Про ситуацію навколо Національного військового меморіального кладовищаДля українського війська пам’ять про полеглих — основа воїнської честі. Кожен Захисник і Захисниця, які віддали життя за Україну, мають беззаперечне право на гідне поховання з військовими почестями. Це прямий обов’язок держави.Як військовослужбовець і доброволець «Азову» з 2014 року, який за роки війни втратив десятки побратимів, заявляю: я і мої побратими не погоджуємося з судовим рішенням про незаконність передачі земель для Національного військового меморіального кладовища. Рішення, винесене «іменем України», фактично знецінює тих, хто загинув за це ім’я.Формальні правові процедури не можуть перекреслювати вже здійснене вшанування полеглих. Полеглі не можуть бути заручниками байдужості чи правових маніпуляцій. Ключове питання: що буде з уже похованими воїнами та їхніми родинами?Ми висловлюємо повну підтримку Міністерству у справах ветеранів України та команді творців і архітекторів меморіального кладовища. Багатьох із них я знаю особисто ще з початку російсько-української війни. Це люди, які роками реалізовували проєкти зі збереження військової пам’яті без особистого інтересу, працюючи за ідею.Під час війни держава не має права руйнувати ритуали пам’яті. Місце поховання воїнів — це простір відповідальності живих перед мертвими й показник довіри війська до держави. Меморіальне кладовище має залишатися там, де визначено і де вже спочивають Захисники України.Окремо наголошую: спроби зірвати реалізацію проєкту здійснює вузьке коло активістів, а не широка громадськість. Зафіксовано провокації на будівельному майданчику: розкидання битого скла та металевих «їжаків», що пошкоджують техніку, а також виявлено вибухівку. Паралельно ведеться системна інформаційна кампанія з антидержавними закликами. Ці факти потребують негайної правової оцінки.Ми вимагаємо від органів влади взяти політичну й правову відповідальність, знайти рішення, яке не знищує пам’ять, і публічно підтвердити незмінність курсу на гідне вшанування полеглих воїнів.Пам’ять — це теж фронт.І на цьому фронті українське військо не відступає.Командир Хорунжої службибригади «Любарт»1-го корпусу НГУ «Азов»Марко Мельник