Маркушин Олександр

Шановна громадо! Завтра, 9 квітня, до рідного Ірпеня на щиті повертається наш земляк – Віталій Ткачук із позивним "Мовчун".Понад рік захисника вважали зниклим безвісти. Востаннє Віталій виходив на зв’язок із рідними в середині грудня 2024 року. Але, на жаль, експертиза ДНК підтвердила, що він загинув у віці 36 років.Віталій Ткачук народився в Ірпені. Через втрату батьків у ранньому дитинстві він зростав і навчався у рідних на Житомирщині. У 20 років знову повернувся до рідного Ірпеня.У вересні 2024 року приєднався до війська. Служив у складі 241-ї окремої бригади територіальної оборони."Віталій був спокійний і врівноважений. Завжди міг і хотів допомогти в будь-чому, що б я не просив. Взагалі був дуже гарною людиною", — згадує захисника двоюрідний брат Олександр.Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Віталія.Прощання із захисником відбудеться у четвер, 9 квітня:10:30 – живий коридор біля повороту на кладовище (вул. Університетська);10:45 – чин поховання на Алеї Пам’яті Захисників України.Вічна пам’ять Герою – Віталію Ткачуку!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Друзі, ми всі розуміємо просту річ: росія веде війну не лише проти нашої армії – вона намагається знищити Україну як державу.Саме тому ворог постійно шукає нові сучасні технології ведення війни і нові способи ударів по українських містах.Тому змінюємося і ми.ДФТГ "Ірпінь" готує пілотів нового окремого підрозділу дронів-перехоплювачів для посилення мережі протиповітряної оборони.Наша мета – зривати плани ворога тоді, коли він намагається бити по енергетиці, критичних об’єктах і житлових кварталах Ірпінської громади.Хочу, щоб мешканці знали: в нашому місті є бізнеси, які не стоять осторонь безпеки і допомагають добровольцям посилювати захист мирних людей та інфраструктури Ірпеня.Компанія Ecosoft вже не вперше передає технічне обладнання, необхідне для роботи мобільно-вогневої групи. Цього разу ми дякуємо за:– 2 термінали супутникового зв’язку Starlink Mini Kit;– 2 планшети Lenovo Yoga Tab;– 2 ноутбуки ASUS Vivobook 15;– 2 зарядні станції.Коли відповідальний бізнес підтримує захисників, сильнішою стає вся громада.🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Шановна Ірпінська громадо!Якщо у ваших телефонах збереглися фото або відео подій повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році — поділіться ними для нашої спільної історії.Зробити це дуже просто. Напишіть на пошту сектору меморіалізації і вам дадуть інструкції, як це краще зробити у вашому випадку: [email protected].Нам важливо зафіксувати волонтерство, евакуацію, перебування в окупації, взаємодопомогу, боротьбу і дії ворога на нашій землі.Проєкт "Архів воєнних подій" – це ґрунтовний дослідницький етап меморіалізації в Ірпінській громаді.У 2024 році ми започаткували Книгу пам’яті, де зібрали історії про кожного нашого полеглого Героя та загиблих мешканців громади: https://irpinmemory.org/Цього року, спільно з розробниками платформи DeepState, ми масштабуємо цей проєкт у великий цифровий архів бойових подій в Ірпені: https://irpinmemory-map.org.Крім того, підписано меморандум із Архівом війни – найбільшою базою в Україні, що збирає та зберігає свідчення про злочини росіян в нашій країні.Руйнування міста, техніка ворога на наших вулицях, злочини проти мирного населення, наші захисники і волонтери, ваші історії порятунку – усе це потрібно зберегти для майбутніх поколінь.Більше інформації про проєкт ви можете дізнатися на сторінці сектору:https://www.facebook.com/share/1B2g6cVZ6G/?mibextid=wwXIfr🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Перші дні квітня 2022 року. Ірпінь і Буча щойно були звільнені. Навколо – смерть, руїни, розбиті дороги, відсутність світла, газу і води. Люди виходили з підвалів виснажені після тижнів бойових дій.Буквально через кілька годин після того, як оголосили про звільнення Київщини, до Ірпеня заїхав шеф Хосе Андрес (José Andrés) зі своєю командою фонду World Central Kitchen.Не побоялися. Просто приїхали, перейшли Романівський міст і сказали везти до людей.Хосе особисто роздавав гарячі обіди просто на вулиці. Говорив заплаканим жінкам компліменти. Не звертав увагу на вибухи.Для людей, які в підвалах не бачили гарячої їжі цілий місяць, це був знак, що світ поруч і що життя повертається.За ці 4 роки World Central Kitchen приготували для українців по всій країні більше 300 МІЛЬЙОНІВ порцій їжі.Хосе, дякую тобі, друже, і всій команді фонду.І окрема подяка волонтерській кухні Олексія Шпіонова, яка допомагає цій підтримці приходити до наших людей.Ірпінь цього не забуде!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Ірпінська громада провела в останню путь двох захисників — Олександра Гумельника та Олексія Демідова.🕯Олександр ГумельникНародився на Миколаївщині, у Баштанці, 5 жовтня 1981 року. У 2017 році разом із дружиною Світланою переїхав до Ірпеня, де працював будівельником і виховував двох доньок.19 грудня 2024 року Олександр добровільно став на захист України заради мирного майбутнього своїх доньок.Служив водієм господарчого відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем 414-ї окремої бригади (ОБрУБАС) "Птахи Мадяра".Життя захисника обірвалося 27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку — Олександр загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона.🕯Олексій ДемідовНародився 20 липня 1978 року в Білій Церкві. 25 років прожив в Ірпені. Майстер спорту з боксу та плавання.До лав Збройних Сил України приєднався у 2024 році. Служив старшим розвідником у складі 65-ї окремої механізованої бригади.Олексій загинув 28 лютого 2026 року, коли вибивали ворога з Новоандріївки на Запорізькому напрямку."Я з цією людиною пережив багато. Він був добряком і водночас упертим. При тому справжнім і фантастичним", – пригадує Олексія його друг Андрій.Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Олександра та Олексія.Вічна пам’ять і слава Героям!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Вже четвертий Герой на цьому тижні повертається на щиті до Ірпеня.Завтра, 2 квітня, Ірпінська громада зустріне живим коридором 45-річного захисника Олексія Гарана.Олексій родом з Херсона. У 2022 році після окупації родина Олексія виїхала в Ірпінь.А вже у 2023 році Олексій добровільно доєднався до ЗСУ. Брав участь у боях на важких ділянках фронту на сході і півночі країни: у Луганській, Донецькій, Харківській, Чернігівській та Сумській областях. За свої бойові заслуги та сумлінну службу отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест".Загинув Олексій 27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Прощання з Олексієм Гараном відбудеться завтра, 2 квітня:11:00 — відспівування у Храмі Святої Мучениці Параскеви-П’ятниці ПЦУ (вул. Стельмаха, 2);13:00 — живий коридор біля повороту на кладовище (по вул. Університетській);13:15 — чин поховання на Алеї пам’яті захисників України.Щирі співчуття родині, друзям та побратимам від усієї Ірпінської громади!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Завтра, 1 квітня, в Ірпінь повертаються на щиті два Героя.Олександр Гумельник родом з Миколаївщини, народився 5 жовтня 1981 року в Баштанці. Разом зі старшим братом Володимиром ріс у люблячій родині.Для друзів і однокласників він назавжди залишиться другом, який підтримає, вислухає і не підведе у найважчу хвилину.Після школи Олександр вступив до Миколаївського училища суднобудування, де здобув професію бортового електрика.У 2004 році отримав і будівельну спеціальність штукатура і як батько почав працювати на будівництві.У 2017 році разом із дружиною Світланою переїхав до Ірпеня. Тут він будував нові оселі, виховував з коханою двох доньок і жив звичайним життям людини, яка любить родину і свою справу.За покликом серця 19 грудня 2024 року Олександр добровільно підписав контракт із ЗСУ і обрав захист країни заради мирного майбутнього своїх доньок.Служив водієм у взводі матеріального забезпечення 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем ЗСУ "Птахи Мадяра".27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Олександр загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона."Олександр "Санич" – мій найдорожчий і найкращий чоловік, люблячий батько, вірний друг, турботливий син і брат. Він був моєю опорою, моїм спокоєм і моїм світом. Досі пам’ятаю наше знайомство на футбольному полі. Ти мене вперше побачив і одразу назвав своєю "нареченою". І з того часу ти назавжди в моєму серці. Кожного дня, і дотепер, я чекаю на повідомлення "Доброго ранку, моя любімка" та твої плюсики — знак, що ти в безпеці. Добрий, щирий, сильний — він жив серцем і завжди ставив рідних понад усе. Захищаючи Україну, він віддав своє життя, залишивши після себе невимовний біль і безмежну любов, яка не згасне ніколи", — ділиться спогадами про чоловіка Світлана.Прощання з Олександром Гумельником відбудеться у середу, 1 квітня:11:30 — живий коридор на вулиці Університетській (біля повороту на кладовище);11:45 — чин поховання на Алеї пам’яті захисників України.Вічна пам’ять і слава Герою – Олександру Гумельнику!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Завтра, 30 березня, в Ірпінь на щиті повертається захисник Тарас Хижко. Йому назавжди 46.Воїн народився в Києві 26 грудня 1978 року. Закінчив Київський індустріальний фаховий коледж.На захист України став ще на початку російсько-української війни – у 2014 році під час АТО.У 2016-му Тарас із родиною переїхав до Ірпеня. Тут із дружиною Тетяною виховував двох синів. На початку повномасштабного вторгнення знову повернувся до війська.Служив старшим навідником 36-ї окремої бригади морської піхоти. 25 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Костянтинівки Донецької області життя Тараса обірвалося внаслідок удару ворожого FPV-дрона.З грудня минулого року він вважався зниклим безвісти, і лише зараз результати ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель Героя.Вдома на нього чекали мама, дружина та двоє синів – Іван і Михайло.Щирі співчуття рідним і побратимам від усієї Ірпінської громади.Прощання з Героєм відбудеться завтра, 30 березня:10:30 – живий коридор по вул. Університетській (біля повороту на кладовище);10:45 – чин поховання на Алеї пам’яті захисників України.Вічна і світла пам’ять Герою – Тарасу Хижку!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

У Козинцях провели в останню путь 38-річного старшого солдата Сергія Маруду, який понад рік вважався зниклим безвісти.Попрощатися з воїном прийшли понад 200 односельців, близькі, друзі та побратими. Живим коридором та з квітами в руках люди віддали шану своєму земляку.Сергій народився 3 лютого 1987 року. В селі Козинці він зростав, навчався та здобув фах механіка у Немішаївському коледжі. Рідні згадують його як людину з "золотими руками", здатну полагодити техніку будь-якої складності. Сильний духом, справедливий і добрий.Його боротьба за Україну почалася ще у 2014 році у складі славетної 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців. Згодом він боронив державу в лавах 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.Під час повномасштабного вторгнення Сергій забезпечував артилерійські підрозділи боєприпасами на найгарячіших напрямках. Дружина Катерина згадує, що він міг не спати по кілька діб, аби вчасно доставити снаряди побратимам. За свою службу був нагороджений грамотами командування та відзнакою Президента України "За оборону України".В одному з останніх дзвінків він сказав дружині: "Ти ще будеш мною пишатися".Сьогодні Героєм пишається вся Ірпінська громада.Висловлюємо співчуття дружині Катерині, 13-річному сину Григорію, батькам та всій родині загиблого.Низький уклін. Вічна пам’ять і шана Герою – Сергію Маруді!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Прощання із захисником Сергієм Марудою відбудеться завтра, 21 березня, у селі Козинці.Минулої весни він перестав виходити на зв'язок і перебував у статусі безвісти зниклого. Понад рік родина чекала та вірила, що знайде його. Але ДНК-експертиза підтвердила: 38-річний старший солдат Сергій Маруда, позивний Лютий, мешканець села Козинці, загинув 7 березня 2025 року.Сергій боронив Україну з 2014 року у лавах славетної 72-ї бригади "Чорних Запорожців", а згодом – у складі 95-ї ОДШБр.За особистий внесок в оборону держави нагороджений відзнакою Президента України.Був людиною виняткової справедливості та мужності.Вдома на нього чекали батьки, дружина Катерина і 13-річний син Григорій."Він був моєю рідною душею. Його останні слова були про те, що я буду ним пишатися. Ми пишаємося тобою, Сергію", — каже дружина Катерина.Прощання з Героєм відбудеться у суботу, 21 березня, у селі Козинці:10:20 – живий коридор від пам’ятника солдату до будинку, де проживав Герой, по вулиці Шевченка;11:00 – відспівування у Храмі Казанської ікони Божої Матері (с. Козинці, вул. Шевченка, 84);11:30 – чин поховання на сільському кладовищі.Вічна пам’ять і шана Герою – Сергію Маруді!🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube