отримавши координати цілі, навести гармату так, щоб ефективно спрацювати по ворогу."Моїм пʼятьом дітям потрібна вільна Україна, тому боротимусь до Перемоги", — каже Єгор.Нещодавно Єгора нагородили почесним нагрудним знаком "Срібний Хрест" від Головнокомандувача Збройних сил України.Після Перемоги хоче повернутися на службу в патруль, займатися улюбленими хобі — риболовлею і збиранням грибів, а також відпочивати на дачі разом з родиною.Ми пишаємося нашим колегою й дякуємо за службу 🫡

Сьогодні ми поховали молодого офіцера поліції.Особистий жетон Вікторії тепер на меморіалі пам’яті загиблих патрульних поліцейських, поруч із жетонами побратимів і посестер, які не повернулися з чергування. Які не вийшли з бою.Ми пам’ятаємо кожного. Ми шануємо память про них. І ми продовжуємо нести службу, тому що це робота, яку хтось повинен робити, щоб не допустити безладдя та дестабілізацію в середині країни.Зараз непростий час. Війна, виснаженість, депресивний стан.Соціальні мережі заповнюють простір шумом, емоціями та чужими думками. Дехто живе лайками й коментарями, забуваючи про критичне мислення. Але реальність не вимірюється кількістю реакцій. Реальність вимірюєтьсягї вчинками.Сильних завжди намагаються послабити. Б’ють туди, де можуть, словами, маніпуляціями, інформаційними атаками ворога. Наразі наша сила у наших колективах та взаємній підтримці. У нашому професіоналізмі.Ми щодня робимо свою роботу: рятуємо життя людей, допомагаємо та захищаємо. І підтримка людей є, просто вона рідко стає вірусною. Підтримка проявляється на вулиці, на дорозі, у простому “дякую”. Її не знімають на відео, бо це не сенсація. Але людська вдячність є і вона відчутна та реальна. Світова історія знає приклади, коли злочинців романтизували. У 1930-х роках вбивці поліцейських офіцерів Бонні та Клайд мали підтримку частини суспільства Америки, навіть героїзацію в деяких газетах. Але це не змінило суті, зло залишалося злом, і кінець був закономірним..У кожній країні є ті, хто підтримує правоохоронців, і ті, хто ставиться до них критично. Це нормально. Але ненормально - публічно бажати смерті тим, хто захищає. Ненормально- толерувати відверту ненависть і маніпуляції, які часто стають інструментом інформаційних операцій ворога.Ми маємо залишатися сильними і залишатися людьми. Тримати волю в кулаці. Попереду ще багато викликів, як на передньому краї, так і всередині країни. Ми не маємо права дозволити комусь похитнути нашу впевненість.Бо вирішують не коментарі. Вирішують справи.І на будь-яке зло завжди буде справедлива відповідь! Знаю, що в Україні настануть кращі часи і треба робити все для того, щоб це сталося найближчим часом. Будьте сильними!

4 роки великої війни.12 років тому ворог прийшов у нашу домівку і почав вбивати наших людей та окуповувати наші землі.4 роки, як підрозділи патрульної поліції виконують нетипові завдання, як для поліції інших країн світу. Взявши до рук важку зброю, набули нових навичок і разом із Силами оборони України вступили в бій з ворожою армією.Але ж і в містах, там, де присутні відносний спокій та безпека, поліцейські несуть службу 24/7, рятуючи людей, з ризиком для життя.Кожного дня в різних регіонах країни відбуваються атаки на мирних українців, атаки різними системами та засобами. Мета ворога- знищити Україну і все українське.І ворог не вибирає, кого вбити. Для нього ми всі однакові, як поліцейські, так і військові, як медики, пожежники, так і звичайні цивільні.Поліцейські не жаліються на умови та роль у цій війні. Не намагаються комусь щось довести. Вони виконують свою роботу по всіх фронтах, як можуть та вміють. Бо так треба.І завжди можна долучитися та зробити краще, долучитися до захисту країни разом.Цінуйте те, що у вас є, бо завтра і цього може не бути.P.S. Невеликий відеоряд: будні патрульних міста Херсон.

Ворожий безпілотник атакував евакуаційний підрозділ «Білі Янголи» на Куп’янщині: загинули двоє поліцейських 💔20 лютого під час виконання службових обов’язків у Куп’янському районі загинули працівники поліції Юлія Келеберда та Євген Калган. Ще один поліцейський отримав тілесні ушкодження.Спецпризначенці підрозділу «Білі Янголи» вирушили для проведення евакуації мирного населення. Поблизу села Середній Бурлук броньований автомобіль правоохоронців був атакований ворожим БпЛА типу «Ланцет». Унаслідок удару двоє поліцейських отримали смертельні поранення та загинули на місці.Юлія Келеберда та Євген Калган долучилися до підрозділу «Білі Янголи» з моменту його створення. За їхніми плечима - численні виїзди до найнебезпечніших населених пунктів, десятки врятованих родин, евакуйованих дітей, літніх людей та осіб з інвалідністю. Вони неодноразово ризикували власним життям заради порятунку інших. На жаль, ця евакуація стала для них останньою…Юлії було лише 23 роки. У неї залишилися батьки.Євгену було 39 років. Без чоловіка й батька залишилися дружина, мати, 16-річний син та 7-річна донька.Це непоправна втрата для всього особового складу Національної поліції. Ми втратили не просто колег, ми втратили відданих побратимів, сміливих і щирих людей, які до останнього подиху залишалися вірними присязі та своєму обов’язку.Керівництво та особовий склад Національної поліції висловлюють глибокі та щирі співчуття рідним і близьким загиблих. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.Світла пам’ять про Юлію та Євгена назавжди залишиться в наших серцях🕯#stoprussia #назавжди_в_строю👮 Facebook | X | Instagram | TikTok

🥀 Вічна та світла пам’ять Сергію Чайці на псевдо СлідакМайже 11 років Сергій присвятив службі українському народові. У 2021 році став до лав патрульної поліції Запорізької області.У 2024 році Сергій став на захист Батьківщини у складі бойової бригади "Хижак" при Департаменті патрульної поліції. Служив водієм бойової броньованої машини, сумлінно й відповідально виконуючи поставлені завдання."Сергій був дуже добрим, завжди приходив на допомогу — без зайвих слів і з відкритим серцем. Вірний, відповідальний, турботливий, віддано ніс службу. Навіть під час чергувань не залишався осторонь чужої біди — рятував кошенят і собачок просто на посту. Таким ми його й пам’ятатимемо", — говорять колеги.Сьогодні, 19 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі Костянтинівки він загинув, залишаючись вірним Присязі та обов’язку до останнього."Водій бойової броньованої машини — одна з найнебезпечніших професій на війні. Це щоразу виїзд у невідомість. Страх є в усіх, і Сергій не був винятком. Але він умів опановувати себе й їхати, бо знав: на позиціях чекають бійці, яких потрібно вивезти. Він свідомо обирав цей ризик заради інших. Таким Сергія ми й запам’ятаємо — сміливим, людяним, відповідальним, справжнім патріотом і братом", — діляться побратими.Його мужність, відданість службі та державі назавжди залишаться в пам’яті колег і побратимів. Сергію було лише 34 роки. Щирі співчуття рідним і близьким.Вічна пам’ять Герою.

Випуск 84-го курсу здобувачів освіти Академії патрульної поліціїНаплічний шеврон Академії замінюється на шеврон патруля. Уже зовсім скоро 57 випускників роз'їдуться, щоб розпочати своє перше патрулювання.На урочистостях були присутні керівник Офісу Президента України Кирило Буданов, начальник Департаменту патрульної поліції Євгеній Жуков, перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький, заступниця директора НАБУ Поліна Лисенко та керівник відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні Річард Сондерс. Вони вручили поліцейським заслужені нагрудні жетони, а найкращим у навчальних дисциплінах слухачам — пам'ятні відзнаки.Гості підкреслили: бути поліцейським у такий складний для країни час — це велика честь і ще більша відповідальність. Вони побажали випускникам незламності духу та вірності Присязі в кожній робочій зміні.Чимало випробувань пройдено, та ще більше — попереду. Бажаємо колегам завжди повертатися додому неушкодженими, вірно слідувати словам Присяги та із честю служити Українському народові!Служити та захищати!

Ворог змінює тактику: FPV працюють парами й трійкамиБоєць із позивним «Генерал» служить у мобільній вогневій групі — збиває дрони. Якщо раніше пріоритетом росіян була техніка, то тепер полюють на них. Один fpv зависає, інший маневрує, третій заходить на удар.«В метрі від мене збили дрон з кумулятивом. Напарник кричить: «Ромчик, ти як?». А я вже блідого зловив, блюю — контузило», — згадує боєць. За один із бойових виїздів МВГ бригади «Хижак» збила 30 дронів. Такий результат — наслідок злагодженої роботи та великого настрілу.«Навички влучної стрільби я здобув уже тут, у «Хижаку». У нас великий настріл. Ти патрони не рахуєш — працюєш до результату», — каже він. Після кожного виходу змінюють позицію та маскуються. «Було тікали від дрона, забігли в хату, а там склад із мінами. Вилетіли звідти кулею, ото був би феєрверк», — жартує. Фізична підготовка важлива, але в критичні моменти, каже Генерал, вивозить на морально-вольових. Хоче повернутися до сімʼї неушкодженим, адже скоро вдруге стане батьком.Заповнити АНКЕТУ в «Хижак»📲Telegram | Instagram | YouTube | Facebook🇺🇦